Матеріал The NPR "These families were adopting Ukrainian orphans. Now they have to wait out Russia's war" скорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
"Ми просто відчували, що він має бути в нашій родині"
Взимку 2021-го Кеті-Джо та Крістіан Пейдж познайомилися з Микитою – 11-річним хлопчиком зі світлим волоссям і карими очима із Запорізької області. Жінка описує його як веселого, радісного і "хорошого старшого брата" для їхніх трьох маленьких дочок.
Родина розпочала процес його усиновлення на другий день після його приїзду.
"Ми просто відчували, що він має бути в нашій родині. Ми знали, що офіційно його усиновимо", – розповідає вона.
Кеті-Джо Пейдж сидить у кімнаті, яку вона приготувала для Микити
У січні Микита повернувся до України. Подружжя планувало, що він повернеться до Сполучених Штатів у червні, а потім вони разом поїдуть в Україну та завершать процес усиновлення.
Згідно з даними Державного департаменту США, у 2020 році найбільшу кількість дітей із України всиновили американці. Але коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, український уряд припинив міжнародне усиновлення. Десятки американських сімей, таких як Пейдж, опинилися у підвішеному стані: вони не знають, коли зможуть завершити процедуру всиновлення.
Евакуація дітей до Польщі
Микиту та ще понад 100 інших дітей із його дитячого будинку евакуювали на початку березня до Польщі. Тут вони живуть в облаштованому приміщенні, яке складається з кількох вагончиків.
З моменту евакуації Кеті-Джо відвідувала Микиту тричі – двічі як волонтерка та один раз як гостя разом із двома своїми доньками.
"Ми дуже вдячні за прихисток, – каже вона. – Польща дуже гостинна, але це не їхній дім".
Дженніфер Келлі-Роджерс – ще одна американка, яка приїжджає сюди як гостя та волонтерка. Ми поспілкувалися з нею, коли вона втретє відвідувала Максима, 14-річного підлітка з півдня України, якого її родина почала усиновлювати напередодні російської агресії.
Дженніфер Келлі-Роджерс з чоловіком Дагом
Діти навчаються та роблять домашнє завдання, розповідає 49-річна американка. Вони також харчуються разом, грають і святкують дні народження. "Вони не можуть здобути необхідну освіту. А ще більшість дітей плачуть, бо хочуть жити в родинах", – каже Дженніфер Келлі-Роджерс.
За її словами, заклад має фінансові труднощі. Наразі невідомо, чи вистачить грошей на харчування дітей та опалення приміщення.
Процедуру усиновлення перервало російське вторгнення
Деніел Стівенс, виконавчий директор агентства з усиновлення Family Connections Inc. працює з майже 30 сім’ями, які проходили процедуру усиновлення наприкінці лютого 2022-го.
Він зазначає, що шість родин, зокрема, Келлі-Роджерс і Пейдж, уже завершили оформлення документів, як того вимагає уряд США, і готові подати їх до центрального органу України з питань усиновлення. Якби український уряд займався процесом усиновлення, сім’ї були б офіційно зіставлені з дітьми, і українська сторона розпочала би процес усиновлення.
Дженніфер Келлі-Роджерс і Максим тримаються за руки прихистку для сиріт у Польщі
"У нас є американські родини, які вже знайомі з цими дітьми і останні почуваються в безпеці у цих родинах, – розповідає Деніел Стівенс. – Але тепер у них немає опікуна – людини, якій вони могли бо довіряти, того, хто запевнить, що все буде добре".
Він каже, що деякі сім’ї, зокрема Пейдж і Келлі-Роджерс, звернулися до українського уряду з проханням відпустити дітей до їхніх майбутніх батьків-американців.
"Ці родини готові оплатити транспортні витрати, утримання цих дітей, і привезти їх в Україну, коли закінчиться війна. Ці сім’ї повернуть дітей, а потім завершать процес усиновлення", – розповідає він.
Вони звернулися по допомогу до членів Конгресу. Попри те, що 75 законодавців підписали лист із закликом прискорити вирішення цього питання, Державний департамент каже, що усиновлення не повинно відбуватися під час війни.
Спеціальна радниця з питань дітей у Бюро консульських справ Державного департаменту Мішель Берньє-Тот каже, що припинення усиновлення в такі часи є нормальною практикою.
"Під час криз, наприклад, воєн, вторгнення чи стихійних лих, не час проводити міждержавне або навіть національне усиновлення, — каже вона. – Тому що ви не знаєте точно, чи мають діти батьків чи інших рідних".
Проте посадовиця зазначає, що Департамент працює з українськими колегами, щоб завершити усиновлення, яке було схвалено обома країнами до початку війни.
Усиновлення відновиться після закінчення війни
Уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук каже, що Україна не може віддати дітей у неперевірені родини.
"Ми не можемо переводити дитину з однієї небезпечної ситуації в іншу. Ми повинні дотримуватись усієї процедури і робити це обережно, – каже вона, зазначаючи, що евакуйовані з країни сироти – такі як Микита і Максим – не біженці, а все ще громадяни України. – Цих дітей повернуть на територію України і саме тут буде проходити процедура усиновлення, щоб ми могли це контролювати", – каже жінка.
Кеті-Джо та Крістіан Пейдж із трьома дітьми Емалін, Макенною та Кайлою у своєму домі в Снохоміші
Вона запевняє, що родинам не доведеться починати процес усиновлення з нуля, але міждержавне усиновлення відновиться лише після закінчення війни.
"Ми від нього не відмовимося"
Наразі батьки живуть в режимі очікування. Родина Пейдж спілкується з Микитою тричі на день.
Незабаром жінка знову приїде до Польщі, щоб побачити Микиту. Вона каже, що тисячі доларів і витрачений час того варті.
"Я повертаюся до нього, бо не хочу, щоб Микита втратив надію. – розповідає вона. – Хочу, щоб він знав, що його люблять і що ми від нього не відмовимося".
3020
