Ввечері 26 грудня росіяни обстріляли поїзд у Херсоні. У цей час близько 140 цивільних на залізничному вокзалі чекали відправлення в інші регіони України. Марічка Паплаускайте, шеф-редакторка медіа художнього репортажу Reporters, співзасновниця The Ukrainians Media перебувала на вокзалі у Херсоні під час російського обстрілу.

Редакція Евакуація.City переповідає досвід журналістки. 

Другий день Різдва

Вже понад пів року Марічка працює над книгою про Укрзалізницю. Сама авторка коротко описує свій рукопис як: "динамічну й місцями детективну історію про роль, яку відіграла й продовжує відігравати ця величезна державна компанія у нашому опорі росіянам". 

До Херсона журналістка приїхала зранку 26 грудня – тим же потягом, чотири вагони якого росіяни знищать ввечері. 

День виглядав цілком продуктивно – Марічка увесь день провела в компанії начальниці вокзалу Алли Лопати. Супровід тривогами нікого не дивував – від пʼятої чи шостої редакторка втомилась рахувати сирени. Проте щоразу, сигнал за сигналом, лінія вибухів присувалась до будівлі вокзалу все ближче.

обстріл херсонаЯк виглядав Херсонський вокзал до обстріла росіянАвтор: Кавун.City

Журналістка кілька разів спускалися в підвал разом зі співробітниками вокзалу. Люди в сховищі відчували дивну близькість, спокійно розповідаючи про свої будні в окупації.

Математика 

На пероні чекав посадки зворотний поїзд у Київ. Чотири вагони повернулись на херсонський перон з Миколаєва, рідного міста Марічки. На вокзал поступово почали сходитися пасажири. 

До відправлення залишалось кілька хвилин.

І саме тоді, коли людей на пероні було уже достатньо багато, росіяни почали бомбардування потягу балістичними ракетами. 

Журналістка знову збігла в укриття разом з усіма, коли вокзал отримав першу рану  – сталося перше влучання. Такого гучного вибуху Марічка досі не чула: стеля підвалу осипалась, стіни рухались, ніби живі. Пасажири ледь встигли сховатися в укритті. 

Півтори години разом сиділи: редакторка, що приїхала працювати над книгою; люди, що хотіли поїхати з міста, кожен по своїх справах; працівники залізниці. Всіх займала одна і та ж математика – рахування прильотів. 

"Двох поліцейських, яких поранило уламками, коли вони допомагали пасажирам сховатися, перевʼязали. Був ще іноземний волонтер, судячи з усього, зі зламаним ребром, але він просив на нього не зважати і просто важко дихав, стікаючи потом. Згодом медики допомогли як могли і йому. Один поліцейський, якого я не бачила, на жаль, загинув", – описує свій досвід Марічка. 

Вперше за час великої війни журналістка відчула – цього дня вона може померти. На руках у Марічки згорнулось пухнасте налякане кошеня, висловуха Ляля, яку начальниці вокзалу подарували на Миколая. 

обстріл херсонаМарічка з Лялею у сховищі вокзалуАвтор: архів героїні

Поки власниця приймала важкі рішення: що робити з людьми і коли їм буде безпечно вийти з укриття, Марічці випала місія хранительки Лялі.  

Тварина стала маленьким острівцем спокою – поки кошеня нявкало, гралося і лякалося разом з усіма, Марічка встигла навіть кілька разів заснути. 

 Тепло Лялі тримало редакторку, оберігало від паніки та відчаю. 

"Ми не знали, що там, нагорі, але підозрювали, що все погано. Коли трохи стихло, хтось пішов у розвідку. Новини невтішні — вокзал розбитий, жодного вцілілого вікна, усі вагони і локомотив знищені. "За вами приїдуть автобуси, відвезуть вас до Миколаєва", – повідомили пасажирам", – згадує Марічка. 

обстріл херсонаЯк вокзал виглядає після обстрілуАвтор: слово і діло

За пів години після прильотів людям з укриття дозволили піднятись нагору. В підвалі журналістці вдавалось зберігати спокій. Проте завалена склом кімната, в якій вона працювала буквально за 30 секунд до вибуху, стала останню краплею. Кошеня Марічка віддала власниці, і маленький острівець втіхи більше не був біля серця. 

На вході до вокзалу, де журналістка кілька разів стояла вдень, тепер була калюжа крові. 

Евакуація

"Укразалізниця" та місцева влада спрацювали дуже швидко: людей пересадили в автобуси із привокзальної площі Херсона і довезли до Миколаєва. 

"Коли ми зайшли в автобус і в салоні вимкнули світло, я сіла просто на брудну підлогу і розридалася. Мені писали колеги з УЗ, а я відписувала: "Чекайте, я реву".", – розповідає Марічка. 

Перед відрядженням журналістка з сином передивлялася "Володаря перснів". В голові усю поїздку крутився діалог між Фродо та Гендальфом.

– Я хотів би, щоби персня не існувало! Щоб нічого цього не сталось! – Так думають усі, на чию долю випадає подібне, але їм це непідвладне. У наших силах лише вирішувати, що робити з часом, який нам відпущено.

За розкладом

За кілька годин редакторка дісталась до Миколаєва. Там людей зустріли працівники вокзалу і волонтери, які допомогли зорієнтуватися і знайти потрібні вагони. Ті чотири, які обстріляні залишилися в Херсоні, в Миколаєві замінили на резервні і кожен зміг сісти на поїзд на своє місце за квитком. Марічка обійняла на станції сестру і її чоловіка, які з перших днів війни служать у Збройних Силах. Марічка знайшла порятунок на вокзалі рідного міста. 

Сьогодні 27 грудня, поїзд, у який ввечері влучили російські ракети, прибув до Києва за розкладом — о 7.20.  Як і було заплановано. 

У книзі Марічки про "Укразалізницю" з’явиться новий розділ. 

"Залізна евакуація": у Києві презентують книгу про українських залізничників та історії евакуації
Влада готує шляхи евакуації з Херсонщини: за яких умов доведеться виїхати з міста?