Дитячі гойдалки з Рубіжного, які ще дарують дитинство: історія релокації бізнесу на Буковину

Євгенія розповіла редакції Евакуація.City їх історію повернення до міста, виїзду звідти та відновлення бізнесу.

Останні дні перед війною 

Першу гойдалку Євгенія Абдула пошила для свого сина Кості 5 років тому, відтоді все почалось. У середньому за день їй вдавалось пошити 15 гойдалок.

Поступово жінка облаштувала свою майстерню, фотостудію, офіс. 

Євгенія АбдулаАвтор: Архів героїні

З 21 по 24 лютого Євгенія з чоловіком поїхали до Києва на виставку дитячих товарів Baby expo. Там представляли свої гойдалки, знайомилися з іншими учасниками, знаходили нових клієнтів. 

Після перших вибухів у Києві подружжя вирушило потягом із Києва до Лисичанська, далі  – до Рубіжного, щоб забрати сина. 

Їхали вони за окрему плату, хоч мали попередньо куплені квитки на вечірній поїзд, довелося їхати обіднім. Жінка розуміла: якщо вони зараз не вирушать у дорогу, то потім можуть взагалі не потрапити до рідного міста.

Уже 26 лютого Євгенія пішла в офіс, повимикала світло, газ, воду і почала готуватись до виїзду з Рубіжного. 

Евакуація до Чорногузів

"Вдома стояли три автомобілі і загалом все могло поміститися. У нас були 2 швейні та вишивальна машина, великий оверлок, офісна апаратура, принтери, ноутбук. І ми нічого не зібрали", – каже жінка.

Усе, що було потрібне Євгенії для створення гойдалок, вона залишила в Рубіжному. 14 березня сім'я вирушила  власним автомобілем до Чорногузів, що у Чернівецькій області. Там живе Юрій, який постачав Євгенії деревину для виробів.  

Родина поселилася у невеликій затишній хатині, де Євгенія почала відновлювати роботу свого бізнесу. “Я не можу не працювати. Мені потрібно було всього лише купити тканину, канати і карабіни, все решту я маю, а шити вмію”, – зізнається жінка. 

INFANСY: нове життя

Дім, де тепер живе Євгенія, став і її новим офісом. Там вона почала знову шити, пакувати, фотографувати та відправляти гойдали клієнтам.

"Я думала, де взяти швейну машинку. Поки обживалися у новому домі, зайшла в одну завалену речами кімнату, а там стоїть потрібне обладнання. Я просто не вірила своїм очам. Усе інше знайшла на Калинці (ринок в Чернівцях – ред.) і почала шити", – каже Євгенія.

Пізніше волонтер Андрій вивіз Жені її швейну машинку з Рубіжного під обстрілами. Його дорога пролягала через Дніпропетровський міст, якраз, коли там стався вибух. Машина повністю зупинилась. Через кілька днів чоловік зміг передати Євгенії обладнання Новою Поштою, і це ще більше допомогло відновленню бізнесу. Проте для повного комфорту та вчасного виконання всіх замовлень жінка шукала ще одну кравчиню. Нею стала Інна.

"На цей момент я вже знайшла швею Інну, вона також переселенка, з Харкова. Живе в Іспасі – це сусіднє село до Чорногузів. І так ми почали працювати", – каже Женя.

Інна за освітою швея, в Харкові працювала охоронницею дитячого садка. Шити мріяла, але нагоди не було. І тут на 2 місяць війни в сусідні Чорногузи приїхала Женя. Жінки почали співпрацю.

INFANCY: нове життяАвтор: Архів героїні

Якщо говорити про прибуток, то INFANCY залишився на тому ж рівні, що і був. Зараз мають багато замовлень, бо сезон. 

"Статки залишились і для мене це також дивно, бо тільки половина України купує", – розмірковує жінка.

Оскільки бізнес працює, то виробництво активно допомагає і ЗСУ. Купляли форму, футболки, глушники.

Євгенія хоче повернутись в Рубіжне, але тільки тоді, коли там буде Україна. 

Бачать нові можливості після релокації. Як працює переміщений через війну бізнес?

Для релокації бізнесу та будівництва житла. В Україні з'явився "земельний банк"