Про це редакції Евакуація.city розповіла Уляна Дрючкова, засновниця групи "Українці в Ізраїлі" та формату зустрічей діаспорян "Українські здибанки в Ізраїлі".
Українські книги для Ізраїлю
Уляна родом із західної України, з Івано-Франківської області, а в Києві прожила понад десятиліття. Але п'ять років тому жінка з родиною переїхала до Ізраїлю, та народила тут донечку.
"Перше, чого мені не вистачало в Тель-Авіві – це українськомовного оточення. Фейсбук-спільноту "Українці в Ізраїлі" я створила ще раніше, а от коли доня стала підростати, зрозуміла, що їй необхідно спілкуватись та розвиватись українською. Так в Ізраїлі з’явились українські читання", – розповідає жінка.
Спільнота Уляни досі збирається разом, щоб почитати своїм дітям книжки, розповісти про українські свята, традиції і поговорити рідною мовою.
"На наші здибанки стали приходити не лише українці, але й ізраїльтяни, які мають українське коріння або ж одружені з українцями. І переселенці", – розповідає жінка.
Для людей, які врятувались від війни росії в Ізраїлі, місцеві діаспоряни робили екскурсії місцевими зоопарками, майстеркласи, солодкі столи та обмін книгами – до повномасштабного вторгнення жодна місцева книгарня не мала українських видань.
"Зараз це змінилось, знайшлись хороші люди. Є проєкт "Немала", який зробила українка з ізраїльтянином. Вони почали перекладати книжки українських сучасних авторів на іврит. Тепер деякі люди навіть почали бізнес – закуповують українські книжки для ізраїльських книгарень", – розповіла жінка.
Мітинги та іранські дрони
Після 24 лютого українські діаспоряни та ізраїльтяни масово вийшли на протести проти російського вторгнення в Тель-Авіві. Люди виходили інтенсивно впродовж кількох місяців – але згодом ситуація затихла аж до перших атак іранськими дронами-камікадзе по українських містах.
"З того часу, ми побачили більш активних ізраїльтян. Адже до того, як з'явились іранські безпілотники на озброєнні російської армії, в Ізраїлі ще можна було почути – ми навіть не в Європі, ми далеко, у нас своя війна.
Тепер стало легше доносити – друзі, те що робить росія з Іраном в Україні, може бути відточуванням майстерності. Якщо ми говоримо про безпілотники – то ще і практикуванням, злагодженням. А потім ці безпілотники полетять на Ізраїль. Ворог Ізраїлю і ворог України – союзники. Тому буде дуже нерозумно не об'єднувати сили України й Ізраїлю. Оце меседж для всіх, хто розуміє ситуацію", – пояснює Уляна.
Україна та Ізраїль мають об'єднуватись - це меседж для всіх, хто розуміє ситуацію
Країна репатріантів
З українськими переселенцями, які рятувались від війни в Ізраїлі, ситуація в країні склалась непроста.
"Але він відкритий до репатріантів зі всього світу. У них є спеціальний закон – закон про повернення. Люди, які мають єврейське коріння і можуть довести своє походження, подають всі документи в соціальні структури та отримують громадянство. Репатріанти отримують пільги і гроші, на це уряд витрачає дуже великий бюджет.
З 2014 року сюди приїхало дуже багато українців. Через війну, але по закону про повернення. І ці люди отримали все хороше ставлення від Ізраїлю", – пояснює Уляна.
Проте культура ізраїльтян передбачає допомогу іншим. Українка розповідає, що переселенці можуть обставити квартиру необхідними речима буквально за два дні – місцеві жителі готові зреагувати на кожен адекватний запит та поділитись чи віддати щось навіть з власного дому.
"На наші склади для переселенців приносили візочки для дітей, посуд, сервізи. Навіть пральні машини і дивани. Збирали медицину, теплі речі, серветки і памперси. Ізраїльтяни знають, що таке війна, тероризм та обстріли. Як і знають, що треба допомагати.
Склади для переселенців та відправки допомоги в Україну
Перший наш збір був на аптечки – в Ізраїлі вони прекрасної якості. Це те, що правда рятує життя хлопцям. Я замовила близько 20 аптечок і бандажів, ціна однієї була 105 доларів.
Також ми купували тактику: рукавички, наколінники. Потім доклали гроші до збору на мінібус, на тепловізор – він уже у військових. Кажуть, дуже допомагав їм під час контрнаступу. Зараз цілі зборів уже змінилися: інколи ми збираємо всю суму, інколи приєднуємось до іншого збору. Наразі плануємо щось, що стосуватиметься аеророзвідки чи квадрокоптерів", – пояснює Уляна.
"Руская уліца"
Українка розповідає – ізраїльське суспільство, як суспільство репатріантів, не можна назвати монолітним.
"Тут різні національності групуються, всі пов’язані темою єврейства. Що стосується вихідців з пострадянських країн, в Ізраїлі до 24 лютого було заведено називати всіх "руская уліца". Зараз ця "руская уліца" розколюється, і формується українська вулиця. Українське ком'юніті, яке розуміє, що росія – не братній народ. Що українці – окрема нація, і українці зараз борються не тільки за себе, а і за Ізраїль. До цієї української ком'юніті приходять багато грузинів і білорусів – вони дуже співчувають всьому, що зараз відбувається в Україні", – пояснює Уляна.
Діаспорянка розповідає, що проросійські люди частіше мімікрують під чистих патріотів ізраїльтян, які виходять з прапорами і росії, і Ізраїлю. А ще проросійські проплачені провокатори дуже люблять спекулювати на темі нацизму, бо вона болюча для ізраїльтян.
"Але потім бачимо, як ізраїльський прапор валяється десь там далеко, і по ньому топчуться. А проросійським видають однакові ганчірки і транспаранти десь в їхньому посольстві.
На початку, після 24 лютого, вони були доволі пасивні. Ближче до 9 травня почалося – а нащо ви стільки років бомбили Донбас. Оці улюблені наративи раша-тб. Проблема в тому, що в Ізраїлі лишається російське телебачення, і його тут дивляться вихідці з росії. Вражає, що вони можуть робити це роками. Люди, які поїхали звідти, живуть в демократичному і цивілізованому світі, користуються всіма благами цивілізації і тими благами, які дає Ізраїль – але дивляться російське телебачення", – дивується українка.
Уляна розповідає, що по-справжньому вона зрозуміла свій зв’язок з Україною лише тоді, коли поїхала до Ізраїлю.
"Коли стали жити в іншій країні, то зрозуміли, наскільки наша країна нам рідна. Чому я це все роблю? Тому що болить. Тому що там свої. Це несправедливо, коли весь цей жах відбувається з Україною, і несправедливо, коли інші країни стоять поруч і нічого не роблять.
Коли я бачу, як наші здибанки збирають більше людей, і більшості з них стає зрозуміло, хто такі українці – а не оці дурні міфи про горілку і водку, то стає легше. Коли люди розуміють, що у нас, виявляється, є своя мова і своя шикарна література, а не вот ето всьо рускоє. Тому такий наш тягар - пояснювати іншим країнам, хто ми і що ми. Доводити іншим країнам, що ми маємо існувати", – розповіла Уляна.
3020
