Редакція Евакуація.City поспілкувалася із засновницею спільноти Яриною Слободою про те, чому українкам важливо об'єднуватися далеко від дому та як творчість допомагає долати ізольованість у іншій країні.
"Навіть подумати не могла, що залишуся за кордоном": про життя українців у Празі
Ярині Слободі – 28 років і вона має дві професії, як зізнається – дві справи серця та душі. Дівчина – журналістка, однак вміло поєднує це із працею стиліста. До лютого 2022 року вона жила у Києві і розвивалася у обох галузях – працювала у редакції медіа і допомагала дівчатам проявлятися через одяг.
За тиждень до повномасштабного російського вторгнення в Україну, Ярину та її колектив перевезли до Праги. Журналісти поїхали у звичайнісіньке відрядження, а через тиждень опинилися у вимушеній еміграції. Тоді навіть подумати не могла, що залишиться так надовго у іншій країні, каже Ярина.
Ярина Слобода
Якщо більшість українських переселенців поставало перед труднощами адаптації та інтеграції в суспільство іншої країни, то Ярина не зіштовхувалася із цим жодного разу. Розповідає, що хоч і вдячна Чехії за прихисток, однак формує навколо себе українське середовище, зокрема на роботі.
У планах дівчини повернутися до Києва, тому намагається не надто інтегруватися у новій країні.
Є речі, яких Ярині дуже не вистачає поза домом.
"Перше, що приходить в голову це їжа. Дуже багато моїх знайомих кажуть, що їздили в Одесу, щоб просто смачно поїсти. У нас смачно у будь-якому закладі. І обслуговування класне. Тут я помітила, що люди більш розслаблені у сфері обслуговування. У нас всі усміхнені, намагаються якісно надати послуги. Тут також немає свіжих домашніх продуктів. От в Україні ти забіг на ринок, купив домашнє у бабусі. І звичайно, найбільша потреба – це родина. Комусь не вистачає коханих чоловіків, комусь батьків", – каже Ярина.
Однак все ж дівчина не надто нарікає на своє життя в Празі. Вона дякує за прихисток. Каже, за кордоном немає сирен, не летять ракети, не чути "прильотів", там абсолютна безпека. Та все ж, порівнюючи життя в Україні та Чехії, Ярина віддає перевагу і неймовірно сумує за рідною домівкою.
"Намагаюся до кожної людини придивитися": як з'явилася спільнота українців у Празі
Ідея створити чат та спілкуватися із земляками в Ярини Слободи виникла саме через брак українського оточення в столиці Чехії. Бажання оточити себе своїми співгромадянами та розмовляти про зрозумілі кожній проблеми виникло після зустрічі з подругою, яка емігрувала до Ірландії, але приїхала в гості до Ярини.
"Вона приїхала до мене на вихідні й ми з нею говорили всі 48 годин про все на світі. Поділилися своїми переживаннями та радощами. Я не знаю, як осяяла така думка: "Боже, ось те, чого не вистачало весь цей час тут, за кордоном". Я почала гуглити, почала шукати якісь місця, де збираються українці, можливо, якісь заходи. І не знайшла чогось, що б мені сподобалося. І вирішила, що зроблю все сама. Ось ми зустрілися з дівчатами й далі так вже почалися інші події, почали більшими компаніями збиратися офлайн", – ділиться дівчина.
Найбільшою родзинкою цієї спільноти є те, що чат, у якому відбувається щоденне спілкування учасниць, допомагає вирішити дуже багато проблем. Навіть рутинні. До прикладу, дівчата списуються, де можна придбати корм для собак за акційною ціною. Або ж як правильно подати документи на продовження візи. Учасниці в телеграм-чаті обговорюють будь-які проблеми, ситуації або ж новини.
Також українки збираються на пікніки та прогулянки. Найбільше полюбляють арт-терапію. Однак, спільнота Ярини Слободи активно відвідує проукраїнські акції в Празі, де показують всьому світу, що українці єдина навіть якщо вони в інші країні. А ще "Свої" активно долучаються до зборів на потреби ЗСУ.
"Ця назва "Свої" – це кодове слово. Усі українки, які перебувають у Празі, можуть просто написати мені в директ в інстаграмі слово "Свої" і я надішлю посилання на чат. Все просто. Ніякої особливої посвяти немає, просто дивлюся, чи це не бот, не російський агент. Я додаю всіх, не було такого, щоб я когось відсіювала. Воно якось само притягується – люди зі схожими цінностями. Також щоб для людини було нормально регулярно донатити на ЗСУ, бо, як виявилося, це не для всіх не ок. Ми всі регулярно донатимо, особливо, коли збираємося разом. Це ніби купив собі каву і на каву для хлопців надіслав. Для нас це очевидно. Якщо людина не підтримує ці цінності, то я не можу додати її в цей чат", – пояснює Ярина.
Сторінка Ярини Слободи в інстаграмі
Спільнота не орієнтована на переселенок або ж емігранток. Вона для всіх, хто живе в Празі, бажає регулярно донатити на ЗСУ та хоче підтримки й українського оточення.
"Мені дуже важливо, щоб це була комфортна група. Одного разу я заходжу, відкриваю групу, там десь п'ятдесят повідомлень. Я така: "Боже, що? Хтось свариться? 100% пішла якась сварка". Відкриваю, а просто хтось питав якусь пораду. І вже 20 порад накидали, якісь місця.Скажу чесно – рідко сама там дописую. Але я бачу те, що відбувається і мені від цього так добре і так тепло, що я заходжу і знаю, що вона існує. Що люди там поруч зі мною, такі ж, як я. І це дуже колосальна підтримка, вона дуже важлива для мене", – з трепетом розповідає Ярина.
Ярина не має спеціальної освіти психологині, але всіляко намагається допомогти тим, хто цього потребує. Для цього часто влаштовує спільні зустрічі та посиденьки.
"Пишуть мені просто "дякую": які заходи проводить спільнота "Свої" для українок
Переважно спілкування учасниць спільноти відбувається в онлайн-режимі. Однак часто організовують і зустрічі, які покликані душевно заспокоїти жінок, допомогти впоратися із проблемами. Засновниця спільноти поділилася дуже цінною та показовою для неї самої та для "Своїх" історією. Каже, це її надихає працювати над цією групою підтримки далі.
"Дівчина, яка приїхала в Чехію до повномасштабного вторгнення, якийсь час жила тут. Вона розповідала, що у неї була депресія, важкий період у житті. Вона дійсно лікувалася, це її особиста історія, але це припинилося з тим, що у її житті з’явилася спільнота "Свої". Вона знайшла тут підтримку, відчула в собі силу продовжувати жити наповненим життям. Наразі вона знайшла людину, свою "soulmate", яка їй відгукується, вони проводять час разом, друзями стали. Я така думаю: "Вау, клас. Дякую, що поділилась". Є люди, які вже повертаюся в Україну і пишуть мені слова вдячності, а я їм бажаю удачі. Ми не робимо нічого масштабного, глобального, але от виявляється, для людей навіть це важливо, щоб була така спільнота, в яку можна прийти", – із захватом розповідає Ярина.
"Свої" – це ще й про творчість та зв’язок між людьми, домом, з усмішкою каже Ярина.
Зустріч спільноти "Свої"
"Ми збираємося і ліпимо колажі. Ми вирізаємо з журналів слова, букви, картинки. Тобто все, що впадає нам в очі. Наприклад, як зараз почуваємося, який наш стан, а потім аналізуємо. І для людей це важливо – фіксувати себе в моменті. І потім вимальовуємо ще один, два колажі про те, як ми хочемо почувати себе через рік. Так людина вже формує для себе цілі, бачення майбутнього. Мені запам’ятався один колаж, коли дівчина вирізала і малювала, як вона з валізою переходить кордон в Україну", – розчулено розповідає організаторка спільноти.
Цей чат – показ того, що ти не сам, що навколо нас є люди, до яких ти можеш прийти й тебе приймуть, каже Ярина Слобода. Кожна українка в цій спільноті – особлива та цікава. І найголовніше, що є фідбек від учасниць. Усі вони – в захваті, додає Ярина.
"Я не починала якийсь бренд чи бізнес, чи медійну історію. Це справді була така групка людей і зараз вона росте. Я не планувала її якось масштабувати, але думаю, що коли я зміню своє проживання за кордоном, то продовжу робити щось схоже для українок там, де я є. А коли я повернуся до України – чат просто залишиться для людей, які залишаться у Чехії", – переконана дівчина.
3020
