Редакція Евакуація.City поспілкувалася з трьома жінками, які виїхали до Канади, щоби дізнатися перші враження від життя за океаном.
Херсон – Монреаль. Історія Олександри
Олександра з дітьми
Після двох місяців окупації Олександра евакуювалася з Херсона разом із трьома дітьми, мамою та двоюрідною сестрою. "Ми вирішили, що треба виїжджати заради дітей", – пояснила редакції.
Спершу жінки виїхали на підконтрольну Україні територію, потім до Польщі, а звідти – до Німеччини, де Олександра й розпочала оформлення документів у Канаду. Чому, як і за скільки часу все вдалося, розповідає так:
"Я вирішила пожити в Канаді, насамперед тому, що маю хорошу англійську. Як мінімум, мені не треба гаяти час, щоби вивчати нову мову, а краще цей час витратити на роботу. Дізналася про канадську програму для українців – CUAET, заповнила анкети на кожну людину. У нас велика компанія – троє дітей, троє дорослих і пес – тому оформлення заявок зайняло чимало часу. Також заздалегідь забронювала дату здачі біометрії й через два тижні ми здали її в Празі. Ще через три отримали електронного листа, що нам видадуть візи".
Олександра розповідає, що відразу, коли отримала погодження на в’їзд, почала шукати житло в Канаді:
"Я почала читати спеціальні фейсбук-групи. Там люди виставляють свої фото та історії, пишуть, у якому регіоні хотіли б працювати й жити. Так можна знайти житло в оренду або оселитися у людей. Я написала про нашу ситуацію, і волонтери відгукнулися з допомогою в пошуку житла. Правда, через те, що нас багато, сказали, що можуть нас розділити. Бо сім’я, яка приймає, не лише селить, а й годує українців. І годувати велику кількість людей та сплачувати комуналку не всі можуть. Проте знайшлася людина, яка була готова нас прийняти всіх разом! Зараз ця жінка нам дуже допомагає: освоїтися, оформити документи… вона просто чудо!"
Олександра з рідними в Канаді.
Олександра з рідними поки не отримує соціальної допомоги від держави, оскільки приїхала лише недавно. Каже, зараз займається всіма необхідними документами:
"Вже два дні цим займаюся. Позавчора оформили банківський рахунок, бо без нього не можна податися на виплати. Купили сім-карти (для українців у Квебеку є безоплатні на пів року). Учора подалися на соціальну допомогу, соціальний код і медичне страхування. За два дні зробили багато, але ще багато попереду".
Жінка ділиться, що за короткий проміжок часу в Канаді вона ще не склала картинку місцевих цін: "Ми нічого ще не купували, бо сусіди принесли дуже багато їжі, речей, одягу. Ми можемо спокійно займатися всіма документами й не перейматися. Люди тут дуже допомагають, підтримують, глибоко пройнялися ситуацією в Україні. Якби мені хтось таке розповів, я б не повірила!"
Про еміграцію до Канади Олександра також ділиться на своїй Instagram-сторінці.
Кропивницький – Київ – Торонто. Історія Анни
Анна родом із Кропивницького, навчалася в Києві, а вже понад 3 тижні мешкає в Торонто. До Канади вирішила переїхати, бо тут вчиться її хлопець. Розповідає, що візу отримала швидко: від подачі заявки до погодження минуло 14 днів. Правда, це не віза в паспорті, а foil-less – одноразовий дозвіл на в’їзд. "Перетворити" цей документ у фактичну візу можна вже в Канаді.
Аня в Україні.
Дівчина ділиться, що на пошук квартири для оренди вони з хлопцем витратили півтора місяця:
"В Україні все просто. Знайшов квартиру, заплатив і живи собі. У Канаді ж потрібно пройти умовний "конкурсний відбір": тут закон на стороні орендаря, якого неможливо виселити з помешкання. Тому власники дуже прискіпливо обирають, хто в них житиме. Винаймати окрему квартиру в Торонто можна щонайменше на рік, а якщо це передмістя, на кшталт Етобіко, то можна на 4-6 місяців.
Ланцюжок взаємодій виглядає отак: орендар-рієлтор-агент-лендлорд. Рієлтор виступає на стороні орендаря, а агент – на стороні лендлорда (власника квартири). Спочатку рієлтор подає заявку агенту, той розглядає її й погоджує вхідні дані орендаря. Після цього створюють договір оренди, його вивчає власник квартири і вирішує, чи хоче брати у свою квартиру таких людей. На його рішення може вплинути ваша кредитна історія, дохід, наявність роботи (навіть якщо є достатній дохід від батьків чи рідних, але нема роботи – це може стати причиною відмови), рекомендації від минулих співмешканців або роботодавців тощо.
Ми шукали житло в даунтауні, тому повинні були підходити під усі ці критерії. Через те, що поки не мали роботи, отримували багато відмов. Знайшли житло через півтора місяця пошуків".
Аня зараз готується до захисту бакалаврської в НаУКМА, вона майбутня маркетологиня. Каже, роботу поки не шукала, але планує подаватися на місцеві вакансії за фахом. Дівчина також оформила соціальну допомогу для переселенців. Подала заявку за 5 хвилин і вже за кілька днів на банківську картку надійшло 3 000 канадських доларів (одноразова виплата для українців).
Вартість життя в Канаді відрізняється залежно від регіону. Про ціни в Торонто Аня розповідає так:
"Ціни високі. На тиждень ми витрачаємо десь 70 канадських доларів на базове харчування, без різноманіття овочів, фруктів та інших смаколиків. У цю суму входить:
- м‘ясо: 11 канадських доларів за кілограм на знижці),
- крупи: приблизно 4 канадських долари за 3 кілограми,
- яйця: 9 канадських доларів за 30 штук,
- хліб: 3 канадських долари,
- банани: 2 канадських долари за кілограм.
Вигідніше брати найбільші пачки продуктів і зберігати їх у морозилці чи в шафці (крупи, наприклад). Тоді ціна за 1 кілограм буде нижчою".
Анна в Канаді.
Дівчина ділиться, що не мала великих очікувань і надій щодо Канади, водночас часто згадує Україну:
"Не можу сказати, що якась реальність не виправдала очікування. Я знала, що буде важко морально. Так воно і є. Нова культура, переживання за сім‘ю в Україні й загалом війна, що триває, не дають розслабитися й насолоджуватися чимось тут. Навіть навпаки – усе порівнюєш з Україною, і стає сумно від того, як добре колись жив, і скільки маєш зараз робити для того, щоби вийти на комфортний рівень життя".
З Кременчука до Джаспера. Історія Каріни
Каріна виїхала до Канади з Кременчука. Каже, пропозицію емігрувати отримала від батьків. Дізналася більше про програму CUAET, погодилася. Заявку Каріна подала 4-5 квітня, і вже наступного дня отримала запрошення здати біометрію. Здала її 23 квітня у Варшаві, а візу отримала через півтора тижня. 15 травня Каріна вилетіла до Канади. Чому саме сюди? Далі пряма мова:
"Я взагалі не хотіла їхати з України. Наполягали батьки. Вони бачили для цього багато причини. Зокрема те, що я вільно говорю англійською, трохи знаю французьку. Батьки сказали, що я маю жити в мирній країні, і насолоджуватися життям, а не виживати. Я обдумала і прийняла цю пропозицію. Оформлення документів зайняло приблизно місяць, це дуже швидко."
Каріна в Канаді
Стосовно житла й роботи Каріна каже, що їй дуже пощастило:
"Я вважаю, що витягнула якусь лотерею! Як тільки подалася на програму, розуміла, що візу отримаю без проблем, тому відразу почала шукати, куди точно буду їхати й чим займатися. Написала англійською мовою допис у кілька канадських груп, де сидять і наші, і місцеві, які допомагають українцям. Я просила не житло, а роботу. Мене підтримали дуже багато людей, канадці почали запрошувати в різні місця.
Зі мною сконтактувала волонтерка, яка похвалила мій досвід роботи і сказала, що знайшла для мене сім’ю. Відбувся відеодзвінок із сім’єю – справжній match! Вони дали роботу у своїй компанії, зараз я здаю авто в оренду. Живу в окремій кімнаті з власною ванною. Кажуть: живи, скільки захочеш! У нас чудові стосунки. Вони розповідали, що так хотіли допомогти, що почали скидати гроші на ЗСУ, орендувати для наших квартири на airbnb, налагоджувати допомогу переселенцям.
А волонтерка, яка допомогла, у Джаспері й околицях влаштувала вже понад 150 українців, знайшла їм і житло, і роботу. Жартуємо, що будемо прагнути, аби на її честь назвали якусь вулицю в Україні.
Тут можна орендувати житло. Ціни в моєму містечку на однокімнатну квартиру сягають 900-1000 канадських доларів (700-770 доларів США станом на 23.06.22 за курсом НБУ). Але це тому, що дуже туристична локація: тут буває до 1,5 мільйона туристів на рік при тому, що постійне населення – 4 000 мешканців. Не раджу їхати у Ванкувер чи Торонто: по-перше, там немає такого сильного комьюніті, яке допомагає українцям. По-друге, там набагато дорожче житло".
Каріна
Стосовно місцевих цін Каріна каже, що головне не переводити валюту в гривні.
"Це помилка всіх, хто щойно переїхав. Дуже не раджу так робити: можна отримати психотравму. А якщо серйозно, то Канада – це не дешево. Але! Якщо порівнювати місцеві зарплати й місцеві ціни, то виходить цілком прийнятно. Ясно, що на широку ногу не поживеш, але на життя вистачає. Для зарплати 17-20 канадських доларів за годину ціни досить нормальні. Як на мене, на одну людину продуктовий кошик на тиждень може коштувати 50-60 канадських доларів".
Каріна мешкає в Канаді майже два місяці, тож встигла дізнатися більше про соціальну підтримку українським переселенцям.
"Десь наприкінці травня оголосили, що Канада вводить фінансову допомогу для українців. Це одноразова виплата в розмірі 3000 канадських доларів на дорослого, й 1500 – на дитину. Це круто, бо може покрити витрати на оренду десь на 2 місяці. Гарна підтримка, якщо треба купити меблі, наприклад. Аби отримати виплату, треба заповнити анкету і ввести дані свого канадського банку."
Каріна дуже захоплено розповідає про перші враження в Канаді, але й ділиться першими викликами, з якими довелося зустрітися:
"Я думала, що приїду сюди і взагалі не матиму проблем із мовою. Останні півтора року я працювала віддалено на американський магазин, щодня спілкувалася з носіями англійської. Але це дуже відрізняється від того, як ти почуваєшся в абсолютному мовному середовищі. Я, чесно, не розумію, як тут бути людям, які не знають мови.
Адаптація відбувається не дуже легко. Є акліматизація: тут холодно. 22 червня я одягала теплий светр і куртку, щоби вийти на вулицю.
Треба готуватися, що тут є канадська бюрократія. Правда, не такий страшний вовк, як його малюють. Так, процеси можуть відбуватися довго, але система дуже спрощена, не треба мати мільйони довідок. Банки відкривають рахунки українцям взагалі без питань. Мені ще й додатково дали 250 канадських доларів (так дають усім, хто приїжджає до провінції).
Те, що роблять для нас місцеві, нівелює всі мінуси взагалі в нуль. Я для себе цих мінусів взагалі не бачу, але їх помічають мої знайомі настільки, що не збираються тут залишатися. Кожному своє.
Канадці роблять неймовірні речі: минулого тижня підняли наш прапор над мерією, мер зачитав ухвалену резолюцію, яка визнає новоприбулих українців повноправними членами суспільства й комьюніті. Мені кажуть: "Ми знаємо, що ви зараз захищаєте увесь світ. І це – найменше, що ми можемо зробити". Нам дуже допомагають, нас підтримують і в нас вірять".
4393
