Редакція "Евакуація.Сity" поговорила з Вікторією про довгу дорогу до скандинавської країни, ціни на життя у Швеції та повернення додому.
Київ – Черкаси – Гдиня
Вранці 24 лютого Вікторія Присяжна прокинулася від телефонного дзвінка. Вона не збирала тривожну валізку і не мала планів щодо евакуації. Тож розбудила п'ятирічну доньку, швидко зібрала речі і поїхала з дому.
"Поки була в квартирі, мені здавалося, що все це сон. Але коли о 6 ранку на вулиці бачиш багато схвильованих людей – розумієш, що це реальність", – згадує жінка.
Вона одразу вирішила їхати до батька свого хлопця на Черкащину. На Київщині, де живуть батьки Вікторії, на той час ситуація вже була небезпечною.
У Черкасах жінка провела тиждень. За цей час кілька разів думала про евакуацію за кордон, але остаточного рішення так і наважувалася ухвалити.
Донька Вікторії у дорозі
"У Швеції живе мама мого хлопця, вона погодилася прийняти нас там. У інших країнах у мене немає родичів чи знайомих, тож вирішила їхати туди, де зможу розраховувати на допомогу", – пояснює Вікторія.
У лютому вона мала всього 8 місяців водійського стажу, але все ж наважилася їхати сама за кермом аж до далекої від України держави.
"Ми їхали з Черкас до Вінниці. Дорога тривала 8 годин, довелося залишитися в місті через комендантську годину. Далі разом із знайомими, які приєдналися до нас іншими машинами, колоною почали рух до польського кордону", – згадує Вікторія.
Дорога з Вінниці до кордону зайняла чи не весь день, а далі Вікторії довелося постійно рухатися в черзі до пропускного пункту, тож спати було ніколи.
"Ми пройшли кордон аж о 9 ранку наступного дня, потім довелося подолати ще 400 кілометрів до Варшави. Там ми з дочкою зупинилися у моєї подруги і я змогла врешті відпочити. Дорога лише від Вінниці до Варшави зайняла 36 годин", – каже Вікторія.
Паром із Польщі до Швеції
Через кілька днів Вікторія з донькою поїхала в Швецію на поромі з польського міста Гдиня. Квитки вдалося отримати безкоштовно завдяки українському паспорту.
"Скільки коштував бензин і де ми заправлялися я точно не пам'ятаю. Знаю лише, що вдалося оминути кризу з пальним. Мої друзі їхали після нас і вже зіштовхнулися з чергами на заправках. Поки їхали ми, на заправках все було добре, але на блок-постах доводилося чекати", – каже Вікторія.
Як отримати допомогу у Швеції для переселенців
Вікторія подала документи на тимчасовий захист за день після того, як у Швеції імплементували Директиву про тимчасовий захист. Жінці довелося подолати 120 кілометрів до місця, де можна було легалізуватися у країні. У містечку, куди вона приїхала, такої служби не було.
Окремо можна було податися на фінансову допомогу – на двох із дитиною 104 крони на день (380 гривень). Для того, щоб отримати гроші, потрібно було надіслати паперовий лист до місцевої служби у справах українців.
"Цієї допомоги не вистачає навіть на харчування, адже країна дуже дорога", – каже Вікторія.
Вікторія з донькою
На сайті Шведської міграційної служби вона також побачила можливість одноразової допомоги для переселенців – адресно на одяг, предмети побуту чи гігієни.
"Влада сама визначає розмір цієї допомоги. На дитину видали 1,5 тисячі крон (5 500 гривень), на мене – 1 300 крон (4 800 гривень). Нам ще пощастило знайти волонтерів – хоч ми приїхали без одягу на теплий сезон, вони допомогли з дитячими речами. На мене одяг не знайшовся – у волонтерів залишився розмір L або XL, я у ньому тонула. Тож взяла лише кілька футболок", – каже Вікторія.
Як отримати житло та роботу у Швеції
Вікторія одразу подала документи на тимчасовий захист, але не вказувала, що їй потрібне житло. Не розуміла, скільки триватиме війна і сподівалася перечекати якийсь час у мами хлопця.
Однак через деякий час їй довелося переїхати – нову квартиру запропонувала місцева сім'я. Це житло Вікторії обійшлося у 1000 шведських крон на місяць (3 600 гривень).
"Ці гроші не покривають ні комунальних послуг, ні тим паче орендної плати. Це символічна сума, подяка за гостинність", – каже жінка.
У Швеції Вікторія знайшла квартиру
Власники помешкання попередили, що користуватися ним можна буде лише до 1 липня. На цей час Вікторія запланувала повернення додому.
Перед початком війни Вікторія втратила роботу. Тож у березні змушена була шукати вакансію в IT-cфері, подавала резюме в українські та іноземні компанії.
Вона майже одразу отримала пропозицію роботи у німецькій компанії, але побоялася переїжджати у іншу країну.
"Це було в березні, коли не до кінця було зрозуміло, як працює тимчасовий захист, чи можна переїжджати з однієї країни в іншу. Не хотіла, щоб це виглядало так ніби, тікаючи від війни, я починаю перебирати країнами", – каже Вікторія.
Зараз жінка працює віддалено в українській компанії, тож змогла залишатися у Швеції до червня.
Який рівень життя у Швеції
Рівень життя, а відповідно і ціни у Швеції, значно дорожчі ніж в Україні.
Проїзд у транспорті коштує близько 900 гривень, а продукти – втричі дорожчі, ніж в Україні. Це ж стосується цін на предмети гігієни та ліки, а от одяг можна купити за зниженими цінами, часто без величезної націнки.
"Коли гуляєш по супермаркету, здається, що ціни такі ж як в Україні. Бо приблизно такі ж цифри. Однак, при розрахунку доводиться множити все на три, відповідно до курсу", – каже Вікторія.
Без англійської у Швеції дуже важко. Вона потрібна, щоб спілкуватися у побуті і з офіційними організаціями.
"Я не вчила шведську мову, бо знаю, скільки часу треба, щоб оволодіти мовою. Ми не емігрували і не збиралися залишатися в Швеції на дуже довгий час, тож я не ставила мету мови", – каже Вікторія.
У Швеції для українців організували багато безкоштовних мовних курсів у різних містах країни.
Які дитячі садочки у Швеції
Донька Вікторії ходила до дитячого садочка. Вільне місце для неї вдалося знайти у закладі, який був розташований через дорогу від дому.
"Йшлося про те, що я можу приводити малечу на 8 годин на день, у будь-який зручний час. Але о 16:30 всіх дітей переважно забирали додому, тож я теж мусила. Частину робочого дня доводилося проводити з дитиною вдома", – каже Вікторія Присяжна.
Донька Вікторії у садочку
Адаптуватися доньці було дуже важко. Інші діти не говорили українською, тож вона нікого не розуміла. А вихователі не дуже сприяли тому, щоб дівчинка з кимось познайомилася, лише спостерігали за іграми дітей.
Не хочу емігрувати, краще жити вдома
На початку червня Вікторія з донькою повернулися до Києва.
"Я ще дуже вагаюся, так як і в березні. У Києві багато повітряних тривог, трохи страшно. Якщо будемо повертатися до Швеції, то хоча б візьмемо з собою більше речей", – каже вона.
Наразі Вікторія думає, чи хоче повертатися за кордон. Вона розмірковує над переїздом у західні регіони України, де є офіс компанії, в якій працює, якщо ж в країні стане небезпечно – повернеться назад у Швецію.
"Я ніколи не думала про еміграцію чи життя в іншій країні, і за весь час не прийняла цю думку. Хочу жити вдома, але якщо відчую, що небезпечно – поїду", – каже Вікторія.
3025
