Студентка Настя Довга розповіла редакції Евакуація.City, як евакуювалась з Білої Церкви до нідерландської в’язниці.
Анастасія Довга
Анастасії Довгій з Білої Церкви 18. Настя навчається в Київському університеті культури на спеціальності "режисура естради", займається хореографією та відеопродакшеном. У середині лютого дівчина захворіла та повернулась до рідного міста. Тут вона і зустріла повномасштабну війну.
"В Білій Церкві лунали вибухи. Але через те, що я живу в іншій частині міста, я їх просто не почула. Зате почула дзвінки – всі люди, які знали, що навчаюсь у Києві, обривали телефон. Я була сама у місті, мої батьки живуть в Ізраїлі. Тому зібрала документи та поїхала в село до бабусі. Це здавалось безпечнішим, ніж перебування в місті, де розташовані військові частини та аеродром", – згадує дівчина.
Евакуація
В селі під Білою Церквою Настя перебувала до 7 березня. Їхати з України не хотіла, але наполягали батьки. Довгі не ризикували забирати дочку до Ізраїля, бо на початку березня багатьох українців завертали прямо з трапу літака. Тому сімейною радою було вирішено, що Настя спробує доїхати до Польщі.
"Я виїжджала дуже екстрено. Дзвоню перевізнику, він каже – окей, але перед тобою ще 150 людей. І дорога буде під 200 євро (6 тисяч гривень). І я була до такого готова, бо альтернативи просто не було", – згадує дівчина.
Проте зрештою Настя потрапила на безкоштовний автобус до Івано-Франківська, який евакуйовував жінок та дітей. Далі пересіла на маршрутку до польського кордону, яка поламалась на пів дороги.
Допомога поляків
"І нам сказали – ну, а тепер пішки, до ранку перейдете кордон. А це був початок березня. Холодно, восьма вечора. Ми-то перейшли раніше і нам навіть облаштували якісь пункти обігріву на кордоні, але це не рятувало від морозу", – згадує дівчина.
Поляки на варшавському вокзалі зробили максимум – там можна було поїсти та навіть знайти якесь житло. Натовпи українців з дітьми, тваринами та літніми батьками наштовхнула Настю на думку, що ліпше їхати до Вроцлава, де людей могло бути менше, і, відповідно, менше навантаження на волонтерів. Проте із Вроцлава дівчину направили у Златоріїїв – малесеньке містечко, де українців поселили в СТО прямо на трасі. Настя не відчувала себе там у безпеці, тому наважилась на наступний крок – сіла на безкоштовний евакуаційний потяг у Західну Європу.
фото героїні у Вроцлаві
"Спершу я пропустила потяг до Берліна, довелось ночувати на вокзалі. А на наступний день сказали, що нема квитків, тільки стоячі. Ну стоячі, так стоячі. Я за цей час вирішила, що в Німеччині переселенців теж дуже багато, тож проїду до наступної країни, це були Нідерланди. Ми приїхали в Амстердам, нас зустріли представники Червоного Хреста, і направили в Маастрихт, де я і залишилась", – розповідає Настя.
Маастрихт, тюрма, фінансова допомога
Спершу Настя 2 місяці жила в безкоштовному готелі разом з іншими українцями. Відразу після приїзду всім переселенцям оформили легальний статус, який дає право на працю і можливість рік перебувати в Нідерландах. Фінансова допомога – 260 євро (7 700 гривень) на місяць. Проте в готелі українців годували тричі на день, тож на руки видавали лише 55 євро (1 600 гривень), а решту відраховували на харчування.
"Восьмого червня нас всіх переселили в будівлю колишньої в'язниці – Овермес. Через те, що в Нідерландах дуже мало злочинців, перебудовувати такі будівлі під гуртожитки для студентів чи біженців – абсолютно нормальна практика. Раніше тут жили сирійці, а тепер ми, українці", – розповідає Настя.
Приміщення тюрми, де живе Настя
В тюремному приміщенні переселенці мають кожен свою кімнату з душем і туалетом. Насті пощастило менше, у неї зручності на поверсі. На першому поверсі є консьєржі, які контролюють, чи не заходить до будівлі хтось сторонній. Після переїзду з готелю українцям стали виплачувати повну суму допомоги – люди стали самі собі готувати на спільній кухні. Дівчина каже, що проблем з чергами нема, переселенці змогли організувати свій простір зручно для всіх.
Заселяли українців у порожні кімнати. Настя розповідає, що у камері її зустріло тільки вікно і порожній стілець. Все інше потрібно було докуповувати самостійно на сайтах, де студенти продають свої меблі, коли з’їжджають з квартир і гуртожитків. Ціни досить невисокі, адже Маастрихт – студентське місто, і тут постійна квартирна міграція.
Їдальня у в'язниці
Працевлаштування та можливості знайти допомогу
У червні дівчині допомогли з роботою – вона працює у клінінгу того ж готелю, де жила перші 2 місяці. За годину роботи отримує 10 євро (300 гривень), вже з врахуванням податку.
"Що дуже дивно для мене, як для українки – тут люди не перепрацьовують. Робота – частина життя, але не більше, ніж 8 годин на день. Оскільки я студентка, то мені взагалі не можна працювати більше, ніж 25 на тиждень. Це 5 годин на день, зі стабільним графіком. Дуже зручно для мам з дітьми – можна і попрацювати, і досить багато часу провести з дитиною", – розповідає Настя.
Шукати роботу необхідно, адже продукти у Нідерландах недешеві.
Продуктовий кошик може коштувати:
-
молоко – євро за літр (30 гривень);
-
яйця – десяток до трьох євро (90 гривень);
-
кілограм курячих ніжок – 6 євро (180 гривень);
-
картопля – 2 євро за кілограм (60 гривень);
-
огірки – 1 євро за кілограм (30 гривень);
-
сир – 3 євро за 200 грамів (90 гривень).
За допомогою у країні можна звернутись на платформу Refugee Help та фейсбук-групу Українці в Нідерландах, Роботу можна шукати ось тут.
Уквітчана вуличка Маастрихту
Також нідерландські волонтери продовжили підтримувати українців. Вони пропонують курси голландської та англійської, Настя постійно послуговується англійською в побуті – практично кожен нідерландець вільно нею спілкується.
Навчання, нідерландський менталітет і плани
За 4 місяці за кордоном дівчина трохи звикла до нідерландського менталітету.
"Мене спершу здивували європейці. Вони нікуди не поспішають. Вміють жити. В українців закладено – треба працювати, вибивати собі місце, ні секунди не втратити. А нідерландці дуже емоційні, вони спокійно показують свої емоції на публіці. А ще дуже прямолінійні – якщо щось не так, вони скажуть відразу, не будуть нічого приховувати", – розповідає Настя.
Болем всіх українців стала європейська бюрократія.
"Дуже складно записатися до лікаря. Чекати треба не менш, ніж місяць. Щось болить – випий парацетамол. А після України, де все дуже діджиталізовано, це супер-дивно. Я навіть ніколи не носила документи, бо паспорти є в "Дії". А нідерландці навіть не вірять, що так буває", – розповідає дівчина.
Проїзд у Нідерландах дуже дорогий, за дві зупинки громадським транспортом можна заплатити до 100 гривень. Тому люди переважно їздять на велосипедах та ходять пішки. Один з транспортних магазинів подарував українцям сертифікати на безкоштовні велосипеди. Дівчина отримала свій, і була дуже рада – тепер їй було чим діставатись на роботу. В той же день велосипед вкрали. Настя ж була свято впевнена, що в Європі не крадуть.
Маастрихт
"Я дуже засмутилась. А на роботу все одно якось треба їздити. Добре, що нам допомогли волонтери. Люди, які живуть в Маастрихті, запропонували свої велосипеди для українців, і так один чоловік мені подарував ще один велосипед, до якого я тепер дуже обережно ставлюсь", – розповідає дівчина.
Новий велосипед Насті
Зараз дівчина замислюється про те, щоб повернутись в університет, тільки тепер у Європі.
"Звичайна вартість навчання в Нідерландах – 12 тисяч євро (442 560 тисяч гривень). Але для студентів країн-членів ЄС воно коштує 2 тисячі (73 760 гривень). Зараз таку знижку зробили і для українців. Я про це думала, але зараз не готова переїжджати до іншого міста, бо знову постане питання житла. Тому я вирішила відкласти це питання на потім, адже в Нідерландах можна вступити й під час зимового семестру" , – розповідає про свої плани Настя.
3020
