На стінах Палацу мистецтв розвішані дитячі малюнки – засніжені хатки із освітленими вікнами, Святий Миколай із подарунками, зоряне небо та янгол із сурмою. Вони залишились тут із виставки, організованої ще до війни. Сьогодні поруч із картинами приклеєні написи "Їжа", "Ліки", "Одяг" тощо, а експозиційні зали, коридори та усі вільні приміщення перетворені на склади. Уже більше сорока днів Палац мистецтв працює як Гуманітарний штаб.
Теплий прийом
"Ми почали працювати з десятої години ранку, у перший день війни. Разом з колегами та волонтерами вирішили організувати пункт збору речей. Ми віримо, що усе в нас буде добре", – розповідає генеральний директор Палацу мистецтв, а сьогодні куратор Гуманітарного штабу Юрій Візняк. Під час розмови до нього постійно підходять волонтери, щоб вирішити різні організаційні питання.
Куратор Гуманітарного штабу Юрій Візняк
Гуманітарний штаб функціонує за багатьма напрямками. Наприклад, співпрацює з військовими частинами, територіальними громадами та адміністраціями, і не лише Львівщини. Звернення отримують з усієї України – з Київської, Херсонської, Миколаївської та інших областей.
Ще один напрямок – це індивідуальна робота із внутрішньо переміщеними людьми. У кожного відділу є свій керівник-волонтер. Люди реєструються у штабі та звертаються безпосередньо до волонтерів за необхідними речами – від дитячого візка до корму для улюбленця. На початку війни до осередку приходило більше 800 людей у день, згодом – 500, а зараз 200-300.
Юрій Візняк пригадує, що в перші дні у штабі працювало понад 300 волонтерів. Сьогодні тут залишилась команда із 60 людей: "У нас зараз зменшилось навантаження. Окрім Гуманітарного штабу, у місті з’явились інші волонтерських центри допомоги". Багато волонтерів пішли до лав Збройних Сил України, інші вийшли на основне місце праці.
Наплив людей вже зменшився
У перші дні війни речі, продукти та медикаменти у Гуманітарний штаб приносили мешканці міста. До входу в Палац мистецтв стояла величезна черга з охочих допомогти. Після першого тижня війни почали надходити вантажі з Польщі, Литви, Іспанії, Франції та інших країн.
У штабі усе сортують та відправляють в Харків, Херсон, Одесу, Київ та інші міста, які потерпають від обстрілів. Передають переважно продукти харчування, засоби гігієни, одяг та медикаменти. Гуманітарний штаб співпрацює також зі школами, сиротинцями, а волонтери намагаються пропорційно розподіляти між ними необхідні речі – від одягу до матраців з ковдрами.
Волонтери роздають переселенцям продуктові набори на перший час, вміст яких змінюється залежно від наявних у штабі продуктів, шукають дитячі візочки, крісла для людей з інвалідністю, іграшки, солодощі тощо. В осередку постійно працює кухня – готують гарячі страви та роздають чай.
"Наступного тижня плануємо відкрити для відвідувачів Народний музей Тараса Шевченка, розташований на другому поверсі Палацу мистецтв, та частину виставкових залів. Зараз із Спілкою художників обговорюємо програму відкриття виставок та їх експозиції. На першій виставці плануємо провести благодійний аукціон. Гроші з продажу картин скеруємо на потреби наших військових. Я впевнений, що наші Збройні Сили з усім впораються. Вірю в нашу перемогу", – говорить з усмішкою Юрій Візняк.
Смачний обід
Коробки з одягом, продуктами, ліками та іншими, поки не розсортованими речами, розставлені, здається, усюди. Пусті коробки складені під стінами мало не до самої стелі. Між ними постійно ходять люди з розписаними на листках запитами, з новими коробками та мішками. Час від часу людський гомін порушує голосне гуркотіння металевого вантажного візка. На одному із поверхів розташований склад із продуктами, яким впевнено керує тендітна Лілія.
Керівниця продовольчого складу Гуманітарного штабу Лілія
"Маю добрі знання з медицини, тож спочатку хотіла волонтерити у Військовому госпіталі. Дорогою зайшла у Гуманітарний штаб, вирішила запитати про необхідну їм допомогу. Я керую ІТ-компанією, тож хотіла посприяти обладнанням чи коштами. Мабуть, я не справила враження великого управлінця, мені дали коробку і сказали – "Сортуй!". Тепер виконую обов’язки керівниці продовольчим складом у штабі", – усміхається Лілія.
Ліля пригадує, що у перші дні була вражена кількістю допомоги: "Люди приносили мішки з горіхами, бабусі – сушені яблука, приходили і підприємці з палетами води та пачками продуктів чи пропонували кошти для закупівель. Допомога була дуже різною – від домашніх закруток до гуманітарних вантажів вагою 20 тон".
Жінка говорить, що складно сьогодні назвати європейську країну, яка б не завезла допомогу в Гуманітарний штаб. Особливо долучились друзі з Польщі, Італії, Литви, Франції, Іспанії.
"З Польщі прийшло 200 індивідуальних пакунків для дітей. У кожному – солодкі батончики, водичка, іграшка для дитини. Відчувається, що їх дбайливо збирали, що вони мають позитивне емоційне наповнення. З Франції прийшли уже сформовані коробки, які можна було одразу роздавати сім’ям з дітьми. Такі речі надихають", – каже Ліля.
У перші дні черга із переселенців плавно перетікала на сусідню із Палацом мистецтв вулицю. Щоб швидше допомогти, у штабі вирішили формувати спеціальні пакунки з пайком. "Багато людей у Львові транзитом, їм треба дати гарячу їжу та одяг на перший час. Якось зайшла жінка, яка хотіла просто посидіти у тиші, – розповідає Лілія. – Формуємо і пайки для військових, даємо продукти на дорогу".
Ліля говорить, що зараз отримують запити від приватних осіб та різних організацій, які прихистили переселенців. Запаси вичерпуються і вони змушені звернутись у осередок за підтримкою.
Пані Галина роздає гарячий чай
Гуманітарний штаб формує вантажі із спеціальним дитячим харчуванням. Є люди з різними потребами та захворюваннями, яким не підходять звичайні продукти. Минулого тижня, наприклад, відправили допомогу у київський Охматдит. Ліля каже, що немає таких продуктів, які б залежувалися на складі. "Коли до нас у штаб приїжджають люди, зранені та розгублені, перше, що можемо зробити – це дати їм поїсти чогось теплого", – говорить волонтерка.
Гуманітарний штаб намагається помогти кожному
Ліля працює, допомагає у Гуманітарному штабі та займається вишколом волонтерів у благодійній організації Карітас. Коли стомлюється, думає про уявного снайпера Володю, який у напівспаленому лісі воює вже сорок днів. Якщо він може, відповідно зможе працювати і вона.
Зручний одяг
У куточку зали, біля сходів, чоловік сортує пакунки з кормом для домашніх улюбленців. Денис з родиною приїхав до Львова у перший тиждень війни. У мирному житті він був музикантом, працював у Київській консерваторії та у Київській муніципальній академії музики імені Рейнгольда Глієра. Його дружина також музикант – відома у світі піаністка Тетяна Шафран.
Волонтер Денис
Одразу після приїзду до Львова, Денис з Тетяною прийшли у Гуманітарний штаб. "У дружини скоро буде концерт у Цюріху, сподіваємося вилучені гроші відправити на благодійні фонди України. Також Тетяна планує давати безкоштовні майстер-класи для дітей. Зараз вона більше часу проводить на репетиціях, ніж у волонтерському осередку", – пояснює Денис.
Усі музичні школи міста та концертні зали Львова приймають переселенців, можливості вибирати час для репетицій немає. Тож Тетяна приходить грати на фортепіано, коли є можливість, а Денис увесь час проводить у штабі. Каже, що зараз більше потрібен тут, а музика трішки почекає.
У Дениса є домашній улюбленець – самоїдська лайка. "Їздова собака, дуже схожа на білого ведведя, тільки меншого розміру", – усміхається чоловік. Перше, що він запитав, коли прийшов в осередок, чи є корми для тварин. Так і залишився волонтерити у відділі кормів для домашніх тварин.
"Нам дуже болить ситуація з домашніми улюбленцями. Ми з дружиною закликаємо усіх людей евакуюватися разом з тваринами, незалежно від їх розмірів. Тим паче, що зараз немає проблем з перевезенням тварин у потязі чи перетину з ними кордону", – пояснює Денис. Його надихає приклад його наставниці у музиці, піаністки Оксани Яблонської, яка завжди допомагає безпритульним тваринам.
Денис сортує харчування для домашніх улюбленців за типами, підбирає необхідний корм та вітаміни для різних порід, відкладає пайок для службових собак. Відправляє корм притулкам та роздає безпосередньо у руки переселенцям. Каже, що протягом одного тижня може віддати 2 тони корму. "Війна рано чи пізно закінчиться, а музика буде завжди. Музика допомагає триматись під час війни", – говорить Денис.
Собаки в гуманітарному штабі
Поверхом вище розташувався відділ із сортування одягу. На стільцях глядацького залу, на сцені та у проходах розставлені коробки з речами. Волонтерки дбайливо розкладають за типами та розмірами одяг усіх можливих кольорів та фасонів. Інколи щось приміряють до себе, а потім дзвінко вибухають сміхом. Речі із плямками чи дірочками одразу відбраковують, а якщо підходить колір – відкладають до тканин для маскувальних сіток.
"Волонтерю у відділі шкарпеток, шаликів, шапок та рукавичок. Сортую чоловічі, жіночі, підліткові та дитячі шкарпетки", – розповідає Софія. Вона навчається у випускному класі школи, готується до тестів. Зранку – дистанційні уроки, по обіді – Гуманітарний штаб.
Софія мріє стати психологом, планує подавати документи у декілька вишів Львова. "Я вірю в наших військових, вірю в те, що у них все вийде. Це допомагає триматись", – говорить волонтерка.
На першому поверсі Гуманітарного штабу приймають заявки від переселенців. Тут працюють люди, які кожного дня бачать дуже багато безвиході та болю. Тетяна керує видачою допомоги.
Почула по радіо, що можна приносити речі у Палац мистецтв. Прийшла і одразу долучилась до роботи", – розповідає Тетяна. Додає, що їй пощастило працювати в одній команді з чудовими людьми. "У мене вдома комуна – з Києва приїхали родичі та друзі, – усміхається Тетяна. – Ми разом ховаємось у коридорі під час повітряних тривог, співаємо українських пісень. Почуття єдності допомагає триматись".
Волонтерка Тетяна
Тетяна організувала видачу необхідних речей для переселенців – продукти, одяг, речі для сну, засоби гігієни, дитячі візочки. Тетяна каже, що візочки для малюків дуже швидко розходяться і у них завжди є гостра потреба. "Десять людей приймають заявки, двадцять бігають поверхами та їх комплектують. Кожного разу дивуюся, з якою любов’ю волонтери підбирають речі – шукають усе найкраще, наче для своїх рідних", – говорить Таня.
У кожної людини своя драматична історія
Одразу після роботи додому піти не вдається – приходять мами з дітками, літні люди, яким неможливо відмовити. Якось прийшла жінка з Чернігова у порізаному склом пальто, так усі одразу кинулися шукати їй теплий верхній одяг. Приходять люди, які втратили житло – у них залишилися лише ключі від квартири.
4164
