Одеситка та багатодітна мама Альона Будіна розповіла виданню Евакуація.City, як евакуювалась до Фінляндії та на яку допомогу можуть розраховувати українці на землях Суомі.
Сім'я Будіних
Альона Будіна – викладачка англійської, арт-терапевтка та багатодітна мама з Одеси. Під кінець зими вони з чоловіком планувала переїзд до іншої квартири і мала запускати власний освітній проєкт на ютубі. Але 24 лютого прокинулась від вибухів.
"Ми жили біля невеликої військової частини, тому не почути було неможливо. Але все одно в якийсь момент мені навіть здалось, що от я зараз закрию очі, ще трошечки посплю, і воно все зникне", – згадує Альона.
Не зникло. Перед війною Будіни збирались переїжджати до нової квартири, навіть взяли кілька кредитів на облаштування кухні, проте на початку лютого несвідомо уповільнили всі ремонтні процеси, ніби очікування обстрілів уже висіло в повітрі.
"У чоловіка реакція на стрес – бігти, а в мене – стояти. Тому зранку 24 лютого він почав дуже швидко збиратись, а я впала в ступор. Вартувало дуже великих зусиль кудись піти чи щось взяти. Я ніби стала тисячакілограмовою людиною, якій дуже складно повернути себе у просторі. Дивилась на якісь речі на літо – та ні, я не буду їх брати, це ж коли буде. Виїдемо на декілька днів, тижнів максимум, і повернемось. І от ми виїхали 24 лютого, і більше ніколи не повертались", – розповідає Альона.
Від Одеси до Вінниці, з Вінниці до Львова, зі Львова до Польщі
Спершу Будіни на власному авто виїхали на дачу подруги сім’ї за Одесою, там було облаштоване сховище. Дві старші доньки Альони, обидві дошкільного віку, ганялись на вулиці з дітьми господині будинку, доки мама з татом планували подальше життя.
Молодший син Будіних має три з половиною роки, проте на вигляд дитині не даси більше, ніж рік. Хлопчик хворіє на тяжку форму неврологічної хвороби та має інвалідність. Тому потребує специфічного домашнього догляду і постійної лікарської уваги. Війна в один день зруйнувала налагоджений режим одеситів, і подальші кроки вони мусили планувати так, щоб якомога скоріше повернутись до контролю над своїм життям.
Родина Будіних
"Я розуміла, що не можу так жити – я не в адекваті, не функціоную в таких умовах. Мені треба було їхати кудись, де я зможу дихати сама і спокійно піклуватись про своїх дітей", – розповідає жінка.
У перший день війни ще було незрозуміло, чи зможе чоловік Альони перетнути кордон, а молодший син подружжя не мав закордонного паспорта. Тому у той же день Будіни вирішили поїхати до Вінниці, до родичів батька сімейства, щоб там зробити дитині документи. По дорозі заїхали до тата Альони під Одесу – хоч чоловік уже старший за 60 років, він в перші дні вирішив сам йти до військкомату.
Будіни у тата Альона перед евакуацією
"Сказав: "не хочу сидіти вдома, хочу допомогти війську". Приїхали сказати "до побачення", бо хто знає, чи ми ще колись побачимось", – говорить жінка.
До Вінниці їхали цілісінький день через затори, хоча раніше дорога займала максимум 4 години. За цей час стало зрозуміло, що з країни евакуюють з будь-якими документами та без них, і чоловік Альони має право виїзду як батько у багатодітній родині. Тому о 12:00 25 лютого Будіни виїхали з Вінниці до польського кордону.
Черга, яєчня, смажена картопля. Мамо, а ми тепер завжди будемо жити в машині?
"До Львова ми доїхали годин за 6, а звідти до кордону недалечко. Черга стояла 30 кілометрів до пункту пропуску. Ми рухались зі швидкістю лише 300-400 метрів за годину. Мені чоловік навіть пропонував з'їхати з черги на узбіччя і нормально переночувати. Спати було неможливо: кожні 20 хвилин треба було їхати на кілька метрів вперед. Але з перших днів війни у мене включився інстинкт, який інколи допомагав приймати рішення. Як я відразу розуміла, що треба виїхати і не зможу під час війни бути в Одесі, так і тут вирішила, що з’їжджати з черги ми не будемо", – згадує Альона.
Це була складна і холодна ніч з 25 на 26 лютого. Будіни бачили, як люди вночі пішки намагались дійти до кордону, обвішані дітьми та валізами. Зранку легше не стало – за вікнами машини почався град вперемішку зі снігом. Час від часу траплялись блокпости, які мусили затримувати чергу на попередні перевірки пасажирів.
Дівчатка тримались добре: тільки питали, чи родина тепер завжди буде жити в машині, і чи ще не розбомбили їхню квартиру в Одесі. Будіни переглядались між собою, і не завжди знали, що відповідати власним дітям.
"Мамо, а ми тепер завжди будемо жити в машині?"
"Водночас були дуже зворушливі моменти. Вздовж всієї черги стояли табори волонтерів та місцевих жителів, які пропонували гарячу їжу. Я досі пам’ятаю табір, де були тільки чоловіки – там готували яєшню та смажену картоплю. Я несла своїй родині ці тарілки і ледь не плакала з концентрації доброти у повітрі", – розчулено згадує Альона.
В якихось польових кухнях роздавали гарячі вареники та печиво, а в таборах від польських волонтерів можна було взяти речі для дітей – інколи навіть такі габаритні, як дитячі візочки.
"Якщо путін хотів роз’єднати народи, то зробив навпаки. Всі неймовірно з’єднались", – розповідає жінка.
На кордоні з Польщею місцеві намагались обігріти і нагодувати тих, хто евакуйовувався
Допомога поляків у Гданську
Коли кордон врешті пройшли, родина спершу потрапила до табору переселенців. Доля абсолютно випадково звела Будіних з українським волонтером, який направив їх до Гданська – там його знайомі поляки безкоштовно давали українцям власні квартири на невизначений термін.
"Ми поїхали, але було трохи страшно. Нам просто дали адресу і сказали, що нас чекають. Я навіть переживала, чи не везуть нас до якогось трудового рабства", – розповідає Альона.
Проте все було гаразд, Будіним виділили квартиру в ошатному будинку і дозволили лишатись стільки, скільки їм потрібно буде, щоб розібратись зі своїм новим життям. Діти спали на дивані, дорослі – на матраці на підлозі. Родина налаштувалась звикати до побуту в Польщі, почала потихеньку дізнаватись про соціальну допомогу.
Будинок, в якому поляки поселили Будіних
Весь цей час Альоні писала її подруга, яка вже 10 років жила у далекій і холодній Фінляндії. Дівчина розповідала про хорошу медичну систему фінів та допомогу від держави.
"Для нас дуже важливим питанням було те, як в країні справи з веденням складних і хронічних захворювань. Про Фінляндію чули хороші речі, але серйозно про це не думали – надто вже там холодно. А для нас "холодно" це не "ай, та вдягнусь", а ризик для здоров’я молодшого сина, якому дуже небажано якось додатково хворіти. Але якогось ранку я від подруги отримую повідомлення, що вона знайшла нам квартиру під Гельсінкі, в якій ми довший час зможемо перебувати безкоштовно. Фін, який має добре серце і двокімнатну квартиру, шукав велику українську сім’ю, щоб допомогти. Це нас переконало", – розповідає Альона.
Переїзд до Фінляндії
У кінці березня Будіни наважилися їхати – взяли безкоштовні на той час квитки для українців на пором від естонського Таллінна до Фінляндії. Щоб перевезти до Гельсінкі машину, заплатили приблизно 200 євро (6 100 гривень).
За весь час евакуації з Одеси до Фінляндії, Будіни використали близько 240 літрів бензину. Вартість пального коливалась в межах 2 євро за літр. Від початку поїздки одесити подолали понад 2 700 кілометрів і витратили на пальне близько 480 євро (14 630 гривень).
Пором до Фінляндії
"Загалом, ми 2 доби добирались до Фінляндії. Втомилися, але не так, як було перед польським кордоном – тут ми точно знали, що їхати безпечно. Моя подруга нас зустріла на морському вокзалі. Це вже був майже кінець березня, у нас вже тепліше, а в Гельсінкі багато снігу і дуже холодно. От адаптування після сонячної Одеси до Фінляндії – це складно. Але є і свої плюси – гарне і чисте повітря", – згадує Альона.
Migri: виплати, пошук житла
Будіни уже мали куди їхати, проте все одно звернулись до міграційної поліції фінів – Migri. Родина приїхала пізно вночі, і якийсь час почекала в таборі для переселенців, доки о восьмій ранку не відкрилась служба.
Migri розташована прямо на морському вокзалі. Щоб тримати фінський тимчасовий захист, потрібно надати усі наявні документи та чесно розповісти фінам про кількість грошей, яку ви привезли до країни. Спершу допомога може бути меншою, поки ви маєте власні фінанси, але потім фіни нарахують саме ту кількість грошей, якої вам буде достатньо для життя на землях Суомі.
У Фінляндії немає сталої суми допомоги переселенцям, тут все вирішують індивідуально, це залежить від доходів та особистої ситуації людини. В загальному, дорослі отримують до 200 євро (6 000 гривень), дитина – 206 євро (6 270 гривень), незалежно від віку. Одна людина у батьківській парі може отримати 300 євро (9 100 гривень), як основний опікун дітей.
Будіни чекають відкриття Migri
"Спочатку ти заповнюєш анкету. Потім тебе викликають, беруть відбитки пальців, фотографують, щось запитують – відповідати потрібно чесно, Фінляндія – правова держава. Якщо нема де жити, також варто сказати в Migri, там дають адреси центрів для переселенців у різних містах, де люди можуть перебувати невизначений час у гуртожитках, їх годують – сніданок, обід, вечеря. Там же потрібно зареєструватись на соціальні виплати. Будьте готові, що можуть відправити на північ Фінляндії, або в зовсім маленькі міста. В центрах для переселенців можна заповнити анкети працевлаштування. Влітку дуже популярна сезонна праця по збору полуниці, фруктів, овочів. Таку роботу пропонують українцям без знання мови", – розповідає Альона.
За допомогою можна звертатись у фейсбук-спільноти: Українці у Фінляндії, Допомога біженцям з України у Фінляндії. Шукати роботу у групі СЕЗОННА І ПОСТІЙНА РОБОТА В ФІНЛЯНДІЇ.
Медична система фінів
Хвороба Альониного сина потребує постійної реабілітації та якісної терапії. Фіни надали Будіним всі ці послуги безплатно та навіть зробили складну операцію коштом держави.
"Ми 2 місяці потрапили на те, щоб потрапити на реабілітацію – я вже почала думати, що вся наша подорож була провальною. А виявилось, що у порівнянні з українцями, фіни просто досить повільні", – згадує жінка.
Медична система Фінляндії
У служби та бюрократичні установи Фінляндії Альона подавалась сама – практично всі фіни знають англійську, і з цим проблем ніколи не виникало.
Без знання мови питання потрібно адресувати до центрів для переселенців та Migrі. Тоді треба готуватись до того, що так проблема вирішуватимуться трохи довше.
"Коли нас прийняли на лікування, процес пішов дуже швидко та якісно. Тут про мам і дітей дуже піклуються. Наприклад, додому приходять листівки – коли буде прийом до якогось лікаря, як зробити обстеження. Одну операцію ми тут зробили коштом держави, а вони дуже дорогі. Ще ми безкоштовно досліджували якість сну сина, це було потрібно для лікування і коштувало державі більше тисячі євро (30 100 гривень). Медична система важких випадків тут на дуже на високому рівні, у порівнянні з якимось нескладними хворобами. Бо їх тут лікують ібупрофеном та парацетамолом, будьте готові", – пояснює Альона.
для процесу лікування Альониного сина у фінській лікарні потрібно час від часу документувати прогрес
Жінка постійно згадує ніч, коли фіни вперше оперували її сина – медсестри та лікарі намагались піклуватися, принести чай, шоколадку і бутерброд змореній мамі. Альона в захваті від обладнання лікарень, проте це добре людське ставлення їй запам’яталось найбільше.
"Нам також налаштували доступ до аптек: ті ліки, які у нас в аптеках дуже просто прийти й купити, тут не можна придбати без направлень. Я знаю випадки, коли українці просили передати з дому звичайну ношпу", – розповідає жінка.
Ціни: оренда і продукти
Наразі Будіни намагаються вписуватися у бюджет своїх соціальних виплат, бо харчування у Фінляндії недешеве. Сир, кефір та масло можуть разом коштувати до 8 євро (243 гривні); яйця, макарони, печиво, сік і хліб – до десяти євро (304 гривні).
Продукти на кілька днів на сім’ю з п’яти людей можуть коштувати від 30 до 50 євро (914 – 1500 гривень). А громадський транспорт для українців безкоштовний до кінця серпня.
Оренда житла у Фінляндії в середньому коштує 500-600 євро (15 230 гривень) за однокімнатну квартиру, і до 1000 євро (30 470 гривень) – за двокімнатну.
Школи, садки, курси мови
Наразі чоловік Альони турбується про двох старших дітей родини, а сама жінка готує до ще одної складної операції їхнього молодшого сина. На осінь Будіни планують віддати дочок у школу і садочок. Тоді чоловік Альони зможе влаштуватись на роботу.
"У садочки тут є черги. Якщо батьки працюють і можуть принести з роботи договір, місце дитині знайдуть в межах двох тижнів. Якщо ні, можна чекати 3-4 місяці. Так само варто написати на емейл школи, яку ви вибрали для дитини – пошук класу теж може зайняти деякий час. З мовою проблем не буде – фіни навіть беруть вчителів-іноземців, які неідеально знають фінську, щоб дитина дивилась і думала – от, вчитель теж не все знає, значить зі мною все окей. Але в перший клас діти йдуть виключно з семи, тому якщо дитині немає повних сім, треба буде чекати ще один рік", – пояснює Альона.
Шкільна освіта у Фінляндії безкоштовна. Практично кожен фін говорить англійською, водночас безплатні курси фінської пропонують на кожному кроці.
"Фінська дуже складна. Це я вам як філологиня кажу. Навіть для таких слів, як "комп’ютер" чи "інтернет", які всюди звучать схоже, вони мають власні назви. Але якщо плануєте залишатись у Фінляндії надовше, тоді, звісно, потрібно вчити мову", – розповідає Альона.
Наразі єдиний недолік Фінляндії, який виділяють Будіни – це клімат. Тут холодно, а білі ночі, які можуть бути романтичними для студентів, збивають режим сну багатодітній сім’ї. Літом може бути темно якусь годину між третьою та четвертою ранку, і український організм довго не може зрозуміти, де він і чому йому треба постійно спати серед дня.
Фінський вишневий сад у цвіту
Родина сумує за Одесою, особливо – за бабусями і дідусями дітей. Але повернутись, доки біля приморського міста плавають російські кораблі та бомбардують будинки, не ризикують. Тому додому одесити обов’язково повернуться – коли закінчиться війна.
3020
