Є така думка, що друзі для того й існують, щоб виручати одне одного в скрутних ситуаціях. Проте, там де є гроші, завжди є ризик їх втратити. А з ними — й дружбу. Тому допомагати навіть найближчим варто так, щоб не ризикувати усім. Що робити, якщо друг або родич попросив вас взяти для нього гроші в борг у банку або на фінансовому сервісі https://mycredit.ua/ua/? Розглянемо на реальних прикладах.

Історія перша. Гроші — то вам не іграшки ділити

Аня й Оля дружили з дитинства. Разом навчалися в школі, згодом — в університеті. Після вузу шляхи дівчат на деякий час розійшлися. Але згодом доля знову звела їх разом — вони обидві переїхали в столицю і прийшли працювати на одне підприємство. Оля була незаміжня, а Аня вже мала чоловіка й дівчаток-двійнят, які ходили до першого класу. за обідньою кавою Аня нерідко скаржилася Олі на безгрошів’я і сімейні проблеми. Врешті розповіла, що хоче розлучитися з чоловіком і купити невеличку смарт-квартиру для себе й дітей. До покупки не вистачало 200 000 грн, а банк відмовив у позиці. Попросила подругу взяти кредит замість неї. Звісно ж, божилася повернути за кілька місяців — мали продати спільну з чоловіком машину. 

Оля не змогла відмовити. Жодних угод дівчата між собою не складали. Аня звільнилася з роботи, щоб не перетинатися на ній з колишнім чоловіком. Через деякий час Олі на телефон прийшло повідомлення про прострочення.

Тож Олі довелося сплатити решту грошей самій, щоб не ризикувати втратою вже своєї квартири. Аня перестала відповідати на дзвінки. Коли подружки, вже колишні, зустрілися в суді, виявилося, що боргів у неї було багато. На жаль, кредитні гроші Оля віддала Ані готівкою. Тож довести факт цієї передачі буде складно.

Історія друга. Життєві уроки коштують дорого

Василь і Петро — троюрідні брати, в дитинстві гралися однією лопаткою в пісочниці. Тож коли Петро попросив Василя оформити кредит на себе, бо Петро ніде офіційно не працював, а час від часу їздив за кордон на заробітки, той погодився. Взяв півмільйона гривень — і передав Петрові. Петро купив на ці гроші новеньку автівку з салону. 

Свою угоду чоловіки скріпили пляшкою міцного алкоголю та борговою розпискою, у якій Петро зазначив, що згоден гасити позику за таким-то договором. Однак суму боргу вказати забули.

Спочатку Петро чесно вносив усі платежі. Але згодом машину розбив і почав випивати. Батьки в нього були вже старенькі, тож виплата кредиту лягла на плечі Василя. той навіть до суду іти не став — родичі ж, та й що з нього візьмеш.

У чому були помилки позичальників?

Не складали договір позики.  У цьому документі потрібно прописати суму позики, терміни її повернення та відповідальність за неповернення. Якщо сума велика, бажано завірити документ у нотаріуса. 

Некоректно складена боргова розписка або її відсутність. У борговій розписці обов'язково вказують, хто у кого, коли і скільки взяв грошей, яким способом і з якою періодичністю зобов'язується повернути.

Договір і боргова розписка — різні документи і одне одного не виключають. Договір потрібен для підтвердження факту боргових зобов'язань. Розписка ж підтверджує передачу грошей. На руках у кредитора повинні бути обидва папери. Якщо їх немає, то довести свою правоту в суді буде непросто.

Допоможуть в суді і платіжні документи та навіть листування в месенджерах. Але без розписки й договору процедура доведення буде значно складнішою і нервовитратнішою.