В Україні майже нема місць, де по-справжньому безпечно, але тишу і спокій можна знайти в захищених самою природою Карпатських горах. Багато українських переселенців так і роблять – зупиняються у Карпатах, втікаючи від війни.

Про це пише видання The Washington Post

Відчуття безпеки в горах

Переселенці в Україні втікають з міст, де ведуться активні бойові дії і часто зупиняються на Західній Україні. Але тут у містах теж не спокійно: часто лунають повітряні тривоги, а іноді і вибухи. 

Справжня тиша без сирен і тривоги є в селах українських Карпат, куди з початку війни приїхали десятки тисяч людей. Наприклад, у селі Криворівня, де живе 1 300 людей, зараз зупинилися 600 переселенців. 

пересленціПереселенці в КарпатахАвтор: washingtonpost.com

"Від початку війни я спала в черевиках і куртці, тому що в будь-який момент треба було би бігти, – каже Ганна Мельник, яка втекла від війни в Карпати, і додає: вчора ввечері я спала в піжамі. Я ніколи не думала, що піжама змусить мене плакати від щастя". 

Спокій після пройденого пекла

В горах не вдають, що війни нема. Цивільну адміністрацію переобладнали на військову, на вулицях тут блокпости і купи мішків з піском. Люди, які не мають можливості платити, живуть в горах безплатно. Вони допомагають місцевим волонтерам. Роблять маскувальні сітки, готують коктейлі Молотова і картопляні вареники, щоб відправити їх на передову.

Переселенці знаходять тут спокій серед ялинок, дзвонів старих красивих церков, коней, які тягнуть дерев’яні вози і шуму Черемошу. 

Атмосфера в КарпатахАтмосфера в КарпатахАвтор: washingtonpost.com

Разом з тим вони згадують пекло, крізь яке пройшли. 60-річний Володимир перед тим, як потрапити сюди пройшов крізь пекло: бачив на околиці Києва, як солдати стріляли в машину, яка перевозила родину з його житлового будинку. Двох дітей, які були в автомобілі, поранили, а їхню матів вбили. Вздовж дороги на підконтрольній Україні території він бачив непоховані тіла солдатів, над головою літали снаряди, а будинки горіли. 

Він радіє, що попри все залишається в Україні і каже, що за потреби піде воювати, хоч має вже не призовний вік. Батько і дід Володимира провели десятиліття в радянських ГУЛАГах і в’язницях як так звані вороги держави. Він пишається українською незалежністю і каже, що зуміє взяти в руки автомат, щоб цю незалежність захистити.