Підприємець розповів Евакуація.City, як з’явився проєкт модульних будинків для українців, які втратили житло через російську агресію, і чому він працює не так, як очікувала команда.
Від будівництва до волонтерства
До війни Олександр Аляб'єв був підприємцем у сфері житла. З перших днів повномасштабного вторгнення його сфера діяльності круто змінилась – чоловік почав розвозити по Київській області їжу, воду та ліки, щоб допомогти людям. Перші 10 днів великої війни він волонтерив, а 6 березня виїхав з рідних Броварів до Чернівців. Шлях зайняв майже 26 годин через величезний наплив людей, які також намагались врятуватись від можливої окупації.
Родину Аляб'єва в Чернівцях чекали знайомі – вони змогли виділити дві кімнати, в яких сім’я Олександра прожила майже місяць.
Аляб’єв мав багато досвіду роботи у сфері житла до війни. Один з його ділових партнерів, Олексій Юренко – забудовник котеджних містечок, другий, Сергій Виговський – виробник меблів. Дружина Олександра – дизайнерка інтер'єрів. За самі будівельні роботи відповідала команда з трьох спеціалістів – один бригадир та два помічника. Діти компанії займались прибиранням та роздачею реклами.
"Так ми і вирішили розробити проєкт житла для переселенців. Перший будинок створили за 16 днів. Він був двохмодульний, на родину з чотирьох людей. Мав вітальню з кухнею-студією, санвузол і дві спальні", – згадує чоловік.
Троє фундаторів – Олександр і двоє його друзів, створили проєкт за власні гроші. Так почалась "Родинна оселя".
Як працює система модулів
Щоб не залежати від місцевості, підприємці обрали сегмент модульного житла: "Наші будинки можна перевести в будь-яку точку планети, не втрачаючи якості. В них є всі виводи на підключення води, газу та каналізації. Є буржуйка. Тому буде тепло в будь-яку мінусову температуру", – розповідає Олександр.
Будинки, які створила команда Олександра
В ході будівництва створили 4 будинки. Поки що всі оселі вільні. Одномодульний коштує 400 тисяч гривень, двомодульна – 860 тисяч гривень.
Одномодульний будиночок можуть зібрати за тиждень – з меблями, обладнаним санвузлом та кухонною зоною. Замовник може сам обрати ті опції, які йому потрібні.
Створюючи цю систему осель, засновники сподівались, що проєктом зацікавиться уряд та викупить їх для переселенців: містечко показували і депутатам від різних партій, і Київській обласній військовій адміністрації, і заступникові губернатора на Закарпатті.
Проте ніякої спіпраці чи ініціативи від можновладців не побачили. Тож наразі будиночок може придбати будь-яка людина.
"Ми думали, що це потрібно в глобальному сегменті, сегменті держави. Не планували виконувати індивідуальні замовлення. Ті котеджні містечка, що ми бачили в Бучі, Ірпені, Броварах – це транзитні модульні будинки, не для постійного проживання.
Ми створювали такі, щоб людина, скажімо, з Харкова, могла жити до Перемоги у своєму будиночку. А після неї – на якийсь час повернутись додому з цим будиночком і в ньому почекати, поки відбудує своє житло.
Мінімальна гарантія, що будинок не потребуватиме серйозного ремонту – десь 30 років. Але ми не маємо поки віддаленого результату, тому сказати точно складно", – говорить Аляб'єв.
Схематичне зображення модульного будинка
Наразі проєкт на паузі – фундатори працюють в межах свого благодійного фонду "Міла" і закуповують необхідні речі для армії.
"Ми не унікальні. ще 150 років тому американські переселенці робили такі будинки та на конях чи автомобілях переміщувались з місця на місце. Ми додали комфорту і душі. Переселенці приїхали не з доброї волі, тож ми хотіли, щоб людина зайшла в цей будиночок, і хотіла там жити. Відчувала, що хоч в неї житлові проблеми, але ось тут, в цьому місці – вона вдома", – говорить Аляб'єв.
3026
