Через повномасштабне вторгнення росії половина українців втратила роботу. Лише близько 20% бізнесу вдалося перевезти у більш безпечні регіони України чи закордон. Першими відновили роботу компанії, які працюють з іноземцями, люди інтелектуальних та креативних професій. Однак аграрії, комунальники, працівники промисловості не такі мобільні щодо місця роботи.

Для того, щоб офіційно працевлаштуватися в країнах Євросоюзу українцям спочатку потрібно отримати статус temporary protection. Для роботи в сфері обслуговування важливо знати мову країни, в яку прибуває переселенець, а не лише англійську.

У Польщі, куди виїхало найбільше переселенців, за словами представників рекрутингових агенцій, українці можуть розраховувати на роботу у сфері готельно-ресторанного бізнесу, працювати опікунами за літніми людьми та людьми з інвалідністю, медсестрами, продавцями і касирами.  

Про те, як ментально налаштувати себе на те, що доведеться якийсь час працювати на низькокваліфікованій роботі редакції Евакуація.City розповіла психотерапевтка Оксана Верховод.

психотерапевтОксана ВерховодАвтор: З архіву

Називайте речі своїми іменами

Розпочнімо з того, що назвемо речі своїми іменами. Після цього стає трохи легше. Зміна професійної діяльності на менш кваліфіковану – це про певну втрату. Звичного укладу, діяльності, доходу. 

Ба більше, це про те, коли дещо хитким стає відчуття нашого "Я", нашої професійної ідентичності. І найважче, напевне з цим останнім, тому що це про доволі глибоку річ. Це про те, що ми втрачаємо певну звичну, вибудувану, і можливо, навіть вбудовану вже в нас роль. Нехай навіть і тимчасово. 

Тому, перш ніж переналаштовувати себе, адаптуватися до нового, дозвольте собі визнати, що ви дещо втратили. І так, це боляче. І почуття, які ви відчуваєте у зв'язку з цим – це нормально. Це не означає, що вам варто зануритися у ці почуття з головою і почати оплакувати цю втрату. Достатньо визнати це, назвати та поспівчувати собі. 

У психології є такий підхід – самоспівчуття, який побудований на тому, що проживаючи різні непрості стани, зміни, ми можемо бути чутливими до себе та співпереживати собі. 

При цьому ми не занурюємось у страждання, відчуваючи себе жертвою. Ми стаємо спостерігачами своїх станів та можемо самі відгукуватися на них.

Допоможе у цьому практика, яка називається "Якби твій друг.."

Уявіть, що ваш друг потрапив у таку ситуацію. Як би ви його підтримали, які б слова сказали, що зробили б для нього, щоб йому було легше пережити це? Спробуйте зробити це для самого себе. 

Оберіть правильний наратив

Друге, що може допомогти та підтримати – це наратив.

Задумайтесь, яку історію ви розповідаєте собі, опинившись в цій ситуації? На чому сфокусована ваша увага? Чи враховуєте ви те, що ви в цій ситуації продовжуєте боротися за своє життя, задоволення своїх потреб або своєї родини? Чи помічаєте ви, що ви дієте та використовуєте ті можливості, які є? І що в цьому проявляється ваша сила? 

Подумайте, що ви проявили мужність, йдучи на те, що було для вас не зовсім тим, чого вам хотілося, чи чого ви прагнули і напрацьовували раніше

У певній мірі може допомогти також збереження зв'язку з професійною спільнотою, моніторинг можливостей у вашій сфері компетентностей або ж навчання (підвищення кваліфікації чи відкриття для себе нових сфер). 

Також додам про ту роботу, що вам вдалося отримати. Я не проситиму вас шукати в ній переваги чи переконувати, що в цьому є певний позитив.

Але запрошую подивитися на неї під дещо іншим кутом зору. Подумайте, задля чого вона вам? Якщо мова йде про гроші, то зануртеся трохи далі у своїх роздумах. Навіщо вам ці гроші? Що вони дадуть вам? Ніцше писав, а його цитував Фіктор Франкл у своїй книзі про виживання у концтаборі: "Всі, хто знає НАВІЩО, витримає будь-яке ЯК". 

У цій ситуації, я думаю, також можна знайти свої власні сенси, які будуть підтримувати. 

Практика, "Щоб що.." , може допомогти віднайти ці сенси для себе. 

Її суть проста: 

  • Сформулювати твердження про ситуацію. Наприклад: "Я пішов працювати сюди, за такі кошти і на таких умовах". 
  • Поставте собі до цього твердження запитання: "Щоб що?" Надайте відповідь: "Щоб мати гроші, щоб вижити".
  • Знову поставте запитання: "Щоб що?".
  • Сформулюйте відповідь. Наприклад: "Щоб виховати своїх дітей, дати їм освіту" тощо. 

 

Повторіть коло знову і знову, доки не відчуєте, що знайшли ті відповіді, які вас будуть підтримувати та давати відчуття полегшення щоразу, коли вам буде складно знову повертатися до реалізації свого вибору.

А ще пам'ятайте, будь ласка, що ви – це значно більше, ніж будь-які ваші ролі, статуси та те, що ви маєте. Тож, бережіть себе! Ви зробили той правильний вибір, який був можливий і важливий для вас наразі.