Редакція Евакуація.Сity розпитала у Вікторії, як вона просуває здорове харчування серед місцевих та чим ведення бізнесу відрізняється вдома і в цій скандинавській країні.
Потреба здорового харчування
До великої війни Вікторія Нечай жила у Харкові. У 2016 році вона стала мамою сина і замислилася над якістю свого харчування. Озброївшись блендером, спробувала приготувати першу в житті арахісову пасту. Виявилося, що це смачно і корисно, а також – заміняє традиційні солодощі.
Вікторія стала експериментувати зі смаками, пригощати знайомих, а потім, поступово, хобі перетворилося у бізнес, який став основним заробітком родини. Зараз на сторінку Вікторії в інстаграмі підписалися більше 7 тисяч підписників.
Вікторія Нечай
''З народженням дитини я взагалі перейшла на "чисте" харчування, деякий час пробувала веганство. Тому і почала з арахісу, бо це додаткове джерело білка. Але всі куповані пасти були з пересмаженого арахісу і мені смак не подобався. Я почала готувати собі сама. Деякий час шукала саме смачний арахіс. Потім підібрала ідеальний час обсмаження, щоб боби були не пересмажені. Завдяки цьому паста виходила ніжною та навіть солодкуватою. Цим вона і досі відрізняється від інших виробників'', – розповідає Вікторія.
За роки роботи асортимент інтернет-магазину ''Nut's story'' став налічувати 22 види паст на будь-який смак.
''В Україні я починала вдома, використовуючи професійний блендер, не спеціальну машинку. Десь за півроку я так зламала п'ять блендерів. І вже потім я придбала велику машину. Так я майже пів року працювала вдома, замовлень постійно ставало набагато більше. Вся квартира була в коробках, у склотарі, у пакуванні. Вона перетворилась на великий склад. Тоді я орендувала офіс. Більше року я працювала там, а пізніше ми побудували окремий будиночок-майстерню на приватній території батьків''.
Евакуація всередині країни, а потім – за кордон
24 лютого почалася війна і, як і багатьом сім'ям, Вікторії з сином довелося задуматися про евакуацію.
Вже 8 березня Вікторія з семирічним сином Даміром виїхали з Харкова до більш безпечного Почаєва. На їхньому шляху їм декілька разів дарували квіти. Спочатку військові на блокпостах, а потім одна жінка, у якої сім'я залишилася на ночівлю.
''Їхали машиною із друзями. Шлях був дуже довгий. Спочатку 7 березня до Дніпра, там ночували у знайомих. Потім вже на захід, 8 березня, залишалися на ніч на Черкащині. Наступного дня доїхали до Вінницької області та залишились у підписниці та постійної клієнтки у Липовці. І вже звідти – до Почаєва, там нас прихистила інша підписниця з котрою згодом здружилися. Тобто, в дорозі були чотири дні'.
Вся продукція, звичайно, залишилась вдома.
Вікторія із сином Даміром
''Через деякий час люди почали писати, щодо замовлення паст. Спочатку я відмовляла, а потім, коли батьки потроху адаптувалися до воєнного життя, і стали надсилати посилки нам. Відправили нам всю продукцію''.
Вже з Почаєва Вікторія пакувала і надсилала замовлення. Через якийсь час запрацювали постачальники сировини.
''Я запропонувала батькам спробувати на нашому обладнанні виготовляти пасти власноруч. Тож, вже у квітні, наш український бізнес повноцінно перезапустився завдяки тому, що вони погодились. Це був для них зовсім новий досвід''.
У вересні 2022 року Вікторія евакуювалась до Норвегії з сином.
Евакуація в Норвегію
"Давно була мрія поїхати в туристичний тур в Норвегію. Не думала, що таким чином, але… Ми прожили десь місяць в мутаці – це щось на кшталт пансіонату. А потім нас розподілили у окрему квартиру на острові Тіснес''.
Українців на острові, де живе Вікторія зовсім небагато: двадцять-тридцять людей.
Син ходить у другий клас у місцевій школі і у перший – в українській.
''Українська школа, в якій він займався потрапила під ракетний обстріл. Тому вона у Харкові офлайн не працює, а ось вчителі продовжують навчати дистанційно''.
Сім'я вже звикла постійно споживати пасти вдома, тому певний час замовляли їх з України. Декілька разів витративши по 5 євро за кілограм посилки, Вікторія замислилась над тим, щоб почати робити їх у Норвегії. Починала також на кухні, для себе, замовивши невелику машину для приготування паст.
''Потім почала пригощати місцевих. Не всім це було зрозуміло, бо тут трохи інша культура харчування. Норвежці дуже консервативні і вони звикли до стандартної нутелли з цукром. Це для них норма, вони не зовсім розуміють, що це може бути шкідливо. Вони звикли до активних видів спорту – лижі, сноуборди. Проте харчуються самими хот-догами і колою''.
Вікторія почала виготовляти пасти в Норвегії
Вікторія все ж таки вирішила вийти на норвезький ринок та показати місцевим ''аналог нутелли''. Замовила невелику машину для виробництва.
''Якщо в Україні ми можемо готувати на кухні і трошки продавати, як хобі, а вже потім реєструватися як підприємиця, то тут, якщо ви навіть дві баночки на місяць продаєте, то маєте це робити офіційно.Тут треба отримати дозвіл через дозвільний центр. Проте заявку можна оформити всього лише за пів години, а на номер чекати десь тиждень''.
У Норвегії українці мають право на додатковий дохід, як переселенці.
''Наш острів недалеко від Бергена, великого міста, де час від часу проводять різні ярмарки, де крафтові виробники представляють себе і свою продукцію. Там клієнти орієнтовані на здорове харчування, на якість. І там це користується більш великим попитом''.
Зараз асортимент паст, які виробляються в Норвегії менший – ті, що Віка використовує сама та декілька фаворитів українських споживачів.
У Норвегії важливо зареєструвати підприємницьку діяльність
''Три – урбечі, п’ять десертних: три шоколадні (на основі кеш'ю, мигдалю або соняшника), дві солодкі (кеш'ю+кокос та мигдаль+кокос). Зараз працюю над запуском шостої десертної (без підсолоджувачів) з кеш'ю та чорницею''.
Якщо з документами все виявилося нескладно, то з швидкою доставкою сировини – "завданням із зірочкою''.
''З підбором горіхів у Норвегії окрема історія. В Україні це завжди челендж: в одного постачальника щось певний вид горішків дуже гарної якості, а інший вид – не дуже. Тому було багато пошуків саме ідеальної сировини. Багато спроб, багато браку, допоки не знайшли ідеальні варіанти. У Норвегії із цим взагалі не було проблем. Я знайшла сайт екологічних горішків, вартість яких не сильно відрізняється від звичайних. І вони всі виявилися дуже якісними. Проте чекати доводиться від двох тижнів до місяця'', – пояснює Вікторія.
Вікторія встигає займатися із сином. а також вивчати норвезьку і тонкощі місцевого бізнесу
Вона встигає займатися з сином, вивчати норвезьку та тонкощі ведення місцевого бізнесу.
''З пастами тут працюю ввечері, перед ярмарком це може бути кожного вечора, тоді ж роблю замовлення на сировину. Ще розвиваю сторінку в інстаграм для місцевих, проходила також невеликі курси підприємців в Норвегії. Ярмарки та поповнення товарів в магазині – на вихідних. Порівнюючи з Україною тут все йде трошки повільніше'', – пояснює жінка.
Вікторії вже вдалося вже домовитися з одним місцевим магазинчиком про поставки пасти. Їй допомогає пані мер острова – та дуже щиро та відкрито ставиться до ідей.
''Поки вдома війна – повертатися не збираюся. Про "залишитися" не думаю, поки просто живу моментом, бо планувати щось неможливо в наших реаліях''.
3020
