Редакція Евакуація.Сity поспілкувалася із Іриною (ми змінили ім'я з міркувань безпеки – ред.), дідусь якої живе у тимчасово окупованих Олешках. Жінка розповіла про прихід великої води, бездіяльність окупантів і поточну ситуацію в місті.
"Пенсіонери отримували пенсії, тому могли виживати"
На момент повномасштабного вторгнення дідусь Ірини Микита (ім'я змінене з міркувань безпеки – ред.) понад 15 років проживав в Олешках. Покидати окуповане місто не збирався, але хвороба сина, яка постійно прогресувала, змусила це зробити. На виїзд на підконтрольну Україні територію чоловік очікував цілий місяць.
"Вже запізно, не операбельний", – спантеличили невтішним діагнозом київські лікарі. Оскільки проїзд через Василівський блокпост перебував у сірій зоні, повернутися в Олешки їм вдалося лише через два місяці. Майже одразу після приїзду син Микити помер.
Поки чоловік був у Києві, його будинок розмородерили. Тож йому довелося витратити власні заощадження, щоб мати мінімально комфортні умови для проживання.
Загалом життя в окупації було нестерпним, каже Ірина.
"Ціни стрімко злетіли, гривня знецінилася, більшість людей втратили роботу. Зрештою, працездатне населення виїхало, а пенсіонери та люди з інвалідністю залишились. Пенсіонерам було трохи легше: окупанти виплачували пенсії і за ці гроші можна було виживати", – розповідає вона.
Окупанти не дозволяли людям виїжджати з міста
Про підрив Каховської ГЕС Ірина дізналась із новин, а її дідусь, який не мав ні радіо, ні телевізора, – від сусідів.
Місцеві жителі Олешок намагалися покинути місто, але окупанти їм не дозволяли. Тож люди фактично опинились у пастці власних будинків. Лише одиниці перебралися на вищу частину міста, де, як очікувалося, рівень води буде нижчим.
"Я подзвонила дідусю та давала рекомендації по телефону. Не знала достеменно, що робити у такій ситуації, говорила те, що спадало на думку. Потім жаліла, бо через стрес забула багато важливих деталей. Коли о 15:00 почала прибувати вода, дідусь і сусід витягли на горище їжу, воду та теплі речі…і навіть курку, яка їм ще пару яєць знесла…Згодом до них приєднався ще один сусід, оскільки його глиняний будинок “склався” майже одразу", – розповідає Ірина.
Олешки опинилися під водою
"До нас лебеді припливли!": що відбувалося під час затоплення Олешок?
Вода прибувала впродовж трьох діб. Від стрімкого потоку глиняні будинки "складалися" за пів години. Все це відбувалося під акомпанемент нявкання котів і виття собак, яких не відв’язали, але покинули господарі.
"Дідусь бачив як сусідський будинок завалився просто у воду. Сусідка та її син із синдромом Дауна, що намагались врятуватись на даху, втонули на очах", – пригадує слова дідуся Ірина.
Комунальники та волонтери збирають тіла померлих від підтоплення у Голій Пристані Ілюстративне фото
Микита мав цегляний будинок і 2-метровий бетонний паркан, який стримував течію. На всій вулиці його будинок – єдиний, що встояв.
"Були трупи людей і тварин, шматки тіл у воді, але дідусь намагався не фокусуватись на цьому. Казав: "До нас лебеді припливли! У нас так багато бобрів розвелось!", – додає жінка.
Чи відбувалася евакуація з окупованих Олешок?
Місцеві волонтери на човнах рятували людей, перевозячи їх на підвищену частину міста. Паливо зливали із потонулих авто. Російські окупанти відбирали човни, щоб рятуватися самим, або обстрілювали волонтерів. У місті оголосили "карантин" і закрили для виїзду.
На 6-ий день після підриву ГЕС у центрі міста з’явилися російські МЧС-ники, які пропонували людям евакуацію до Раденська (сусіднє село, яке не було підтоплене внаслідок теракту на ГЕС – ред.). Охочих майже не було.
Загарбники регулярно вели обстріли в місті. Наприклад, відкрили вогонь у людей, які зібралися в центрі міста, щоб отримати гуманітарну допомогу від волонтерів.
Також з особливою жорстокістю обстрілювали Херсон, коли там тривала евакуація.
Яка ситуація в Олешках через два місяці після знищення Каховської ГЕС
Сьогодні Олешки оговтуються від підтоплення. Вода в місті не придатна до споживання, тому її, як і продукти харчування, завозять місцеві підприємці. Виїхати з Олешок можна через російський блокпост, але випускають лише тих, кому пощастить.
Біля будинку Микити зійшла вода, але помешкання біля річки все ще залишаються затопленими.
У чоловіка немає світла, газу та води. Понад місяць він не куштував гарячої їжі. Попри всі складнощі Микита займається відновленням будинку та сподівається на найшвидше звільнення міста українськими військами.
3020
