Матеріал The Irish Times "I strongly feel that we won’t come back home’: Ukrainians planning a future in Ireland" cкорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
"Впевнена, що ми не повернемося додому"
Маріупольці Ольга Почупей разом із чоловіком Володимиром та 4-річною донькою Кірою приїхали до Ірландії у березні 2022-го. Спочатку взялися за вдосконалення англійської, а пізніше працевлаштувались: чоловік знайшов роботу електриком, а жінка – в лікарні Святого Луки в Дубліні. Родина відмовилась від соціального житла та наразі орендує помешкання за власні гроші.
Подружжя вірить у перемогу України у війні та звільнення Маріуполя, проте планує залишитись в Ірландії. Також хотіли би отримати іпотеку та ірландське громадянство.
"Впевнена, що ми не повернемося додому, – каже Ольга. – У Маріуполі ми втратили все: наш будинок повністю зруйнований… Ми пережили найстрашніше, що може принести війна, і я не маю наміру повертати свою дитину в те пекло".
"Ми просто насолоджуємося життям тут"
Відповідно до Директиви ЄС про тимчасовий захист українці можуть жити, працювати та навчатися в країнах Євросоюзу протягом трьох років.
Міністр з питань інтеграції Ірландії Джо О’Браєн заявив, що для десятків тисяч українців треба створити можливості для довгострокового проживання та набуття громадянства Ірландії.
31-річна Аліна Кундукова вірить, що зможе побудувати краще життя для себе та своєї 7-річної дочки Аліси в Ірландії.
"Я знайшла роботу у волонтерському центрі Вотерфорда як аутріч-волонтер (спеціаліст, який працює з найбільш вразливими верствами суспільства – Евакуація.City), – розповідає дівчина. – Моя донька задоволена школою, вона вже розмовляє англійською. Тому ми просто насолоджуємося життям тут".
Українці в Ірландії
Мовний бар’єр – перешкода для працевлаштування
Інші плани у 37-річної Катерини Шаповалової, яка разом із маленькою дитиною приїхала до Ірландії. Жінка сприймає країну як тимчасовий притулок і сподівається повернутися в Україну навесні-влітку 2023-го.
"У Києві я була журналісткою на найбільших телеканалах країни. У нас з чоловіком були хороші зарплати, ми тільки-но придбали велику квартиру і мріяли про своє щасливе майбутнє в Україні. Але потім почалася війна", – каже жінка.
Спочатку вона поїхала до Польщі, а після звільнення Київщини повернулася додому. Через постійні обстріли енергетичної інфраструктури України та столиці зокрема, знову вирішила евакуюватися.
Катерина вдячна Ірландії за гостинність, але не бачить тут свого майбутнього. Без знання англійської вона може працювати лише прибиральницею чи у відділі продажів, але не журналісткою. Крім того, зізнається, сумує за чоловіком і батьками, які залишились в Україні.
"Компроміс між страхом жити в Києві та соромом виїхати з країни"
Мільйони українців уже повернулися додому і намагаються пристосуватись до нових умов життя. Багатьом було "соромно" залишати рідну країну.
24-річна Ангеліна Медведєва приїхала до Ірландії навесні 2022-го. Жила в готелі в Кілкенні, працювала портьє і допомагала українським переселенцям.
"Це був компроміс між страхом жити в Києві та соромом виїхати з країни. Працюючи волонтеркою я ніби виправдовувала себе", – пояснює вона.
Ангеліна повернулася до України
Жити в готелі було некомфортно через неможливість усамітнитись, тому восени того ж року жінка повернулась в Україну.
"Зрозуміла, що я молода, здорова, у мене немає дітей. З батьками і домом все гаразд. В Ірландії я почувалася безпритульною", – каже переселенка.
В Україні їй набагато краще. "Хоча я знаю, що тут небезпечно, але я вдома", — зізнається вона.
"Мій обов’язок допомогти відбудувати все, що росія зруйнувала в Україні"
21-річна Тетяна Чубата евакуювалася до Ірландії у квітні 2022 року. На запитання, чи хоче вона залишитися в країні та отримати громадянство чи поїхати додому, вона вагається з відповіддю.
Дівчина має хорошу роботу і бачить кар’єрні перспективи для себе. Проте, зізнається, що дуже сумує за домом і сім'єю.
"Я молода і відчуваю, що не належу до ірландської землі. Я хотіла би будувати майбутнє в безпечній Україні. Я вважаю, що мій обов’язок повернутися додому і допомогти відбудувати все, що зруйнувала росія, – каже вона. – Моїй країні будуть потрібні молоді, яскраві та освічені люди".
3020
