Дівчина розповіла Евакуація.City про те, чому доєдналася до Червоного Хреста, як допомагає іншим та чого її навчило волонтерство під час війни.
Почалася війна, треба щось робити
Юлія працювала у BIHUS.Info, потім у агенції медійного росту "АБО".
"У нас був проєкт для громадських організацій "LUMOS". Ми почали його запускати за тиждень до війни. Сподіваюся, ми продовжимо після", – каже Юлія.
Крім основної роботи дівчина багато волонтерила. Зокрема у організації Motohelp, яка допомагає у вело ДТП і просто на вулицях.
"Ми маємо договір з екстреною медичною допомогою, тому часто допомагаємо медикам. Напередодні війни ми в Motohelp обговорювали "що робити, якщо буде війна". Кожен поділився своїми планами, ми доставили донорську кров (організація займається і таким) і роз'їхалися додому. Десь о 5 ранку мені зателефонувала подруга і сказала: "Почалася війна, треба щось робити", – згадує Юлія Тупіченко.
Юлія волонтерить разом із Червоним Хрестом
За добу Юлії вдалося евакуювати свою родину в безпечне місце. Після цього дівчина поїхала у Вишгород, де приєдналася до команди Червоного Хреста.
"Я волонтерю не лише тому, що хочу допомагати людям. Це якось занадто пафосною Я просто роблю те, що добре виходить. Люблю діяти за планом, одразу бачу результат. Волонтерство стало класним виходом, коли я не заважаю захисникам працювати і водночас роблю щось, щоб полегшити людям життя в умовах війни", – розповідає Юлія.
Як приєднатися до Червоного Хреста
Юлія волонтерить з Червоним Хрестом вже пів року. Доєдналася до організації, бо їй дуже подобалася команда.
"У нашому загоні швидкого реагування є багато моїх друзів, тому я підписала волонтерський договір з Червоним Хрестом. Просто тому що друзі і дуже класна атмосфера в команді", – розповідає Юлія.
Для того, щоб приєднатися до Червоного Хреста треба:
- підписати волонтерський договір;
- пройти курс про основні принципи Червоного Хреста.
- після цього – можна приступати до роботи.
Для того, щоб потрапити в Червоний Хрест, треба підписати договір
"Бажано пройти хоча б базовий курс першої домедичної допомоги. Червоний Хрест дуже часто діє у надзвичайних ситуаціях, коли людям потрібна перша домедична допомога", – розповідає Юлія.
Волонтерам організації доводиться робити багато різнопланових завдань:
- надавати домедичну допомогу, зокрема на вулиці;
- надавати допомогу в "польовому госпіталі";
"Особливо актуально це було у перші дні війни, коли в екстреної медичної допомоги не вистачало на це ресурсу", – каже Юлія Тупіченко.
-
сортувати, розвозити гуманітарну допомогу до міст, де зараз криза;
"Через нас проходить дуже багато ліків. За час війни я вже вивчила багато медикаментів. Фармацевтом, звичайно, не стану, але можу поговорити на теми, який з препаратів кращий", – жартує Юлія.
- супроводжувати групи евакуації;
- організовувати евакуацію з міст, які є під окупацією;
"Наші волонтери були під окупацією для того, щоб люди могли евакуюватися з Демидова, у Вишгородському районі. Побудували понтонний міст і вивели 15 тисяч людей. Також через цей міст переправляли гуманітарну допомогу – коробки з медикаментами та харчами. Усе на руках, на міст не допускали машини", – розповідає Юлія.
У перших поїздках "на нуль" потрапили під обстріл
Найважче було у перші дні війни, розповідає Юлія. Надходила гуманітарна допомога, але було не зрозуміло, коли війська з окупованих міст і сіл відійдуть.
"Тому було важко відмовляти. Люди стояли в черзі і сподівалися отримати коробку ліків в одні руки. Я ж могла віддати лише пластинку", – згадує дівчина.
У перших поїздках "на нуль", де закінчується підконтрольна владі України територія, Юлія з командою потрапила під обстріл.
Юлія роздає гуманітарну допомогу
"Вивантажили гуманітарку з мого особистого авто, поставили біля українського блокпосту. Поки йшли через міст, почули, що по позиції українських військових починається обстріл зі сторони окупованих сіл. Починають працювати міномети. Було страшно, трохи посиділи в окопі і пішли далі. Повертаємося – і бачимо, що авто і блокпост обстріляний. Обстріляний евакуаційний автобус, який стояв поруч", – згадує Юлія.
Припускали, що ймовірно стріляли по автобусу. Він був яскраво зелений і промазати по ньому було важко.
"Було найтяжче розуміти, що двері мого авто простріляні. Ми обговорювали, що хтось має залишитися, не йти роздавати гуманітарку, а перечекати в авто. На щастя, ми вирішили йти разом. Це точно врятувало життя, якщо не мені, то комусь з наших", – розмірковує Юлія.
Вдруге під обстріл Юлія потрапила, коли супроводжувала групу евакуації.
Юлія потрапила під обстріл
"За 15 метрів від нас стали падати міни. Ми з колегою стрибнули в окоп, чекали поки перестануть обстрілювати міст і позиції. Було дуже показово, що у час активної евакуації ніхто з людей не захотів стрибати в окопи. Страшно, воно падає зовсім поруч, але всі вже звикли", – згадує Юлія Тупіченко.
Зараз, коли міста Київської області стали деокуповані, Червоний Хрест розвозить харчі та ліки в ті села, які були звільнені на Київщині. Поставки в магазини поки не налагоджені, великі машини не можуть проїхати.
"Ми розвозимо ліки по лікарнях, евакуйовуємо людей, які мають поранення чи невідкладні стани (які безпосередньо загрожують життю людини) і їм потрібно до Києва. У нас є для цього авто з каталкою і дефібрилятором. Це авто обладнане власноруч, яке допомогли знайти волонтери. Ліками допомагаємо централізовано. Тим, хто має список конкретних препаратів. Як показує практика, люди хочуть хоч щось. А я не лікарка і не можу призначати ліки", – каже Юлія.
У складних обставинах люди не втрачають оптимізм
Надихають волонтерити Юлію ті, хто попри складні обставини не здається і не втрачає оптимізму.
"Нам подзвонили з Димерської лікарні, що в них дуже тяжкий постраждалий – сім кульових поранень. А ще ми мали евакуйовувати одного хлопця з Іванкова, який підірвався на міні. Обох однією машиною. Під'їжджаємо – несуть хлопця, який підірвався на міні. Поруч стрибає інший – на милицях. Підходжу до фельдшера питаю де хлопець з кульовими пораненнями – він киває на хлопця милицях. Той стоїть в стороні, жарти якісь жартує. Каже, я щасливий, що мене евакуйовують", – розповідає Юлія.
Волонтери транспортують хворих до лікарні
Далі хворих транспортували до лікарні. Головний лікар теж здивувався, де хлопець з 7 кульовими пораненнями. Той – курить біля лікарні, згадує Юлія.
"Те, що в таких обставинах люди не втрачають почуття гумору та жагу до життя, бачать позитив – дуже мотивує. Бачиш, що твоя робота не даремна. Що навіть у складних ситуаціях можна знайти вихід", – резюмує вона.
Чого навчило волонтерство під час війни
Юлії складно сказати скільки часу ще збирається волонтерити.
"Не закриті потреби по селах під Чорнобилем. Там не дуже багато населення. Ми свій регіон закрили, зараз будемо допомагати там. Коли буде видно, що потреби в нашій роботі немає, тоді думаю повертатися до мирного життя", – розмірковує дівчина.
Зараз займається тільки волонтерством. Зізнається, що це потребує багато ресурсу, тому часу не вистачає навіть на себе.
"Після війни напевно не буду займатися гуманітарним волонтерством. Мені простіше допомагати людям, які потребують невідкладної допомоги. Я пройшла для цього багато курсів. Там я відчуваю себе у своїй тарілці. Роздавати людям гуманітарну допомогу, займатися логістикою – трохи не моє", – каже дівчина.
Зараз Юлія займається лише волонтерством
Під час війни Юлія зрозуміла – у цей час ми всі маємо бути людьми рішень.
"Часто люди не можуть як належне підготуватися до евакуації. Евакуюються самі, не забирають домашніх улюбленців чи членів родини – потім телефонують і просять поїхати ще раз, пошукати, евакуювати. Це перекладання відповідальності. За будь-яке своє рішення треба вміти нести відповідальність", – каже Юлія.
Важливою також є підтримка в команді.
"Коли постійно співпрацюєте і живете в одному приміщенні із десятьма людьми, то стаєте як сім'я. Починаються притерки. Треба закривати очі на якісь дрібні завтики. Це важливо в роботі волонтерів. Дуже неприємно, коли волонтери сваряться. Ми всі робимо важливу справу", – розмірковує дівчина.
Також волонтери мають піклуватися про свою безпеку.
"Це варто було б поставити на перший пункт. Мертвий чи поранений волонтер – поганий волонтер. Він нікому не допоможе. Важливо піклуватися про себе", – каже Юлія.
3020
