Редакція Евакуація.city поспілкувалася із Наталією Половинкою про те, що торкало європейців в ірмосі та фільмі, про що вони спілкувалися опісля.
Стати біля самих джерел – української пісні
Наталія Половинка зіграла головні ролі:
- "Брати. Остання сповідь" Вікторії Трофименко (2013 рік);
- "Поза зоною/Тера" Нікона Романченка (2018 рік);
- "Ефір" Кшиштофа Зануссі (2018 рік);
- "Мати Апостолів" Зази Буадзе (2020 рік);
- "Велика маленька війна" Мирослава Латика (2023 рік).
За роль у фільмі "Мати Апостолів" Наталія отримала 9 нагород на кінофестивалях: "Найкраща актриса", "Найкращий актор фестивалю", "Найкраща жіноча роль". Наталія Половинка проводила майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсільванському, Єльському університетах (США), Уельському університеті (Велика Британія), а також викладала в студії "Ательє" Міжнародного інституту ім. Єжи Гротовського (Польща).
Наталія Половинка
Наталія вже понад двадцять років займається народною піснею та стародавніми українськими духовними наспівами ірмос. На початку великої війни цей проєкт переріс у міжнародний, і Наталія із колегами започаткувала "Ірмос для України" – духовні наспіви прозвучали у храмах та монастирях Англії, Польщі, Литви, Латвії, Данії, Нідерландів, Франції та Іспанії. Також під час цих виїздів були й покази фільму "Мати Апостолів" про війну на Сході.
Кадр з фільму "Мати Апостолів"
"Ми маємо стояти біля джерел: української пісні, української мови і відповідно українських міфах, казках, замовляннях, переказах, думах, українському епосі. Нам варто стати в українське богослів'я, у цілий спектр українського мистецтва, українського бароко. Стати там, де ми були справжні, де ще ми були цільні", – каже Наталія про свою роботу у проєкті "Ірмос для України" та потребу нести до людей за кордон українську культуру, яка дуже повно розкривається у народній та духовній пісні.
Проща Ірмосу, яка йде від 2000 року
Ірмос — це давні молитви, які зберігаються в книзі "Ірмологіон", духовні наспіви, які прийшли із Візантії у Київську Русь із приходом християнства. Проєкт "Ірмос" почався у 2000 році в хоровій капелі імені Ревуцького в Києві за пропозиції керівника та диригента Богдана Антківа. Потім Наталія Половинка почала його робити в Театрі Курбаса, далі Ірмос перенісся в мистецьке об'єднання "Майстерню пісні", а після – в театральний центр "Слово і голос".
"Виявляється, що знання, які, як тобі здається, передаєш ти, насправді дає Бог. Ти тільки це знання направляєш".
Наталія розповідає, що на початку "Ірмос" – це була просто революція для свідомості всіх: музикантів, монахів, священнослужителів, акторів. Коли команда починала втілення ідеї спільно з режисером Сергієм Ковалевичем, всі були налаштовані негативно: і музиканти, і монахи, і актори. Проте діло жило і живило інших людей. І ця енергія заражала.
Наталія Половинка у театрі "Слово і голос"
"І ця дорога Ірмосу, ця проща, йде від 2000 року. Втім немає жодного поважного осмислення цього з боку мистецтвознавців, театрознавців, чи богословів України. Що це за дорога в часі, яку принципово здійснюють художники, митці, і яка є художньою дорогою до духа? Ми, як ті, хто на дорозі, завжди потребували такого осмислення, ще одного ока, яке б не було поруч, а трошки з дистанції".
І команда зустріла такий погляд в Англії, на двадцять другому році життя Ірмосу під час закордонних культурно-дипломатичних поїздок "Ірмос для України".
Початок "Ірмосу для України"
На початку повномасштабного вторгнення Наталія виїхала разом із донькою та онукою до Польщі на запрошення друзів з Інституту ім. Єжи Гротовського. Декілька тижнів сім’я провела під Вроцлавом та у Вроцлаві, але згодом – повернулася в Україну.
"У цей час, поки ми були у Вроцлаві, я розуміла, що треба робити таке, що діє напряму: одразу в суть, у корінь цієї війни. І я почала приходити в греко-католицьку українську церкву і співати ірмос – стародавні духовні наспіви. Це був час Великого Посту. До мене доєдналися актори польського Театру ZAR, з Інституту Гротовського. Ми просто приходили і чинили цю молитву. До нас почали приєднуватися люди”.
Досить скоро церква запропонувала взяти участь в акції для підтримки України, де також збирали кошти для українських переселенців у Вроцлаві. Так український ірмос прозвучав разом із польським хором.
Група "Ірмос для України" в Англії.
Після цього Наталія повернулася до Львова. Там жінка зібрала акторів, долучалися переселенці зі Сходу та Києва. Так люди почали вчитися ірмосу і співати його у храмах Львова майже щодня.
"Це була дуже велика підтримка і нам, і тим людям, які приходили. Це було єднання в міці, не в жаліннях своїх, не в проханнях, а в міці, в тій базі, на якій ми стоїмо. І це давало велику силу, і люди виходили з храму, якісь втішені, навіть радісні та повні дерзновення до перемоги".
Литва, Латвія. "Досвід різного смаку духа та духовності"
У той час у тих, хто співав, народилася ідея робити виїзди за кордон і молитися спільно з європейцями, щоб збирати гроші для армії. Першими виїздами були Литва, Латвія та Польща – виїзди відбулися майже в один час: у квітні-травні 2022 року. Коли команда збиралася в Литву на запрошення режисера та волонтера Петра Олара, Наталія Половинка запропонувала режисеру "Мати Апостолів" Зазі Буадзе поїхати разом, аби показати ще й фільм. Так за кордон поїхала стрічка та культурно-дипломатичний проєкт "Ірмос для України".
"Ми об’їздили Литву з кінця в кінець, зустріли неймовірних людей: священників, їхні общини. Виступали у храмах та культурних центрах. Ми відчули досвід різного смаку духа та духовності. Це були різні гілки католицької церкви, зовсім різні способи служіння. Десь це була просто така суцільна радість, співання всією церквою, мало не танець просто. І спочатку тебе це відштовхує, а потім заражаєшся, розумієш: "Господи, та вони просто святкують цю месу". А десь все було дуже скромно і з такою убогістю, яка мені пахне початком християнства: оця спрага духу, смирення, тиша".
У Латвії команда співала у протестантському храмі, де у священника перед вівтарем стоїть ікона Богородиці — з України. Хоча у протестантській церкві Богородицю не вважають святою, він до неї молиться. Священник купив ікону в Україні, бо вона його "покликала". І відколи вона з'явилась, у нього почали відбуватись зміни в житті. Тепер він молиться до неї, часто приєднуються й деякі миряни, хоча до цього священник не закликає.
Наталія Половинка у виставі "Земля-пісня"
"Це була дуже тепла, сердечна зустріч з ним, але і зі всіма отцями, яких ми зустріли там. Ми тоді зібрали половину від досить вагомої суми на пікап для наших хлопців. На фільм також дуже реагували люди. Переважно плакали. Молилися і плакали. У них був, скоріше, страх, велике співчуття і розуміння потреби молитися за нас".
Польща. "Було дуже сильно, дуже боляче і дуже багато світла"
У квітні Наталія поїхала в Польщу на декілька великих подій. Перша подія "Україна є світом" була у Варшавському театральному інституті. Організатори зібрали найкращих акторів країни та столиці, покликали Наталію Половинку, українського актора Артема Мануйлова, а також гурт "Дичка" із Варшави, який очолює Тетяна Сопілка. Це був вечір класичної та сучасної української поезії й української пісні, під час якого проводили збірку для переселенців, які живуть у Варшаві.
"Це був початок війни: ти ще не знаєш, що і як буде. І ти просто стоїш такий, двигаєш поперед себе, таке враження — цілу землю. І від тебе залежить просто все".
До 9 травня 2022 року Наталія Половинка відвідала акцію у Польщі – двадцять чотири години чувань, безперервної молитви, артистів за мир у найбільшій дерев’яній церкві Європи — Церкві миру в ім’я Святої Трійці у Свидніці.
Церква миру в ім’я Святої Трійці у Свидниці
"Я там співала "ІРМОС", а під ранок, на завершення вже цих 24-годинних чувань, з органом у цьому храмі звучала "Страждальна Мати". Це були давні духовні наспіви України у поєднані з класичними службовими аріями Баха і Генделя. Між виступами організатори фестивалю читали листи, які спеціально до цієї поді надсилали люди. Надсилали переважно діти і підлітки: очевидці цієї війни, які втікали в Польщу. Було дуже сильно, дуже боляче і дуже багато світла".
Наступна подія – вечір у Synagoga pod Białym Bocianem (у синагозі під Білим Лелекою) у Вроцлаві, організований Інститутом Гротовського. Очолили його Магдалена Мадра та Моніка Бліге. Тоді на події було близько 500 людей — повна синагога.
"І я так задумала, що ми будемо співати разом з акторами й також зі всіма, хто співпрацює з Інститутом Гротовського. Зібралась у нас компанія чоловік п’ятнадцять. Зрештою ми співали з ними: пів концерту народній пісні, а пів — духовні наспіви. Відчуття було таке як за великим родинним столом. Це було велике піднесення і радість. Я ще думала — це зовсім інакше, ніж в Литві та Латвії. Якщо там я бачила більше просто співчуття і величезні сльози, то тут — велику радість від того, що ми можемо єднатися і можемо бути сильними в цьому єднанні та ділитися один з одним своєю любов'ю, і цілий світ змінюється".
Цей імпульс був настільки сильним, що Наталія із групою зрозуміли – такі тури тепер треба робити постійно. Ненадовго, на 7-10 днів, адже треба допомагати і вдома, але такі виїзди — важливі. Зрештою залишилося декілька людей, які дійсно хотіли це рухати – так вийшла наступна поїздка.
Данія. "Ця поїздка нас дуже зцілила"
Одна з учасниць групи написала до актора театру "Одін" Кая Еріка Бредгольта, і він запросив колектив на свій фестиваль наприкінці травня – початку червня 2022 року. Група відвідала "Одін" театр, взяла участь у фестивалі Джулії Варлей. Наталія згадує, що під час фестивалю вони співали, а також розповідали про Україну та війну.
"Ми співали там в кількох храмах. Ця поїздка не принесла кошти для армії, але вона нас дуже зцілила і підтримала. Ми повернулися настільки повними сил, що я одразу почала новий проєкт у Львові – "Сад Божественних пісень".
Англія. "Чи не вперше в житті зустріла свою публіку"
У серпні 2022 року група зробила тур Лондоном і найдавнішою частиною Англії – містами Ексетер, Чагфорд, Дартмур в області Девон.
"Це тисячолітні храми та ірмос. Там було вже зовсім інакше, ніж у Польщі, Литві. Я сподівалася на досить стриману реакцію від англійців. Вони приходять в церкву прекрасно вдягнені, тримаються, розмовляють, їх пригощають в церкві вином. Ніби завітали на якийсь світський вечір. І раптом через п'ять хвилин: перший зривається на ноги священник, потім починають плакати жінки, потім, ховаючись, один від одного, починають терти очі чоловіки. І після всього люди не розходяться, іще дві години розмов. Так було майже в кожній церкві".
У Лондоні Наталія співала у храмі, що розташований у комплексі Барбікан-центр. Втім часу, відведеного на співи у храмі, — не вистачило, і вже по закритті всі співали ще й на вулиці.
"Ми вийшли на двір, і почали співати на площі: українці, які були на зустрічі, попросили співати разом, до нас доєдналися також всі англійці, які були. Іноземців була більшість. Ми просто неба співали у колі, обнявшись, дуже довго. Так було на кожній зустрічі насправді. У мене було таке відчуття, що справді щось змінюється".
"Ірмос для України" в Англії
Остання подія відбувалася у замку в Дартмурі. Група показала виставу "Земля-пісня", на найдавніших піснях України.
"Прийшло людей чотириста, і вони просто не дихали. У виставі був тільки один монолог, а все решта ми співаємо. І коли ми закінчили піснею "Древо" від наших вчителів — гурту "Древо" з Крячківки, то запала тиша. Потім люди зірвалися на ноги, і вони кричали так, як ніби це був якийсь рок-концерт. Вони не кричали "браво", а просто "ааааааааа". Я зрозуміла, що чи не вперше в житті зустріла свою публіку — в Англії. Тому що вона реагувала не тільки емоційно, але коли ми залишалися після виступу, вони питали звідки ці пісні, з якого часу. Просили розказати про цю традицію, про ірмос. Дивувалися, чому про це нічого не знають і цікавилися, де про це можна прочитати".
Під час другої поїздки в Англію у січні 2023 року відбувся і показ "Мати Апостолів".
"Після фільму ми довго розмовляли з людьми. Були запитання від англійців, українців, які живуть там, і гонконжців. Гонконжці питали як укріпити віру: "Чому ви співали на Майдані гімн і молилися "Отче наш", і "Беркут" відступав? Що це таке? Що за сила така? Як нам бути? За що нам триматися?".
Кадр з фільму "Мати Апостолів"
Під час і першої, і другої поїздки в Англію окрім ірмосу ще були зустрічі: майстер-класи, спільні для переселенців українців і для англійців, зустрічі в храмах.
"Кожен день у нас було дві-три події. Це був дуже інтенсивний обмін енергією. Обмін вірою, красою, радістю. Це апелювання до людини в її основі, як сказав нам один воїн, що прийшов на зустріч: "Ви робите щось таке, що є обов'язкове, щоб бути людиною"".
Франція. "Не вірять, що все може бути так зле"
У серпні 2022 року група поїхала до Франції, куди теж запросили друзі: сім'я Марін і Чарльза Де Бранд, які організували інститут Тарковського у Франції. Марін працює із дітьми та жінками у групі біженців з цілого світу, які зараз у Франції, та проводить майстерні. Сім’я запросила заспівати ірмос в Авіньйоні, Ліоні та в Конку.
"Конк – це відоме місто для паломників, які йдуть у Сантьяго-де-Компостело. Там є монастир, і я дуже вдячна монахові, який нас запросив туди і дуже підтримував, тому що у Франції нам було складно. Ми мали наш вечір, але щодня співали в храмі: під час служби він давав можливість, а після служби запрошував людей залишитися нас послухати. Весь час хотів, щоб люди більше нас почули та помогли Україні".
Після Англії, та Франції команда розподіляла гроші навпіл на армію і на театр "Слово і голос". Так театр спромігся пережити зиму, навіть став пунктом обігріву.
Крім того, команда розпочала наступний етап роботи над "Садом Божественних пісень" у співпраці з Хорею Козацькою, лабораторією степового розспіву "Євшан-зілля" та Олексієм Зайцем.
Нідерланди. "Тепер ми знаємо, за що битися далі"
Ближче до літа 2023 року до Наталії написала композиторка з Нідерландів, Катерина Швед. Вона побачила короткометражний фільм "Кіріє Елейсон", який Польща зняла про українських переселенців, і де знялася Наталія Половинка. Фільм зробили ще у найперший приїзд Наталії з сім’єю у Польщу. Творці стрічки почули, як Наталія Половинка співає у церкві і побачили у цьому ідеальну історію для свого фільму.
"Ірмос для України" в Нідерландах
Таким чином, на початку червня 2023 року відбулася подорож у Нідерланди. Під час поїздки команда організовувала співи ірмосу і майстерні. Одна з таких майстерень була в українському центрі, куди прийшли також двоє наших воїнів, що проходять реабілітацію в Нідерландах, в той самий день ввечері вони відвідали храм, де Наталія із гуртом співала ірмос. З хорів храму виднівся великий український прапор, люди бачили його і залишалися. Наші воїни просто прийшли поспівати й послухати українських пісень, але потрапили у сильну молитву, а згодом казали Наталії: "Тепер ми знаємо, за що битися далі".
Іспанія. "Я їм щодня повторювала: неможливо подати в руку дияволу"
У Барселону у липні 2023 року Наталію Половинку запросила католицька громада – Асоціація Punt BCN. Це були ті люди, які побачили фільм "Мати Апостолів". Він їх дуже вразив болем стосовно того, що у нас відбувається ще з 2014 року. Вразив силою духу головної героїні фільму – матері, яка їдучи на пошуки сина рятує всіх, хто на її шляху зустрічається.
"Вони закликали мене, щоб я з ними розмовляла і поділилася своїм досвідом, про те, як бути з ворогом, сепаратистами, і як бути з росіянами. Вони сподівалися, що я підкажу та укріплю їхню віру в те, що можна подавати руку росіянам і таким чином наближати мир. На цей момент, вже такої війни, яка є зараз, я їм щодня повторювала: неможливо подати в руку дияволу. Неможливо її вийняти з-під завалів і сказати: "Я хочу з вами миритися, убивці".
Афіша фільму "Мати Апостолів" у Барселоні
Два дні Наталія провела у прощі на Монсеррат, де співала в храмі після служби спільно з людьми: і прочанами, і туристам. Всі разом молилися за Україну.
"Моє серце зцілило тепло Барселони і молитва на Монсеррат. Я повернулася звідти повною сил та віри. Серце отримало крила, радість і швидкість".
Окрім подій у Барселоні, Наталія Половинка дала інтерв’ю третій найбільшій газеті у Каталонії, ARA. Інтерв’ю вийшло каталонською.
"Вони дуже хочуть допомогти. І дуже хочуть, звичайно, миру. Це люди, які дійсно всім серцем моляться за мир. І тут теж я хотіла б українцям сказати, щоб ми не рубали цю ініціативу "За мир" ніде, щоб ми знаходили як її підтримати, тільки правильно скерувати. Щоб вона не була направлена на пусті дії, як, наприклад, подати руку під час ходи, а на молитву до Бога. Дух провадить і мистецтво. І коли ми служимо духові, то ми отримуємо цей правильний вектор направлення цієї діяльності за мир. Тому що нас ведуть, нас направляють. Коли ми молимося за мир, то нас направляють і на дії: як чинити, що саме робити, щоб наші дії не були пустими".
Барселонці говорили Наталії, що їм дуже бракує от такого, людського, спілкування. Вони казали, що багато чують політичних інтерв'ю, бачать всілякі акції, економічний аналіз цієї війни, але їм дуже бракує художніх зустрічей, згадує жінка.
Ми спілкуємося перш за все із Людиною
Наталія Половинка каже, що кожна поїздка завершувалася якимось суттєвим успіхом на фронті. Коли відспівали "Землю-пісню", то дізналися про перший обмін наших полонених. Коли ми завершили у Франції — на фронті сталися перші контрнаступальні дії.
Наталія Половинка
Наталія Половинка впевнена, що найбільшої ефективності наша культурна дипломатія може досягти тільки з розумінням, що перш за все ми їдемо спілкуватися з людиною в самій основі. Коли ми веземо за кордон популярну музику, варто не забувати і про класичну.
"Багато їде "попси" у світ. Наприклад, в Англії я зустрілася з тим, що люди були здивовані, що в нас є ще щось крім попси. Повинна їхати класична музика, справжня традиційна пісня, якої мало навіть в Україні. Зараз я дуже рада тому, що відбулася всесвітня прем'єра твору "Хай буде світло" композиторки Богдани Фроляк в Альберт-Холі. Це був дуже сильний меседж справжнього світла духа, а також вагома соціальна, дипломатична і політична подія. Нам треба багато подій на такому високому рівні".
Що допомагає триматися
Наталія ділиться, що тримається завдяки обміну енергією під час поїздок з "Ірмосом для України", а також завдяки семінару за Стусом, який веде Сергій Ковалевич.
"Зараз ми повинні об'єднатися самі з собою. А об'єднатися з собою ми можемо тільки через Бога. Нам інакше не вийде. Через свої джерела, оці от свої самі початки, і найперше серед них – пісня. А пісня – це мова, яка возглашається з глибин серця".
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту "Media Viability Project". Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки International Media Support (IMS) та NED.
3020
