Кого будуть стосуватись суспільно корисні роботи і як вплинуть на безробітних?
Безробіття в Україні
Через війну Україна втратила близько 5 мільйонів робочих місць (за інформацією Міжнародної організації праці). Станом на 1 травня 2022 року 283,4 тисячі людей в Україні мали статус безробітного, а 245 тисяч з них отримували допомогу по безробіттю.
Разом з тим офіційна статистика не співпадає з реальною кількістю безробітних, оскільки не враховує людей у неоплачуваній відпустці на період воєнно стану, а також інформацію, яка не дійшла через відтермінування звітності роботодавців та від Центрів зайнятості з окупованих територій.
Кого і на яких умовах залучатимуть до робіт
21 червня Кабінет міністрів України вніс зміни у постанову, що стосується суспільно корисних робіт у воєнний час. Так люди, які отримують виплати по безробіттю, але не знайшли роботу понад 30 днів з моменту реєстрації у біржі праці, будуть залучатися до суспільно корисних робіт.
Така праця оплачуватиметься у розмірі мінімальної зарплати у 2022 році – 6500 гривень (у жовтні зросте до 6700 гривень).
У тексті постанови опублікований повний перелік робіт, які держава визначає як суспільно корисні. Всі вони не потребують додаткової кваліфікації або підготовки. Серед них:
- ремонтно-відновлювальні роботи,
- розбір завалів,
- будівництво захисних споруд,
- надання допомоги населенню,
- благоустрій громади,
- вантажні та сільськогосподарські роботи.
Серед суспільно корисних робіт є благоустрій громади
Перелік необхідних робіт у кожній з громад буде визначати місцева влада
Рішення про залучення до суспільно корисних робіт приймають військові адміністрації разом із місцевою владою або самостійно. Фактично безробітних будуть залучати лише після того, як відповідне рішення приймуть місцеві військові та адміністративні органи.
Від таких робіт будуть звільнені:
- діти до 15 років,
- вагітні,
- жінки, які виховують дітей до 3 років,
- люди, які займаються заходами національного спротиву.
Заходи національного спротиву тлумачить прийнятий рік тому закон "Про основи національного спротиву". Це не лише військова діяльність, але зокрема й "участь у підготовці громадян до руху опору", "участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності", "участь у наданні населенню правових послуг" тощо.
Рішення уряду пояснив прем’єр-міністр Денис Шмигаль:
Пізніше урядовий Центр протидії дезінформації повідомив, що у разі відмови від суспільно корисних робіт держава може призупинити виплату з безробіття.
Суспільно корисні та громадські роботи
Уряд одночасно вніс зміни у дві постанови – щодо громадських робіт і щодо суспільно корисних робіт. Таке рішення породило певну неясність, – розповідає правозахисник Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк. Громадські роботи є виключно добровільним і за їх невиконання не може бути відповідальності. А відмова від суспільно корисних робіт може призвести до штрафу (до 5 тисяч гривень).
До суспільно корисних робіт можуть залучати не лише безробітних, але також і працевлаштованих громадян або студентів, якщо органи влади прийняли рішення про запровадження трудової повинності та домовились із керівниками підприємств.
При цьому за працівниками зберігають попереднє місце роботи та виплачують їм не нижчу, за основну зарлату. Наприклад, військові адміністрації можуть домовитись із керівництвом заводу, який працює в умовах воєнного стану, про те, щоб виділити 10 працівників для участі у розборі завалів протягом двох тижнів. Ймовірно, до таких рішень будуть звертатись у випадках, коли у громаді є нестача безробітних, які можуть брати участь у суспільно корисних роботах.
У липні Державний центр зайнятості пояснив різницю між суспільно корисними і громадськими роботами: суспільно корисні мають оборонний характер або ж слугують для ліквідації надзвичайних ситуацій, які виникли в період воєнного стану. Громадські "організовуються для забезпечення економічної, соціальної та екологічної користі певної громади".
Навряд чи рішення уряду можна назвати порушенням конституційних прав людини. Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та фіксує положення про вільний вибір праці людиною. Проте, Конституція також робить виключення для воєнного та надзвичайного стану. А законопроєкт "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", прийнятий 14 березня, вводить обмеження конституційних прав, викладених у статті 43.
Переваги на недоліки рішення
То які переваги від урядового рішення? Воно може допомогти розвитку благоустрою у громадах, бюджети яких раніше не дозволяли залучати працівників до певних видів робіт. Кабмін ухвалив рішення не в перші тижні війни, а після того, як запустив програми підтримки переселенців: релокацію бізнесу та фінансову допомогу підприємцям, які працевлаштовують ВПО.
Однак рішення уряду навряд чи суттєво допоможе вирішити проблему безробітних ВПО. Лише незначна частина з них стає на облік у центрі зайнятості. Наприклад, станом на середину травня до Львівського обласного центру зайнятості звернулися 2059 переселенців. При цьому, в області в той же період було зареєстровано понад 235 тисяч переселенців.
Слід пам’ятати про непропорційність внутрішньої міграції в Україні. У регіонах, які найбільше потребують післявоєнної відбудови, як правило, проживає менша кількість непрацевлаштованих переселенців. Відтак, там, де є достатньо роботи, місцева влада може не знайти потрібну кількість непрацевлаштованих, зацікавлених у суспільно корисній роботі. В інших регіонах та громадах навпаки – буде надлишок вільних "робочих рук", але не вистачатиме роботи і процедури перетворяться на формальність.
Порядок запровадження суспільно корисних робіт дає надію, що у випадку дотримання всіх процедур, вони будуть впроваджувати за необхідністю саме в тих громадах, які найбільше потребують робочої сили для післявоєнної відбудови.
Урядова постанова має дві сторони медалі. З одного боку це ефективний інструмент залучення в життя та розвиток громади безробітних, зокрема і внутрішньо переміщених людей. Разом із тим, є ризик перетворення суспільно корисних робіт на "відбувальщину". Це трапиться, якщо об’єм некваліфікованої роботи, яку можуть знайти в громадах не буде співмірним із кількістю безробітних, яких залучатимуть до робіт.
3020
