До Дня захисту дітей редакція "Евакуація.City" розповідає, як живуть і про що думають діти, які переїхали до Львова через війну, а також де і як їм допомагають.
Барабани і терапія
Світле приміщення, розсип різнокольорових дитячих кросівок при вході. В головній кімнаті – м’які крісла-мішки, навколо стін – стелажі зі стосами дитячих книжок. Якщо пройти трішки далі по коридору, потрапляєш в типовий кабінет психотерапевта – м’який диван, два крісла одне навпроти одного, і, неочікувано – кілька пузатих темних барабанів у кутку кімнати. Їх тут інколи використовують як частину відновлювальної ритмотерапії.
Дітей у фонді небагато – лінива і сонячна травнева субота на львівській вулиці сприяє більше походам у парк, ніж довгому перебуванні у приміщенні. Сьогодні тут має бути арт-терапія, а трохи пізніше – приватні консультації для батьків, які звернулись до фонду за допомогою.
Голоси з "Будинку зі скалок"
"Голоси дітей" – фонд, що надає психологічну та психосоціальну підтримку дітям, які постраждали внаслідок бойових дій. З 2015 року одна з його засновниць, Олена Розвадовська, багато працювала на Донбасі: надавала гуманітарну допомогу місцевим мешканцям. Олена переконувала людей евакуюватися, і паралельно шукала можливості для реабілітації постраждалих дітей.
Там жінка познайомилась з Азадом Сафаровим – документалістом, який з самого початку війни їздив українським сходом, щоб зафільмувати наслідки російської агресії.
На цьому об’єднанні збудували і "Будинок зі скалок" – стрічку про дітей-сиріт зі зруйнованого притулку в Лисичанську. На момент знімання від лінії фронту інтернат відділяли всього 20 кілометрів.
"Будинок зі скалок" – другий фільм в історії незалежної України, який отримав номінацію на Оскар. Стрічку помістили у категорію "Найкращий документальний повнометражний фільм".
За фільмом Олена і Азад створили і фонд "Голоси дітей" – щоб не просто розповідати світові про трагедії, які спричинила військова агресія росії, але і збирати та направляти прицільну допомогу українським дітям.
З 2019 року фонд почав надавати індивідуальну й групову психологічну допомогу, проводити арттерапевтичні заняття на прифронтових територіях, організовувати роботу мобільних психологів для дітей в інтернатах Донецької та Луганської областей.
З початком повномасштабного вторгнення фонд відкрив нові осередки у Львові, Трускавці, Івано-Франківську. А згодом – і в Миколаєві та Запоріжжі.
Про котів і телефони
Потихеньку приміщення фонду заповнюється дітьми.
Світлокоса дев'ятирічна харків’янка Марина, яка прийшла сьогодні на арттерапію, (ім’я дитини змінене) на питання, чи хоче повернутись до Харкова, заперечно киває головою – тепер у Львові у неї друзі та школа. Її мама згадує – до Львова приїхали всією сім’єю минулого березня евакуаційним потягом.
Більше не до Харкова
"У кінці першого семестру в новій львівській школі Марині було складно – втомилась, ще не завела нових друзів. Вдома у Харкові, на диво, проспала всі бомбардування та примудрилась особливо не травмуватись морально – тільки дивувалась, чому я відсаджую її від вікна та дозволяю частіше брати телефон та дивитись мультики.
А зараз дитина звикла до Львова, пройшла цілий курс спілкування з психологом у "Голосах дітей", і не хоче їхати назад до Харкова. Дім там, де батьки. А, і сюди ще ходив кіт. Дуже важливо було якісно поспілкуватись з котом", – згадує мама дівчинки.
Про важливість кисневої маски
Господиня місцевого гостьового кота, Поліна Старцева – гештальт-терапевтка та керівниця місцевої команди психологів. Поліна родом зі Слов'янська, де й жила до початку великої війни – там і познайомилась з Оленою Розвадовською, а з 2019 почала працювати у "Голосах дітей".
Поліна Старцева
"Мені імпонує сама концепція фонду: "кожна дитина має бути почутою, не лишатись наодинці з війною". Кожну дитину тут сприймають індивідуально, як і способи роботи з нею та її батьками", – говорить Поліна.
Люди дізнаються про фонд через кілька основних джерел – сарафанне радіо, сайт та інстаграм. Практично у кожному великому місті "Голоси дітей" мають локальні осередки.
Поліна Старцева
"Переважно до нас приходять діти, які мають певні спогади або переживання щодо війни. Дітки зі страхами і тривогами, з порушеним сном і апетитом; з поруйнованими стосунками в оточенні; діти, що могли стати більш замкненими і агресивними, і тепер самі не розуміють, чому речі відбуваються так, а не інакше", – пояснює Поліна.
Звернутись до "Голосів" можна цілком безкоштовно – як і отримати тут підтримку.
Львівський осередок БФ "Голоси Дітей" можна знайти за адресою: вул. Єфремова, 28
- Телеграм осередку;
- контактний телефон: 0682690056.
"Є програма, спеціально розроблена для батьків – "Діти та війна". Там використовуємо компонент психоедукації, де навчаємо, що таке стрес, як з ним боротись.
Зазвичай діти приходять з проблемами зі сном, апетитом, погіршенням стосунків у соціумі
Зазвичай батьки приходять, коли з дитиною щось відбувається – хочуть допомогти їй. А говоримо з дорослими, і виявляється, що у них і у самих є схожі функції – погіршується пам'ять, страждає увага. Стали менше проводити часу з дитиною, з'явилась апатія, дратівливість, відсутність інтересу до світу.
"Голоси дітей" пропонують різні способи роботи з дітьми та дорослими. Арт-терапія – психосоціальний напрямок, кіноклуб – "лайтовий" спосіб роботи з дітьми, де вони можуть познайомитись між собою.
"Маємо складні програми – закриті групи психологічної роботи. Наприклад, група по роботі з втратою – туди ходять діти, які втратили когось із батьків; такі ж осередки є і для дорослих.
Діти фонду
Ми намагаємось працювати і з батьками, і з дітьми – є запити легші, де можна працювати лише з дитиною, а батькам надавати консультації. А є такі запити, де треба консультувати тільки разом.
Бо коли батьки самі перебувають у такому стресі, вони не можуть належним чином дбати, щоб і з дитиною було все добре.
Команда фонду
Є такі запити, з якими якщо не працювати, можна стикнутись з різними проявами посттравматичного стресу – проблемами зі сном, відмовою від їжі, жахами, страшними спогадами. Діти стають більш тривожними, втрачають базову безпеку і довіру до світу.
Принцип кисневої маски
Ми наголошуємо на цьому відновленні відчуття безпеки, важливості стабільних ритуалів та графіків.
На порушення звичних циклів організм реагує так, що треба мобілізуватись і вижити. А ми намагаємось працювати так, щоб батьки і діти в цих умовах могли розслабитись. Хоч трішки", – посміхається Поліна.
За даними UNISEF, з початку повномасштабного вторгнення майже тисяча дітей отримали поранення через бойові дії, а 484 дитини загинули. Виконавча директорка фонду Кетрін Рассел зазначила, що справжня цифра, ймовірно, набагато вища.
За даними порталу "Діти війни", 19 505 українських дітей депортовано до росії, 393 – зниклі безвісти.
3020
