Як відбувається евакуація чотирилапих редакції Евакуація.Сity розповіла Анна Баришнікова, яка шукає українським тваринкам господарів по всьому світу.
Як центр працював до і на початку війни
Анна Баришнікова працює у центрі реабілітації фізичного здоров'я тварин Step Up. Вже 5 років у великому орендованому будинку у Києві опікувалися чотирилапими з інвалідністю та фізичними вадами. Найчастіше – збитими на дорозі, підстреленими, несоціалізованими. Щодня у центрі допомагали 30-40 тваринам.
Також у центрі працював хендлер (спеціаліст по демонстрації собак на виставках) та тренер по дог-фітнесу. Анна читала спеціалізовані курси з реабілітації для ветеринарних лікарів. Фінансували центр із платних послуг та заощаджень Анни.
"Центр працює 5 років, 13 червня у нас день народження. До війни працювали цілодобово. У нас є басейн, бігові доріжки, лазерна терапія. Ми були першими в Україні", – каже Анна Баришнікова.
Анна Баришнікова
На початку війни у Step Up оселилися 250 тварин, які потребували допомоги.
"У нас дуже небезпечна зона розташування. Ми розташовані між "Чайкою" та заводом Антонова. Над нами збивали снаряди. Один з них впав у сусідський город. У нас ходуном ходив дім, відкривалися вікна. Збирали всіх тварин у підвалі. Але все одно змушені були поїхати з Києва до Львова", – розповідає Анна Баришнікова.
Зусиль центру виявилося замало, тому Анна з волонтерами почали шукати для тварин інший дім за кордоном – зокрема, в Італії та Польщі.
Як шукають тварин, які потребують допомоги
Часто тварин, які потребують допомоги, у центр привозили волонтери, які їздили у Бучі та Ірпені, Бородянці.
"З Бородянки транспортуванням займалося багато волонтерів. Усі хто міг допомогти транспортом чи руками, всі, хто залишався в Києві – були там. Їх тиждень приводили до тями в клініках, готували до транспортування", – згадує Анна Баришнікова.
Були й ті, яких підбирали на блокпостах. Доволі часто тварини намагалися бути там, де є люди, пояснює Анна. Частину таких тварин забирали бійці місцевої ТрО.
Волонтери, які шукають тваринам новий дім
"Перед поїздкою ми стабілізуємо тварину у нашому центрі. Якщо я бачу, що тварина не те, що за кордон – до Львова може не доїхати, то стараюся не брати в дорогу. Якщо вже рятуємо, то рятуємо. Просто скинути всіх в машину – не правильно", – підкреслює Анна.
Переважно евакуйовують тварин із Києва та Львова, однак якщо є така необхідність – можна домовитися і про передачу з інших міст України.
"Якщо є десь по дорозі, Вінниця, Рівне, ми можемо проїхати. Привозять з Івано-Франківська, Тернополя, Харкова", – каже Анна Баришнікова.
Координує поїздки сама Анна. Для цього за необхідності їде до Києва чи Львова.
Як відбувається евакуація тварин
Вперше евакуацію за кордон вдалося організувати на початку березня. Волонтерка зі Львова привезла до Києва фуру з гуманітарною допомогою. На зворотній шлях машину завантажили клітками з тваринами.
"Їх забрала компанія Діаз. Ми організували трансфер Київ – Львів. Далі – зі Львова їх вивозили інші волонтери на своїх бусах", – згадує Анна.
Частина тварин залишилися в польських клініках, які співпрацюють з Діаз. Деяких влаштували у приватні та державні притулки, частина поїхала в родини.
Евакуація тварин з ДІаз
На польському кордоні тварин ретельно перевіряють. Не через усі пункти можливий вивіз, бо не завжди там є ветеринари, огляд яких потрібен для виїзду.
"Вимагають обов'язкове щеплення від сказу, від вірусного комплексу – не обов'язкові. Хоча з точки зору ветеринарії більш правильно перевіряти вірусні захворювання. У Польщі їх немає, а в нас – майже на кожному кроці. Сказу в нас набагато менше", – каже Анна.
Крім того, для виїзду за кордон підходять щеплення не всіма препаратами. Наприклад, українську вакцину Rabistar та чеську Біокан не визнає європейське товариство.
"В якийсь період в Україні не було ні вакцин, ні паспортів для тварин. І ти не можеш вивезти тварину. А тварин треба вивозити", – згадує Анна Баришнікова.
Анна евакуювала вже 300 тварин
Швидко Польща стала переповненою від евакуйованих тварин, тому масові перевезення стали неможливими. Тоді довелося шукати можливості в інших країнах.
"Для цього волонтерка центру Ілона знайшла італійських спонсорів, які забезпечили транспортування до своєї країни. Нам вдалося евакуювати багато тварин з інвалідністю: собак, які не ходять, без задніх лап, заляканих", – розповідає Анна Баришнікова.
Італійські волонтери дуже відповідально ставляться до транспортування. На кордон вони приїжджають повністю підготовленими – у спеціально обладнаних бусах вже розкладені клітки, розстелені пледи, водичка, допомога для тварин, які не можуть самостійно сходити в туалет.
"Волонтери дуже відповідальні. Обстежують навіть тих, хто цього не дуже потребує. Це обов'язково", – розповідає Анна Баришнікова.
До евакуації тварину потрібно підготувати
Аби тварина добре пережила дорогу – її потрібно ретельно підготувати. Тваринам, схильним до паніки, дають седативні заспокійливі – різні дози залежно від віку та стану чотирилапих. Якщо тварину захитує, їй вводять протирвотні препарати.
"Не варто влаштовувати евакуацію одразу Київ – Італія. Значно краще влаштувати евакуацію Київ – Львів, там дати тваринам відпочити хоча б день. Далі – перевозити за кордон", – каже Анна Баришнікова.
На евакуацію тварин за маршрутом Київ – Італія потрібно близько 4 тисяч євро (128 тисяч гривень).
"В один бус можна помістити до 15 великих собак. Ну і котів у переносках, зрозуміло, що можна завантажити набагато більше", – каже Анна.
Нове життя тварин за кордоном
За кордоном тварини з України потрапляють у комфортні та безпечні умови. Їх роздають у сім'ї чи притулки.
Анна каже, що у притулку за кордоном умови можуть бути кращі, ніж на домашньому утриманні в Україні, але все ж це притулок. Тому перед усім тварин намагаються прилаштовувати у сім'ї.
"У Італії все вирішується у чатах громади. Там зазвичай можна знайти нових власників. Зазвичай нові власники дуже відповідальні – вони розуміють, що відповідатимуть за тварину протягом всього її життя", – розповідає Анна.
У новій країні тварини потрапляють у безпеку
"Ми стараємося прилаштувати тварин в сім'ї. Я не дуже люблю притулки вже. Раніше, коли у перші дні війни був ризик, що тварини загинуть на вулиці, таке рішення було зрозумілим. Але тепер у нас є час", – розмірковує жінка.
Тварини, які потребують лікування, опиняються у спеціалізованих реабілітаційних центрах.
Інколи для того, щоб дізнатися, де опинилася тварини, потрібно витратити 1,5-2 місяці. Та усе ж Анні вдалося отримати інформацію про всіх евакуйованих тварин.
"Два тижні… два тижні я чекаю фото. Щодня пишу з проханням надіслати, кажу, що господар переживає", – каже Анна Баришнікова.
Тварини, які цього потребують, потрапляють на реабілітацію
Хто допомагає тваринам
Команда волонтерів зібралася ще до війни. Через специфіку роботи – центр постійно потребував додаткових рук.
"Щоразу волонтери потрібні нові. Волонтери, які можуть проїхати зі Львова до кордону і потратити на це день, вони готові це робити раз на тиждень. Є ті, хто сидить без роботи, як багато хто в Україні і хочуть допомогти, але не можуть заправити машину, організувати трансфер", – розповідає Анна Баришнікова.
За словами Анни, часто волонтери не пов'язані з ветеринарією, але готові допомагати. Для цього беруть відгули на роботі, щоб поїхати до кордону.
Для евакуації тварин потрібно багато волонтерів
Центр реабілітації отримує допомогу й від українських зірок. Наприклад, співачка Даша Астаф'єва та режисер Алан Бадоєв долучилися до збору грошей на корм та пелюшки для тварин.
Плани центру на нові евакуації
Зараз центр реабілітації фізичного здоров'я тварин Step Up відновлює роботу. Так планують зібрати більше грошей для евакуації тварин.
"Не буде заробітку – не буде грошей, не буде грошей – не вийде возити тварин. Все взаємопов'язано. Жити за рахунок благодійності можна, коли немає можливості працювати. Коли є така можливість, то це більш правильно. Краще працювати і до евакуації докладати свою частину, результат буде більший", – розмірковує Анна Баришнікова.
Евакуйовувати тварин за кордон будуть доти, поки це буде можливо.
"Я працюю. Було складно в другий день війни, коли довелося віддати дочку кумі, щоб вона поїхала на західну частину України. Це було тяжко. Потім – ввійшла в цикл, працюєш, мало спали, багато працювали", – каже Анна.
3384
