Редакція Евакуація.City поспілкувалася із економістом проєкту CASE Україна Василем Поворозником і соціологом та керівником соціологічної групи "Рейтинг" Олексієм Антиповичем та дізналася, чому так сталося і як на демографію в Україні вплинула війна.
Що таке демографічна криза та які її основні характеристики
Демографічна криза – це глибоке порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню. В історії людства такі кризи траплялися неодноразово.
До кінця XVIII століття головними причинами демографічної кризи були голод, епідемії та війни. Подекуди зумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обезлюднення територій. Яскравим прикладом такої депопуляції є Латинська Америка під час колонізації, де хвороби, голод та війна вбили понад 90% населення.
Однак з кінця XVIII століття і донині проявами демографічної кризи є зниження дітородної активності, погіршення стану фізичного та психологічного здоров'я, а також переважання смертності над народжуваністю. Такі тенденції спостерігаються в Європі після Другої світової війни. Після нетривалого "бебі-буму" у 1940-1950-х роках у більшості європейських країн проявилася чітка тенденція до зниження рівня народжуваності та зростання смертності.
Сучасна жінка в Європі протягом життя народжує в середньому 1,5 дитини. Найвищий рівень народжуваності у Франції (1,84), Чехії (1,83) та Ісландії (1,82). Однак це не забезпечує розширеного відтворення майбутніх поколінь, для якого потрібно 2,1 дитини на одну жінку.
У Європі спостерігають "старіння" населення
Крім зниження народжуваності в Європі можемо спостерігати поступове "старіння", тобто зростання частки людей літнього віку. Ці процеси призводять до зменшення частки працездатного населення, зростає кількість запитів на послуги медичних та соціальних установ, які фінансуються з податкових надходжень.
У деяких країнах, зокрема Японії, Італії й Німеччині, люди літнього віку уже становлять близько чверті населення. А у 2030 році у світі може бути один мільярд людей, старших за 65 років, це приблизно вдвічі більше, ніж у 2010.
Коли розпочалась демографічна криза в Україні?
На початку ХХ століття в Україні була одна з найвищих народжуваностей серед країн Європи. На той момент економіка нашої країни була аграрною, більшість людей жили у сільській місцевості і народжували багато дітей.
"Густота людності на 1 квадратний кілометр становила 50 людей, а в деяких давно заселених районах доходила до 100 мешканців на 1 квадратний кілометр. У той період для такого типу економіки оптимальною була густота 30-35 людей на 1 квадратний кілометр. Тобто було аграрне перенаселення. Земель не вистачало… Тому й обсяги міграції були досить значними. Упродовж 1861-1913 років у східному напрямку переселилося понад 2,5 мільйона людей, а із західноукраїнського регіону на американський континент – майже мільйон", – пояснює в інтерв’ю виданню "Локальна історія" доктор економічних наук, член-кореспондент НАН України Олександр Гладун.
За його підрахунками, якби не потрясіння ХХ століття, то на початок 1990-х років населення України могло становити 84, а не 52 мільйони. Олександр Гладун виділяє три демографічні катастрофи, що призводили до скорочення населення:
- перша – 1914-1923-ті роки (Перша світова війна, революційна доба, голод);
- друга – 1932-1934-ті роки (Голодомор);
- третя – 1937-1947-ті роки (Великий терор, Друга світова війна та голод).
"Сучасну ситуацію у ХХІ столітті з демографічного погляду ми також трактуємо як катастрофічну. Її особливістю є те, що вона не пов’язана із соціальними катастрофами. Під час попередніх катастроф чисельність населення скорочувалась, але після їхнього закінчення вона відновлювалась і тренд на зростання продовжувався. Сьогодні стрімко скорочується чисельність населення, але перспектив щодо його відновлення не помітно", – вважає науковець.
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова, вважає, що про можливе скорочення населення нашої країни заговорили ще в середині 1960-х років, коли пересічна українська жінка стала менше народжувати.
"Тоді демографи почали попереджати про неминучість скорочення населення. Натомість їм говорили, що вони "грають на користь іноземних держав" – настільки все було ідеологічно заангажовано", – розповідає Лібанова.
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова
На її думку, депопуляція почалася в Україні з 1991 року і це ніяк не пов’язано з розпадом СРСР і формуванням нашої держави. Кілька років Україна трималася на величезному припливі мігрантів з колишньої СРСР. Багато людей з українським корінням приїжджали з азійських країн, бо там складалася непроста ситуація. За два роки цей резерв остаточно вичерпався і вже з 1994 року чисельність українців щорічно скорочувалася. Станом на 2007 рік через низьку народжуваність та високий рівень смертності Україна втратила майже 6 мільйонів людей.
Крім того, депопуляція супроводжується істотним погіршенням здоров’я людей, що виявляється у зниженні середньої тривалості життя.
"Демографічна криза – це передовсім коротке життя. Питання не в тому, що нас стає менше. Менше стає населення більшості країн Європи. Питання в тому, що ми живемо мало і живемо погано. І в цьому є ознака демографічної кризи. 37% 16-річних хлопчиків не мають шансу дожити до пенсійного віку. Аналог цьому є тільки в таких країнах як Росія, Білорусь, Казахстан, Албанія", – пояснює Елла Лібанова.
Окремою демографічною проблемою є смертність немовлят. Наприклад, у 2015 році в Україні було 2378 випадків смерті немовлят у перші 28 днів життя, в той час як у Польщі – 1 122, Румунії – 1 047, а у Німеччині – 1 449 випадків.
У 2018 році загальна смертність серед усіх груп населення в Україні перевищила народжуваність майже вдвічі. На 100 померлих українців припадало 59 новонароджених.
Українська громада на мітингу у місті Бонн
Станом на жовтень 2018 року чисельність населення України (без окупованих територій ОРДЛО та Криму) становила 42,2 мільйони людей. В тому ж році у звіті ООН "Перспективи світового народонаселення" прогнозували, що населення України до 2050 року може зменшитися до 36,4 мільйонів, а до 2100 року – до 24,4 мільйонів.
Як війна вплинула на демографічну ситуацію в Україні
Війна поглибила демографічну кризу в Україні. Вона посилила міграційні процеси, а також падіння рівня народжуваності.
Відповідно до офіційної статистики, на початку 2022 року в Україні мешкало 41,2 мільйони жителів (без урахування Криму, Севастополя та ОРДЛО). В пояснювальній записці державного бюджету на 2023 рік кількість населення України визначалась на рівні 34,5 мільйони. Тобто за неповний рік війни кількість зменшилася на 6,7 мільйонів.
"У пояснювальній записці вказана цифра, на яку ми можемо спиратися. Адже уряд розраховує, кому і скільки потрібно заплатити, особливо ретельно прораховують соціальні виплати. Однак це лише базова цифра. Масштаби міграції набагато більші", – пояснює економіст проєкту CASE Україна Василь Поворозник.
Він звертає увагу на те, що у березні 2023 року в Європі перебувало понад 8 мільйонів українців. Близько 5 мільйонів з них попросили тимчасового захисту у країнах ЄС. Загалом з 24 лютого 2022 року зафіксували 19,5 мільйонів переміщень з України за кордон, а в Україну – понад 11 мільйонів.
Кількість людей, які виїхали з України, продовжує перевищувати кількість тих, хто повернувся. З початку 2023 року кордон України до сусідніх країн перетнули 2,2 мільйони людей, а назад в Україну повернулись 1,7. Ці цифри свідчать про зростання кількості людей, які рятуються від війни.
За даними Елли Лібанової, оцінка чисельності населення України на 1 січня 2023 року складає 28-34 мільйонів, якщо брати Україну в кордонах 1 січня 2022 року.
"Левова частина цієї варіації пов’язана з тим, що ми не розуміємо, що відбувається з міграцією. Після того, як ми наведемо лад з обліком тих, хто перетинав західні кордони та кордон з Молдовою, можливо, стане зрозуміліше", – зазначає науковиця.
Кількість людей, які виїхали з України, продовжує перевищувати кількість тих, хто повернувся
Війна також негативно вплинула на рівень народжуваності в Україні. Якщо в 2021 році в Україні на одну жінку народжувалося 1,2 дитини, то рівень народжуваності в 2022 році оцінюють в 0,9 дитини.
"Катастрофічне падіння народжуваності ми очікуємо у 2023 році. Під час війни ця тенденція, безумовно, буде поглиблюватися, але гірше, ніж у 2023 році (навіть якщо у 2024 війна триватиме), я не думаю, що буде. Ми розраховуємо, що показник буде десь 0,7 дитини на одну жінку. Після війни буде певне підвищення народжуваності. Сподіваюсь, ми повернемось принаймні до довоєнного рівня, до доковідного я б навіть сказала. А далі можна очікувати 1,5 дитини на одну жінку, в ідеалі – 1,6. Але це все одно дуже далеко від того, що потрібно", – відзначає Лібанова.
Скільки ж українців буде в 2030 році?
Вчені-демографи виділяють два сценарії щодо кількості населення України в 2030 році. Один з цих сценаріїв оптимістичний, інший – песимістичний.
На думку Елли Лібанової, населення України до 2030 року скоротиться у кращому випадку до 35 мільйонів людей, у найгіршому – до 30 мільйонів.
Через війну з росією українців поменшає на мільйони. В першу чергу через те, що війна тягне за собою підвищення рівня смертності, зниження народжуваності та погіршення стану здоров'я, зокрема через стреси, несвоєчасне лікування та недоступність якісної медичної допомоги.
"Але все ж ці втрати не носитимуть катастрофічного характеру – вони будуть вимірюватися тисячами, а не мільйонами. Мільйонні втрати населення пов'язані з міграцією. Без сумніву, частина евакуйованих жінок та дітей осяде за кордоном, налагодить побут і не повернеться до України. Більше того, до них поїдуть чоловіки та батьки, щойно така можливість з'явиться", – вважає Лібанова.
На її думку, якщо війна триватиме, то жінки, які спочатку не мали наміру емігрувати, знайдуть собі стабільну роботу за кордоном і там залишаться. Тому Україна може втратити від 600 тисяч до 5 мільйонів громадян.
За даними опитування, проведеного Соціологічною групою “Рейтинг”, половина українців, які виїхали з України після повномасштабного вторгнення Росії, планували повертатися додому після закінчення війни. 10% планували повернення найближчим часом, 23% – перечікували, 11% – не планували повертатися додому.
Соціолог і керівник соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович звертає увагу на те, що ці показники дуже динамічні і постійно змінюються.
Соціолог і керівник соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович
"За нашими цифрами 11% не планують повертатись після війни, але ці цифри постійно збільшуються. Скільки буде тих, хто не повернеться, сказати важко. Гіпотетично половина, але сьогодні ще зарано давати такі оцінки", – запевняє Антипович.
"Щоб повернути своїх громадян після війни, Україна буде змушена конкурувати з іншими країнами Європи. Щоб повертались українці, потрібно буде створити робочі місця і забезпечити конкурентну заробітну плату. Тоді в людей буде стимул повертатися в Україну і працювати на її відбудову", – пояснює Василь Поворозник.
Однак дослідники не виключають і можливості залучення мігрантів для стабілізації кількості населення України. Зокрема, за підрахунками Олександра Гладуна, щоб не зменшувалася чисельність населення, в Україну треба буде запрошувати 300-400 тисяч мігрантів щороку.
"Для стабілізації чисельності населення після війни Україні знадобиться 25-40 років, але тільки якщо буде розроблена певна програма. Її мають підтримувати всі уряди. А в нас часто буває, що приходить нова влада і скасовує рішення попередньої. Наприклад, у Фінляндії смертність від серцево-судинних хвороб в 60-70-х роках минулого століття була однією з найвищих у світі. Але там розробили програму здорового способу життя, яка тривала 25 років. І це дало результат. Сьогодні тривалість життя у цій країні одна з найвищих у Європі", – резюмує Олександр Гладун.
3384
