Харків’янка Настя Удовіченко розповіла Евакуація.City, як опинилась у швейцарському Люцерні, та на який аналог тимчасового захисту тут можуть розраховувати українці.
Настя Удовіченко з сім'єю
Насті Удовіченко – 21 рік. Вона з Харкова, нещодавно закінчила навчання в Чехії. Настя одружена і молода мама в декреті.
Війна застала дівчину в Запоріжжі: поїхала туди з дитиною до батьків чоловіка напередодні російського вторгнення. Коли розпочалась окупація Запорізької області, Настя та Настина мама вирішили, що не можна ризикувати дітьми, тому разом з 12-річною сестрою дівчини та однорічною донькою зібралися виїжджати з міста – Настя з дитиною із Запоріжжя, мама з сестрою із Харкова.
"Нас віз мій батько та батько мого чоловіка. Ми їхали двома машинами до кордону зі Словаччиною. Майже тиждень дороги Україною через величезні черги та затори. В одному з них стояли 14 годин", – згадує дівчина.
Настя з дочкою у запорізькому бомбохсовищі
До кордону зі Словаччиною харків’яни діставались не просто так – там їх чекали знайомі друзів родини зі Швейцарії, які швидко зреагували на події в Україні. Практично чужі Удовіченкам люди згодились поїхати до словацького кордону та забрати двох жінок та двох дітей за власний кошт. У швейцарському кантоні Люцерн ці ж люди надали українкам притулок у своїй квартирі, щоб вони змогли відновитись та перевести дух. Чоловік Насті та його батьки залишились в Україні – чоловіки продовжили працювати, а свекруха дівчини розвозить гуманітарну допомогу.
Так Настя з мамою, дочкою та сестрою неочікувано для себе потрапили в одну з найбагатших та найрозвиненіших країн світу.
Швейцарський статус S, фінансова допомога та житло
Аналогом тимчасового захисту ЄС у Швейцарії є статус S. Він дозволяє українським громадянам в’їжджати в країну без біометричного паспорта і візи, а також без щеплення від Covid-19. Захист надають на рік, він гарантує українцям фінансову допомогу, медичне страхування і безкоштовне житло.
Настя з родиною у Люцерні
Щоб отримати статус S, потрібно зареєструватись в Державному Міграційному Секретаріаті. Кожен кантон матиме власні умови захисту, тож деталі потрібно уточнювати на місці.
"Багато людей сюди приїхало через плітки, буцім-то Швейцарія платить по 1500 франків (46 200 гривень) в місяць на людину. Але насправді це працює не так: з цієї суми швейцарці відраховують оплату на медичне страхування, оренду житла та бюрократичні процедури. На руках зрештою переселенці мають по 500-600 франків (15 400 – 18 500 гривень). Я знаю людей, які отримують і 200 (6 165 гривень). Все залежить від правил конкретного кантону", – пояснює Настя.
Сама дівчина наразі отримує 300 франків у місяць на себе (9 200 гривень), і стільки ж на дитину. Також харків’янки отримали безкоштовну квартиру від уряду.
"Тут невеличке поселення українців. Шість триповерхових домів, по дві трикімнатні квартири на поверсі. Мешкає в них приблизно по шість людей на помешкання", – пояснює дівчина.
Коли переселенець реєструється в Міграційному секретаріаті, ним автоматично починає опікуватись уряд. Спершу можна потрапити у міграційний табір, доки швейцарські службовці знайдуть помешкання.
Люцерн, Швейцарія
"Кантон враховує, скільки людей у родині і шукає поселення. Це може бути десь в свм’ї швейцарців, і в окремих квартирах, де поселили нас. Вибирати де залишитись ви не можете, як і не можете вибирати кантон, де будете жити. Як вирішить уряд, так і буде", – розповідає Настя.
Ціни на оренду: дорого та проблемно
Оренда житла у Швейцарії – це передбачувано болюче питання. Сума за маленьку однокімнатну квартиру може складати від 900 франків (28 тисяч гривень). Проте найбільша проблема оренди, як не дивно, навіть не у ціні.
"Дуже великий попит на оренду житла. Ба навіть самі швейцарці його орендують, купувати своє – дорого. Орендодавці вимагають довідки з роботи і звіти про доходи. Вони хочуть бути впевнені, що ви будете справно щомісяця платити за житло. Якщо ви тут давно мешкаєте, то вони опитують сусідів: чи вам можна довіряти, чи ви добра людина, чи зберігаєте чистоту і тишу. Тому бажання не означає можливість, навіть якщо у вас є гроші", – пояснює Настя.
В процесі винаймання квартири можуть виникнути й інші проблем – більш шовіністичного характеру.
Ціни на продукти у Швейцарії – це теж не бальзам на душу для переселенців.
Продуктовий кошик у Швейцарії:
- За куряче м'ясо можна віддати від двох франків за 100 грамів (60 гривень);
- за 800 грамів свинини – 9 франків (270 гривень);
- за літр молока – 2 франки (60 гривень);
- за 12 яєць – 5 з половиною франків (170 гривень);
- за буханець хліба – понад два з половиною франки (85 гривень);
- знаменитий швейцарський шоколад коштує від двох 2 франків (60 гривень) за плитку найдешевшого;
- 500 грамів гречки – 3 франки (90 гривень).
Розуміючи, наскільки дорого в їхній країні для іноземців, раз на тиждень швейцарці пропонують благодійні продуктові набори за 5 франків (154 гривні). Переважно він складається з овочів і фруктів, м’ясо та риба трапляються рідко.
Робота та курси мови
У Швейцарії є чотири офіційні мови: німецька, французька, італійська та ретороманська (дуже рідкісна, є офіційною тільки для спілкування з носіями). У Люцерні, кантоні Насті, найбільш вживаною є німецька. Хоч практично всі швейцарці говорять англійською, знайти хорошу роботу без німецької проблематично.
Швейцарію тісно оточують Альпи
Настя довго чекала, але врешті дочекалась запрошення на безплатні курси німецької – звертатись щодо них також потрібно до Міграційного Секретаріату.
"Якщо не знати мов, то у Швейцарії є можливість працювати хіба в заможних сім’ях з колишнього пострадянського простору. Прибиральницею, покоївкою, гувернанткою. Інколи ці сім’ї можуть не доплачувати, тому врахуйте це. Важливо, щоб ваша робота була офіційною. Якщо ні, то буде дуже великий штраф. Мінімальна зарплата у Швейцарії – 20 франків за годину (617 гривень)", – розповідає дівчина.
Школа у Швейцарії
Настиній сестрі 12, тож відразу після приїзду постало питання шкільної освіти для дівчинки. У місцевому управлінні освіти кантону потрібно було подати мамині та сестрині документи, і українку досить швидко зарахували до школи в Люцерні.
"Тут діти зобов’язані ходили до школи, тож швейцарці зробили український клас. Там тільки українські школярі, їх 10. Вчитель швейцарець, проте на роботу взяли перекладачку, яка проводить з дітьми всі уроки: англійську, німецьку, музику, спорт, математику. Це інтеграційний клас", – розповідає дівчина.
Зараз сестра Насті у захваті від швейцарської освіти.
Швейцарська школа
"Вони навчаються граючи. Нема такого, що діти просто щось вчать-вчать-вчать. Вони співають, музикують з барабанами, гуляють. У швейцарців все відбувається через гру", – розповідає дівчина.
Повернення додому
Спершу харків’янки жили біля летовища у Люцерні. Настина мама здригалась щоразу, коли чула, як приземляється гелікоптер. Жінка сумує за своїм життя у Харкові та чоловіком, і взагалі не хотіла виїжджати.
"Вона б мабуть і лишилась, якби не сестра. Мама подивилась, як мала сидить у підвалі під час сирен і плаче, і здалась", – розповідає Настя. Родина залюбки повернулась би додому, проте поки у Харкові не вщухають обстріли, а половина Запорізької області окупована, жінки будуть лишатись у Люцерні.
Настя, її мама та дитина у Швейцарії
Швейцарці за менталітетом набагато спокійніші і стриманіші, ніж українці. Діти тут не ганяють і не кричать на вулицях, життя плине дуже розмірено. Природа Швейцарії вражає дівчину щодня – Люцерн оточений Альпами, посеред кантону розташоване велике красиве озеро, як з картинок. Проте вся ця краса радувала б українок набагато більше, якби водночас у їхньому районі в Харкові не горіла промислова база та не обстрілюватись будинки.
"Перед тим, як їхати у Швейцарію, добре поміркуйте. І готуйте себе до труднощів. Тут нема доброї організованості, ходити по бюрократичних службах доведеться багато. І, звісно, потрібно працювати, бо швейцарці не люблять, коли хтось у них сидить на соціальній допомозі. Ще тут є тенденція, що українцями можуть користуватись як домашньою обслугою – це, звісно, роблять не всі, і є сім’ї, які навпаки дуже допомагають. Але якщо ви розумієте, що вашим вразливим становищем зловживають, варто звернутись до соціальної служби", – розповідає дівчина.
3020
