Історіями своєї евакуації поділилася редакція видання Свої.City.
Не 442 гривні, як було раніше: евакуація у 2014 та 2022
- маршрут евакуації: Сєвєродонецьк – Дніпро;
- ціна евакуації: 9 650 гривень;
- сума допомоги: 4 200 гривень та 6 500 одноразово.
Марина Терещенко евакуювалась двічі: перший раз у 2014 році, а другий в березні 2022 року.
У 2012 році їй було 23, вона отримувала 442 гривні щомісячно, за які треба було звітувати кожні півроку. Тоді держава не забезпечувала безкоштовною евакуацією, розселенням у хостелах, школах, садочках. Все робили самостійно.
Марина Терещенко
"Зараз мені 30. В мене були відкладені гроші на відпустку. Не відпочивала кілька років, за кордоном – жодного разу, тож заощаджувала і підробляла, окрім основної роботи, протягом року. Всі відкладення я витратила на волонтерку у перші два місяці війни. Не шкодую про це в жодному разі", – зізнається Марина.
Марина і троє її друзів виїхали з Сєвєродонецька до Лимана на початку березня. Вони винайняли машину за 8 000 гривень, з Лиману взяли таксі до Слов’янська – за 450 гривень, переночували у колеги дівчини, та вирушили автобусом на Дніпро – це ще по 1 200 гривень з людини. Загалом на дорогу витратили 9 650 гривень.
Жити дівчина хотіла в самому Дніпрі, близько до свого лікаря, тому орендує двокімнатну квартиру у гарному стані з хорошим ремонтом за 8 500 гривень на місяць. У Сєвєродонецьку знімала пусту однокімнатну квартиру за 3 000 гривень.
Щодо фінансового забезпечення, то Марина отримує:
- 2 000 гривень на місяць від мінсоц;
- по 2 200 гривень на людину від ООН;
- одноразово 6 500 гривень єДопомоги.
"Це суттєва підтримка, не 442 гривні, як було раніше. У перші місяці мене матеріально підтримали колеги по роботі, цього вистачило на оренду за два місяці. Крім того, основна робота та підробітки. Я не цуралася підробляти посудомийнецею та прибиральницею у 2014-му році, і зараз, якщо моїх доходів не вистачатиме на життя, піду без проблем", – каже дівчина.
Отримати допомогу та прожити на неї можна
- маршрут евакуації: Бахмута до Дніпра;
- ціна: 500 євро;
- сума допомоги: 5 000 гривень.
Гаяне Авакян разом з подругою евакуювалась з Бахмута до Дніпра на таксі за 500 євро.
"У складний момент мене дуже підтримали колеги на роботі та медійні організації. Під Львовом знайшлася родина, яка прийняла нас у будинку безоплатно. Фактично, перші місяці я витрачала на їжу, інші найнеобхідніші речі для родини", – каже дівчина.
Гаяне Авакян
Вона з сім’єю отримали:
- єДопомогу – тоді було 6 500 гривень;
- допомогу від держави як переселенці – 5 000 гривень на неї з дитиною та по 2 000 гривень на батьків;
- від ООН на чотирьох людей за три місяці – 10 000 гривень.
"Гроші від ООН витратили на оренду квартири в Києві — це 10 000 гривень за двокімнатну (перший та останній місяць, плюс 50% рієлтору, загалом 25 000 гривень). Двічі за час евакуації ми отримували продуктову допомогу від різних організацій", – ділиться підрахунками дівчина.
Нещодавно у нас було все, а зараз взагалі нічого
- маршрут евакуації: з Маріуполя до Дніпра;
Катя Калюжна переїхала з Маріуполя до Дніпра.
До другої половини березня вони залишалися у місті. В квартирі жила їх родина, мама дівчини, бабусі та куми. Чоловік служив в ЗСУ. Коли випала можливість евакуюватися – зібралися за декілька хвилин і поїхали. Вже згодом дізналися, що їхня квартира повністю вигоріла, а будинок мами ось-ось знесуть.
Сім’ї вдалось взяти зі собою лише речі півторарічного сина. Мама та бабусі дівчини взяли сумку з документами та котів.
"За декілька тижнів після виїзду з блокади прийшло усвідомлення, що нещодавно у нас було все, а зараз взагалі нічого", – згадує дівчина.
Катя Калюжна
Спочатку вони поїхали на Дніпропетровщину до батьків чоловіка, а потім вирішили їхати в Дніпро. Була потрібна робота, а в селі її просто немає.
Першими поїхала її мама та бабусі. Вони орендували квартиру за гроші, які отримали від держави (єДопомога та виплати ВПО). Нещодавно у Дніпро перебралась вона з сином. Чоловік і далі продовжує захищати Донеччину.
Зараз вони :
- орендують квартиру за 7 000 гривень;
- жінка почала працювати на роботі;
- декілька разів отримували гуманітарну допомогу.
"Якби у лютому я знала, що не стане мого Маріуполя, я б виїхала в перший же день. І речі встигла б забрати. Бо тоді ще була можливість, а я її просто втратила. Тому, люди, виїжджайте! У вас ще є шанс зберегти те, що цінне для вас. А головне – вижити!", – наголошує героїня.