Євгенія Іннан, голова української громади в Аланії, розповіла редакції, в чому особливість підтримки України турками, та як евакуюють до Туреччини українських дітей.
Киянка в Аланії: консультації та культурна дипломатія
Євгенія Іннан – голова української громади в Аланії, Туреччина. Євгенія переїхала за Босфор до чоловіка. В Україні жінка працювала журналісткою, а свою діяльність в Аланії розпочинала, як художниця. Зараз керує салоном краси.
"Коли я приїхала в Аланію, місцеві турецькі бізнесмени якраз відкривали в місті українську громаду. Хотіли показати, що Туреччина відкрита не тільки для місцевих, але і для українців", – розповідає жінка.
До початку повномасштабної війни українська громада в Аланії шість років поспіль допомагала новоприбулим адаптуватись у турецькому суспільстві, представляла Україну на місцевих культурних ярмарках і фестивалях.
"Ті люди, які приїжджають сюди, повинні знати, до кого звернутись за допомогою. Де зробити Ікамет (турецьку посвідку на проживання іноземців), де вивчити мову, де знайти садочок чи школу. Ми якраз допомагаємо з консультаціями та перекладом усього необхідного на турецьку. Така собі група підтримки українців в Туреччині", – розповідає жінка.
Культурна і консультативна діяльність українців в Аланії змінилась 24 лютого, з першими бомбами, які полетіли з росії на українську територію.
Гуманітарний центр та мітинг на площі Ататюрка
"Я вісім років живу в Туреччині, і завжди трохи сумувала за Україною. Але завжди знала, що є мій Київ, а в ньому – мої батьки. А тут все рідне потрапило в небезпеку. Тому ми всі в українських групах були в шоці, і 24 лютого зібрались на мітинг на площі Ататюрка. Туди приїхав і наш консул, Емір Рустамов, щоб всіх підтримати", – говорить Євгенія.
Українці Аланії практично відразу отримали дозвіл турецької влади на відкриття центру гуманітарної допомоги як для відправки в Україну, так і для переселенців: ті люди, які рятувалися від війни в Туреччині, можуть тут знайти одяг, їжу та речі найпершої потреби. Все це приносили в центр як місцеві українці, так і небайдужі турки. Центр розташований за адресою Mahmutlar, Barbaros CD.#5/B.
"Ми відправляли дуже багато речей в Україну, цілими вантажівками передавали, а місцеві волонтери на місцях роздавали тим, кому це було потрібно. Так працювали майже три місяці – кожного дня відправляли машину", – розповідає Євгенія.
Дитинство без війни
З перших місяців повномасштабної війни українська громада в Аланії опікується проєктом "Дитинство без війни", який евакуює українських дітей до Туреччини.
Проєкт займається найменш захищеними неповнолітніми: сиротами, дітьми, що позбавлені батьківської опіки та піклування, та тими, що є у складних життєвих обставинах.
Українські волонтери поселяють дітей у турецьких готелях – доступ до неповнолітніх можливий лише за попередньої перевірки особистості, розташування готелів не розголошується.
"Є дітки різні. Є дітки хворі, є ті, яких залишили рідні. І є ті, які стали сиротами через війну. Ми, як волонтери, з ними працюємо: проводимо різні свята, майстерки. Кожного місяця робимо дні народження, між собою розділяємо, хто кому купує подарунок за попереднім списком бажань. До них приїжджають українські зірки – була і Руслана, і Джамала, і Антон Лірник.
І ми вже бачимо різницю – у виразі очей. коли ми приїжджали до них вперше, не було й сліду щастя. А зараз вже є. Вони вже не запитують – а як там війна? А Зеленський переможе? А ви знаєте його номер? А можна я зателефоную? Вже трохи заспокоїлись", – розповідає жінка.
Туреччина і Україна
Євгенія говорить, що турки загалом підтримують українців.
"Туреччина допомагає тим, що ніхто не забороняє тобі сюди їхати. Але ми не Європа, тут немає тимчасового захисту. Є від людей, не влади. Багато турків відгукнулися, і допомагали речами, їжею, прихистком. Міграційна служба також була лояльна – не було штрафів. 180 днів люди могли перебувати на території Туреччини, коли раніше максимум був 90. І беледьє (турецькі урядовці) нам давали машину, коли ми робили перевезення для гуманітарки.
Турки брали активну участь в закупівлі та роздачі гуманітарної допомоги
Але я вам скажу, що Туреччина обрала нейтральну сторону. Нас підтримують, бо ми українці і почалась війна, але це туристичне місце, і ніхто не хоче, щоб туристів було мало. Їх можна зрозуміти, бо Аланія працює влітку, а зимою тут більш тихо. Люди на туристах заробляють. Тому ніхто не хоче займати якусь сторону чи позицію. Але коли спілкуємось тет-а-тет. я бачу і чую, що турки захищають українців", – розповідає Євгенія.
3020
