Редакція Евакуація.Сіті розповідає про десятьох літераторів, які активно просувають інтереси України у світі.
Як письменники представляють Україну в інших країнах
Попри труднощі, а часом і відвертий спротив, українські письменники і письменниці активно просувають інтереси України у світі. Вони:
- розповідають іноземцям правду про війну Росії проти України;
- створюють нові – українські – сенси і символи;
- ведуть інформаційну боротьбу з агресором;
- пишуть вірші, які стають народними піснями;
- документують злочини окупантів;
- дають інтерв'ю закордонним медіа;
- збирають та розвозять гуманітарну допомогу;
- вимагають зброю для України і міжнародного суду для всіх російських військових злочинців;
- відмовляються від участі у подіях, якщо там присутні росіяни.
Така активність забезпечує появу українців в інформаційному просторі і сприяє увазі до нашої країни. Це спосіб достукатися до іноземців і показати, що Україна – сучасна країна з розвиненою культурою, основою якої є українське слово.
Оксана Забужко
Письменниця і філософиня Оксана Забужко – віце-президентка Українського ПЕН-центру, членкиня Наглядової Ради Міжнародного Фонду "Відродження", багатьох журі та конкурсних комітетів в Україні і за кордоном.
8 березня 2022 року Оксана Забужко виступила перед Європарламентом: исьменниця виголосила промову, присвячену війні в Україні. Вперше в історії Європарламенту на пленарній сесії виступила зі зверненням людина, яка не є ані громадянином ЄС, ані посадовою особою.
Оксана Забужко
"Українці є сильною нацією. Це на Заході багатьох здивувало. Як би не так, ми вижили сталінський геноцид та голодомор. Я зі сльозами на очах висловлюю захоплення моїми землячками, які разом з чоловіками б'ються. Вони вступили в армію, змогли управляти постачанням необхідних речей, вони народжують дітей у сховищах під наглядом лікарів," – говорила Оксана Забужко у своєму виступі.
На своїй фейсбук-сторінці письменниця тоді написала:
"Ще кілька днів тому розмова про No Fly Zone для України здавалась немислимою (бо ж "це вже Третя світова війна"). Сьогодні я з трибуни Європарламенту кажу Європі, що Путін їм її вже оголосив, і боронячи нас від російських бомб, вони захищатимуть не Україну, а себе, – і мені потім цілий день (12 годин у приміщенні Європарламенту) тиснуть руки, а в ліфті кажуть, з напіврозбірливим французьким акцентом, "Слава Україні!" – і я розумію, що наші пішаки посунулися ще на кілька клітинок уперед, а їхній король зовсім, зовсім голий…"
Оксана Забужко у Європарламенті
За свої заслуги у липні 2023 року Забужко отримала найвищу нагороду Франції – Орден Почесного легіону. "Забужко – українська письменниця, відома в усьому світі, яка бореться за захист української мови та культури," – заявив у відеозверненні французький посол Етьєн де Понсен.
Людмила Горова
Вірш-заклинання "Враже" Людмила Горова опублікувала на своїй сторінці в фейсбук 22 квітня 2022 року. За лічені години вірш облетів всю планету завдяки соцмережам та українській спільноті у світі, згодом був покладений на музику та перекладений:
- польською,
- англійською,
- німецькою,
- білоруською,
- грузинською,
- французькою
- і навіть японською мовами.
За його мотивами побачив світ благодійний календар "Так, як відьма скаже", для якого знялись українські волонтерки з метою збору коштів для ЗСУ. Проєкт зібрав понад 1 мільярд гривень, а кліп станом на 2 вересня 2023 року отримав більше 18 мільйонів переглядів і потрапив у тренди відеохостингу.
Людмила Горова
Авторка згадувала:
"Ми всі були в страшному заціпенінні. Особливо ті, хто не міг одразу дати "отвєтку" ворогу. Це як я. Тому я писала "Враже" як терапію для себе. Так я намагалася справитися з болем. Іншого способу виразити свої почуття не було. Виявилось, що цей вірш став терапевтичним не тільки для мене. Потім з’явилася ця неймовірна пісня".
Після початку повномасштабного вторгнення жінка з донькою евакуювалася з Києва до США, там презентує свою творчість і Україну на різних заходах, підтримує волонтерську діяльність свого чоловіка, письменника Руслана Горового, який залишається в Україні.
Руслан Горовий
Поет і музикант, автор збірок повістей та оповідань Руслан Горовий родом із Конотопу, що на Полтавщині. Крім того, він – режисер-документаліст, співзасновник видавництва "ТаТиШо", а також засновник мистецького проєкту "Так працює пам'ять", що має на меті вшанування пам'яті Дані Дідіка, який став жертвою теракту під час Маршу єдності в Харкові у лютому 2015 року.
Руслан Горовий
З часів Майдану бере участь у діяльності Благодійного фонду "Вільні UA". Ще 2015 року документальну стрічку Руслана Горового "Укропи Донбасу", присвячену подіям на сході України, показали у різних країнах та навіть у штаб-квартирі ООН.
Руслан розповідав, що перші дні широкомасштабного вторгнення він провів в Охматдиті, де разом з іншими киянами закривали реанімацію немовлят, виносили дітей, робили багато іншої потрібної роботи.
Коли люди з Бучі, Ірпеня, Катюжанки та Димера почали пробиватись на Київ, він почав записувати їхні історії та викладати у своїх соцмережах. Ці історії тоді переглянули тисячі людей з різних країн. Згодом, разом із своєю командою, займався евакуацією людей, почав їздити в села з регулярною допомогою, яку надають іноземні благодійники.
Серед останніх творів Горового – книга "Жили собі люди", презентована 31 березня 2023 року, яка вийшла одразу двома мовами. Переклад англійською, "Once upon a nation", виконала письменниця і військова перекладачка Вікторія Решітько. У цій книзі зібрані досвіди команди волонтерів, з якою Руслан Горовий відвідував деокуповані містечка і села України, а також історії жителів цих населених пунктів.
Вікторія Амеліна
"Я сподіваюсь, що буду одною з найгірших інвестицій Москви..."
Вікторії Амеліній було 37 років, коли її життя обірвалося ракетою російських окупантів по ресторану в Краматорську 27 червня 2023 року. Українська письменниця, членкиня Українського ПЕН, із літа 2022 року приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds та документувала воєнні злочини на деокупованих територіях України. У селі Капитолівка під Ізюмом віднайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
Вона є авторкою двох романів та дитячої книги, лауреаткою премії Джозефа Конрада, яку вручають молодим українським письменникам. У 2021 році Вікторія заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.
Вікторія Амеліна
Крім цього, Вікторія працювала над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою "War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War", присвяченою українським жінкам, котрі документують воєнні злочини, та їхньому життю під час війни.Книгу готують до виходу за кордоном.
Письменниця вела й активну адвокаційну діяльність: неодноразово зверталася до урядів різних країн щодо надання зброї Україні та створення спеціального міжнародного трибуналу для всіх винуватців російських воєнних злочинів проти України, розповідала про антиколоніальну боротьбу українців спільно з іншими народами світу.
Після загибелі Вікторії письменниця Оксана Забужко написала на своїй сторінці у фейсбуці:
"Смерть нарешті зробила Віку Амеліну чутною на всі сторони світу – так, як вона того вартувала. В усіх світових ЗМІ в ці дні звучить її голос із-під землі: свідчить за нас із вами".
Тамара Горіха Зерня
Тамара Горіха Зерня (Тамара Дуда) – українська письменниця та перекладачка. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року за роман "Доця" (2019) про події на сході України під час російсько-української війни.
Твір був опублікований українською та англійською, а згодом перекладений і іншими мовами та відзначений як книга року BBC. Планується екранізація роману. У 2023 році видана у Польщі "Доця" увійшла до короткого списку Літературної премії Центральної Європи "Ангелус", фінал якої оголосять 15 жовтня. Авторка роману написала на своїй сторінці у фейсбук:
"Це колосальний успіх і свідчення великого інтересу у Європі до теми війни в Україні і нашої сучасності".
Тамара Горіха Зерня
Письменниця живе у Києві. З 2014 року займається волонтерством, а зараз багато уваги приділяє "культурній дипломатії": виїжджає за кордон, бере участь у презентаціях, творчих зустрічах.
Попри важливість таких акцій, принципово відмовляється від участі у заходах, на яких присутні представники країни-агресора. У своїх соцмережах вона розповіла:
"Мене і ще двох українських письменниць запросили до участі у фестивалі у Польщі на осінь. Сьогодні ми дізналися, що у програмі фестивалю є черговий "хароший опозиційний рускій". Ми всі троє, кожна від себе, написали "оргам", що не бачимо можливості брати участь у події, яка також приймає росіян. Я не знаю як дівчата, а я не стримувалася в аргументації. Відповіді поки що нема, коли буде, я розповім уже з іменами. Самій цікаво, чим усе закінчиться".
Під час закордонних поїздок літераторка багато спілкується із вимушеними переселенками, тож знає про проблеми в жінок з дітьми, які рятуються від війни у інших країнах, і говорить про це на різних майданчиках. Зокрема, щодо наймасштабнішої міграційної кризи з часів Другої світової війни письменниця казала:
"Ми отримали потужну діаспору, якої давно не було. Мені здається, що масштаб зараз більший, ніж після подій сторічної давнини та Другої світової війни. Ми маємо насправді жахливі демографічні показники. У Польщі мені прямо говорили: "Ми розуміємо, що жінки та діти це кров країни. Забрати їх це все одно, що з організму викачати кров". Нашу кров впорснули в держави, які це оцінили і зрозуміли довгострокові наслідки такого припливу нової крові".
Сергій Жадан
Український письменник Сергій Жадан родом з Луганщини, живе у Харкові. Він також знаний як перекладач, громадський діяч, фронтмен гуртів "Жадан і Собаки" та "Лінія Маннергейма". Член Українського ПЕН, автор романів "Депеш Мод", "Ворошиловград", "Месопотамія", "Інтернат", поетичних збірок "Життя Марії", "Список кораблів".
З початку російсько-української війни він надає активну волонтерську допомогу ЗСУ. Заснував благодійний фонд, який підтримує освітні та культурні ініціативи. Зокрема започаткував проєкт "Схід читає" щодо наповнення книжками бібліотек Донецької та Луганської областей.
Піснею "Спи моє дитя", слова на яку він написав для Руслана Горового, долучився до акції "Так працює пам'ять", присвяченої пам'яті Данила Дідика і всім, хто віддав життя за незалежність України.
Cергій Жадан
З початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну Жадан прийняв для себе рішення не писати, а зосередитись на волонтерській діяльності:
"Творчість не матиме сенсу, якщо в нас не буде нашої України, нашої держави. Відтак, віршів, прози, пісень до Перемоги не писатиму. Для мене нині на перший план вийшла матеріальна допомога армії та постраждалим від навали людям. Бо те, що ми бачимо на цій війні – справжнє жахіття, зло в чистому вигляді. Тому скажу усім, хто мене чує: відкиньте будь-які ілюзії щодо "наївних" та "зомбованих" росіян. Вони прийшли до нас свідомо, щоби вести війну на наше тотальне знищення як нації, народу".
Тим не менш, цього вересня автор презентує нову книгу – поетичну збірку "Скрипниківка". У межах презентації поет здійснює тур містами України та організовує літературні читання.
Крім того, зі своїм музичним гуртом "Жадан і Собаки" він дає благодійні концерти за кордоном, збираючи кошти на різні потреби, зокрема, на автомобілі для військових.
Одного разу організатори чергового заходу в Італії заборонили збирати кошти на допомогу Україні під час концерту. У фейсбуці Сергій Жадан обурився цією забороною, оскільки Україна зараз "тримає каркас вільної Європи".
У 2022 році Комітет літературознавчих наук Польської академії наук висунув Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури:
"Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно вслухається у них. Сьогодні поет у своєму Харкові. Він бореться".
Сергій Жадан із медаллю
"Нобелівку" українцю тоді не дали, зате 4 грудня 2022 року німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung включило Жадана до рейтингу культурних діячів року.
Також у 2022 році Жадан отримав Премію миру німецьких книгарів, а польська газета Gazeta Wyborcza назвала його "Людиною року".
13 червня 2022 року письменник отримав Літературну премію Європейського банку реконструкції та розвитку за англомовний переклад роману "Інтернат".
14 грудня стало відомо, що він отримав європейську премію за підтримку демократичних цінностей – Schwarzkopf Europe Prize.
Серед нагород Жадана і медаль за музичну творчість, яку отримав цього літа у Великій Британії під час виступу на щорічному літературному фестивалі Hay Festival (Gŵyl Y Gelli). Сергій тоді подякував за медаль, але вирішив по-своєму: "Медалі не ношу, тому продам на якому-небудь аукціоні. А кошти передам на щось корисне".
Катерина Бабкіна
Українська письменниця, поетеса, перекладачка, сценаристка та драматургиня Катерина Бабкіна після початку великої війни разом із маленькою донькою виїхала за кордон.
Її твори популярні в Україні, а також перекладені у Франції, Німеччині, Швеції, Румунії, Ізраїлі, Польщі та в інших країнах.
Перебуваючи в евакуації, Бабкіна бере активну участь у різноманітних літературних заходах по всій Європі,а також веде постійну боротьбу з так званими "хорошими росіянами". Як і інші українські митці, вона неодноразово відмовлялася від участі у культурних подіях, на які були запрошені і росіяни, ніби поступаючись своїм місцем на їхню користь. Письменниця сказала, що це не конструктивна позиція:
"...українські автори, режисери, спікери, фахівці висловлювалися про те, що не ділитимуть майданчик з російськими, російські одразу і гучно ставали жертвами, і українці знову і знову відмовлялися від участі там і там, ніби самі себе позбавляючи голосу на користь хороших руських. Я так відкликала свою участь з десятка подій, географічно від Південної Америки до Австралії. Це було нестерпно і, головне, не конструктивно".
Тож наступного разу, замість відмовитися від участі, Бабкіна вчинила інакше:
"...одного прекрасного дня на чергове запрошення на міжнародний літературний фестиваль я, замість написати, що відмовляюся брати участь в події, яка дає голос росіянам, написала, що з радістю приїду і уже чекаю зустрічі, але наполегливо прошу прибрати з програми російських чи проросійських учасників, які б уявні росії, крім путінської, вони не представляли, бо це злочинно зараз – давати голос росії. Від слова росія всіх має тіпати десь як від слова чума в чотирнадцятому столітті. І взяла це собі за правило".
Катерина Бабкіна
Катерина зізнається, що більшість фестивалів, самітів та форумів після цього зникають безслідно, а деякі вступають в дискусію, мовляв, "росіяни нічого не можуть змінити", "росіяни такі ж жертви режиму" , чим "дефокусують свідчення українців, потужно комунікуючи свою велику руську печаль про те, як невдало для них все вийшло".
Письменниця розповіла, що така боротьба, тим не менш, дає свої результати. Наприклад, якось її та інших двох українських авторок запросили на великий літературний фестиваль в Польщі, який їм здавався проукраїнським, бо брали участь в цьому заході не вперше. Коли Катерина спитала, як в них з росіянами, організатори фестивалю повідомили, що буде лише один виходець з росії, який, власне, критикуватиме росію.
Написавши декілька роз’яснювальних та гнівних листів, жінка, врешті, отримала відповідь, на яку чекала:
"Не обов'язково бути 24/7 адекватною і ввічливою, щоби боротися з кожною росією на своєму шляху. Організатори фестивалю подумали і відкликали запрошення хорошого руського. Це дуже мало, чесно. Але було приємно".
Василь Махно
Поет, прозаїк, есеїст, перекладач, лауреат премії "Книга року ВВС Україна" та інших Василь Махно родом з Тернопільщини, з 2000 року проживає в Нью-Йорку, де працює науковцем НТШ-Америка. Його твори перекладені більше, ніж 25 мовами світу.
Від початку "гарячої" війни в Україні присвятив їй десятки віршів, з яких уклав своєрідний цикл, збірку під назвою "Псальма", за назвою однойменного вірша, що присвячений подіям у Бучі. Підготував видання перекладу “Псальми” в Польщі. Також за цими віршами була створена моновистава.
Василь Махно
"Я почав писати вірші про війну, починаючи з 24 лютого. Пригадую, що інформація про брутальний напад Росії на Україну мене просто шокувала. Чомусь мені видавалося, що війна і поезія не будуть більше взаємопов’язані. Я помилявся. Війна ввійшла в наше щоденне життя, де хто б не мешкав," – розповідав автор.
Він переконаний, що інтелектуальна та інформаційна боротьба має велике значення для стратегії оборони та захисту нашої незалежності:
"Я гадаю, що до кожного голосу в нинішній ситуації дослухаються. Кожен вірш, есей, виступ, зібраний гріш, придбане військове спорядження наближає нас до перемоги".
Письменник говорить, що саме тому він постійно:
- виступав перед різними аудиторіями у Нью-Йорку, Філадельфії, Джерзі Сіті та Пітсбурґу;
- брав участь в читаннях через зум із американським ПЕН, ізраїльськими чи китайськими поетами, у програмі на радіо ВВС;
- давав інтерв’ю турецькому, американському, польському та грузинському телебаченню та пресі; брав участь в поетичних антологіях різними мовами, які вже вийшли окремими виданнями, або ж іще готуються.
Українець ділиться своїми спостереженнями:
"Водночас все українське стало цікавити світ, який так довго нас не хотів помічати. Світ, як я бачу, відкриває для себе Україну, і цей процес ми маємо використати – заявити про себе на повен голос".
За його словами, американці усвідомлюють, що відбувається насправді, і підтримують Україну та українців:
"Я не зустрічав тут тих, хто би не усвідомлювали трагічної ситуації, в якій опинилася Україна. Всі розуміють, хто розв’язав цю несправедливу війну, й на чиєму боці правда. Репортажі головних телевізійних каналів Америки та газет про бої на фронтах, зруйнований Маріуполь, розстріли мирних мешканців у Бучі чи Ірпені й мільйони переселенців – не залишають нікого байдужими. Американці чітко розуміють до яких наслідків може призвести політика путінської Росії, тому коли дізнаються, що я – українець, висловлюють слова підтримки. Я був зворушений, коли після читання в Пітсбурзі, до мене підійшла американка віку моєї мами і просто обійняла мене, не зронивши жодного слова".
Тетяна Терен
Виконавча директорка Українського ПЕН, журналістка, кураторка різних книжкових проєктів та літературних програм. Крім того, Тетяна Терен працювала на різних телеканалах, в літературному журналі "Березіль" та сайті "Українська правда. Культура". Дописувала в українські видання "Україна молода", "День", "Тиждень", "Високий замок", Harper’s Bazaar Ukraine.
Ще до початку широкомасштабного вторгнення росії висловлювала думку про те, що "культура може бути інструментом, який допомагає нам спілкуватися з міжнародними аудиторіями".
Зокрема, Тетяна Терен – одна з тих, хто втілює у життя ініціативу "Незламні бібліотеки":
Завдяки спільній ініціативі Українського ПЕН, британського благодійного фонду Book Aid International, Англійського ПЕН, Міжнародного ПЕН та "Нової Пошти" до кінця 2023-го року українські бібліотеки отримають 25 тисяч книжок від британських видавництв.
Тетяна Терен
"Англійська мова стає все більш поширеною у повсякденному житті наших громадян. За даними Київського міжнародного інститут соціології, 89% українців називають англійську іноземною мовою, котру обов'язково потрібно вивчати громадянам нашої країни. Це індикатор стрімкої інтеграції англійської в український освітній та культурний процеси. Позитивну тенденцію варто підтримувати системно, саме тому разом із партнерами ми надішлемо 25 тисяч книжок у бібліотеки в різних регіонах України", – розповіла Тетяна Терен.
Ірена Карпа
Ірена Карпа – українська письменниця, співачка, журналістка, телеведуча, активна блогерка, член Українського ПЕН. З 2015 до 2019 року – перша секретарка з питань культури посольства України у Франції.
"Інфлюенсери повинні казати правду. Коли стається щось дуже болюче, то я не розповсюджую це у своїх соціальних мережах, тому що мене читають українці. Але коли я йду на французьке телебачення, то все вивалюю як є. Але треба правильно сторітелінг підбирати відповідно до того, де ти знаходишся, і щоб нікого не травмувати", – переконує письменниця.
Ірена Карпа
Ірену Карпу можна зустріти на Арт-пікніку в якомусь європейському місті, де вона презентує свої книги чи стежити за її профілем в інстаграмі, який веде українською мовою і ділиться історіями зі свого життя, збирає донати, розповідає про українські символи. Або ж – побачити на французькому телебаченні, де вона говорить про війну в Україні.
Проводить творчі зустрічі, збирає благодійну допомогу для ЗСУ та постраждалих від війни, а колись навіть відправила до в’язниці чоловіка, який слухав гімн РФ у громадському місці у Франції та назвав її нацисткою. Як розповіла письменниця, цього чоловіка вона зустріла на одній із французьких вулиць:
"Ми з дівчатами просто йшли по вулиці й бачимо, що сидить мужик і по колу слухає з поліетиленового кулька про оце "отєчєство". Але не на тих напав, – розповідає Ірена Карпа. – Ну, я йому показала фак. Він потім ще й розказував поліцейським, що я його намагалася вбити цим факом. Після цього він почав кричати, що ми нацисти. І якраз те, що він обзивав нас нацистами та говорив, що ми заслуговуємо на те, що сталося, у Франції є причиною подати на людину заяву в поліцію та посадити до в’язниці. І ми довели цю справу до кінця. Тепер мужик сидить у в’язниці".
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту "Media Viability Project". Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки International Media Support (IMS) та NED.
3560
