Журналістам Евакуація.City вдалося відвідати КГЦ та поспілкуватися з волонтерами та переселенцями.
Основний транзитний пункт
До будівлі координаційного центру у Харкові по черзі приїжджають автобуси. З них вервечкою виходять розгублені, трохи налякані люди, переважно із Вовчанської та Липецької громад. Поруч з автобусами чергують медики та психологи – для тих, хто переживає евакуацію особливо складно.
"Ми обовʼязково перевіряємо чи немає якихось психосоматичних проявів, щоб у разі потреби працювати спільно із медичним працівником. Залежно від результатів такої діагностики, ми навчаємо людей зрозумілих вправ, щоб людина справлялася зі стресом самостійно", – каже психологиня Центру допомоги врятованим Юлія Савченко.
Координаційний гуманітарний пункт працює у Харкові з вересня 2022 року. Спочатку волонтери працювали на деокупованих територіях області, пізніше – допомагали людям, які переїхали до Харкова. Зараз, коли російські обстріли прикордоння Харківщини посилилися, КГЦ став основним транзитним пунктом для евакуйованих.
КГЦ працює із 2022 року
Спочатку волонтери отримують заявку на евакуацію на гарячу лінію 0-800-33-92-91 або на сайті центру. Якщо у населеному пункті, звідки хочуть виїхати, ситуація контрольована – туди виїжджають евакуаційники.
"Волонтери під'їжджають якнайближче до міста. Разом із поліцією забирають людей, вивозять із найбільшої небезпеки. А далі евакуаційники везуть людей далі. У Вовчанську небезпечно, частина міста в окупації, тому усі волонтери працюють сумісно із Національною поліцією", – пояснює гуманітарна менеджерка КГЦ Катерина Лавренко.
Волонтери допомогають евакуйованим
Евакуаційні автобуси прямують до Харкова. Більшість переселенців мають подальший план дій. У координаційному центрі вони можуть перепочити після виснажливої дороги, поїсти, за потреби – оформити грошову допомогу чи втрачені документи.
Втім, буває, що люди не розуміють, як діяти далі. У таких випадках волонтери можуть підшукати місце у гуртожитку, додає Катерина.
Волонтери КГЦ
"У Харкові зараз дуже мало місць у гуртожитках, тому ми намагаємося переконати евакуйованих поїхати до області. На жаль, переважно люди відмовляються. Далі від Харкова, де безпечніше, не там, де стріляють, люди не хочуть їхати. Але ми намагаємося вмовити. Часто ми не можемо знайти місця для сімей із тваринами та маломобільних", – каже Катерина.
Прощалася із собакою, бо не могла взяти його з собою
Волонтерські пункти КГЦ розташовані по колу. Столів близько 20 – для кожної із благодійних ініціатив. Підтримку надають і харківські організації, наприклад "Незламний Харків", "Мирне Небо Харкова" чи "Пролісок". А також і всеукраїнські ініціативи, зокрема "Схід SOS", "Карітас" чи "Право на захист".
Евакуйовані обходять кожен пункт і поступово отримують необхідну підтримку. Після прибуття кожен може заповнити спеціальну анкету, де можна позначити, що потрібно. Волонтери закликають людей брати з собою лише найнеобхідніше – тож багато людей виїжджають лише із документами.
Евакуйовані можуть отримати різноманітну підтримку
У волонтерському центрі можна отримати і гарячі обіди, і одяг, і постільну білизну, спальники та гігієнічні набори. Благодійники намагаються знайти індивідуальний підхід до кожної людини: селять людей туди, де вже є знайомі, надають медичний супровід чи іншу підтримку.
Поміж волонтерів та евакуйованих блукають домашні тварини. Безліч людей забирають із собою чотирилапих із небезпеки.
Евакуйовуються переважно літні люди
"Найбільше запамʼяталася сцена, як бабуся плакала, прощаючись зі своїм собакою, котрого довелося відвозити у притулок, бо у гуртожитку немає можливості жити з тваринами. Зараз ми допомагаємо цій жінці знайти житло, в котрому вона зможе жити зі своїм улюбленцем", – каже комунікаційниця Карітас Харків Оксана Булатова.
Евакуйовані з Харківщини
Впевнено серед переселенців почувається кішка Пеппі. Вона прибігла до координаційного центру під час обстрілу, ще на початку повномасштабного вторгнення. За цей час кішка вже добре адаптувалася у центрі і тепер заспокійливо муркотить на колінах в евакуйованих.
Ще одна місцева "зірочка" – кішка Туся. Її власниці Ользі Жирновій – 59. Жінка евакуювалася з Вовчанська, коли російські обстріли посилилися. У багатоповерхівку, де жили Жирнові, було декілька влучань, а сусідній під’їзд повністю розбили.
У волонтерському центрі безліч тварин
"Усі родичі повмирали, залишилася сестра у Полтавській області. Ми й сиділи до останнього. Люди швидко до всього звикають. Памʼятаю, коли все тільки почалося, було лячно. Коли в будинок ракета влучила, вікна повибивало, здавалося, що все, все розбито. А потім так, кожен день проходиш повз цей повністю зруйнований підʼїзд і починаєш звикати до його вигляду. Ми навіть з чоловіком почали жартувати, що деякі розбиті шматки бетону схожі на якихось тварин, як, знаєте, діти на хмаринки дивляться", – ділиться Ольга.
Люди евакуйовуються із тваринами
Ольга посадила Тусю у коробку, а потім із чоловіком пройшла близько шести кілометрів до місця, звідки їх могли вивезти поліція та волонтери. З собою змогли взяти лише один рюкзак та невелику сумку з речима.
Спочатку волонтери привезли родину Ольги до Бугаївки, пізніше – до Харкова. Волонтери КГЦ знайшли для них постійне житло у сусідньому селі, а також машину, якою можна доїхати до місця призначення.
"Пощастило, що Тусі подобається подорожувати навіть у коробці", – з усмішкою каже Ольга.
3020
