Редакція Евакуація.City поспілкувалася з Вікторією Гудовою, менеджеркою комунікацій міжнародної незалежної благодійної організації СОС Дитячі Містечка Україна. Організація займається допомогою прийомним сім’ям та дитячим будинкам сімейного типу. З початком війни СОС Дитячі Містечка, як і більшість організацій, працює в нових умовах й за новими напрямками.
Вікторія розповіла про організацію, допомогу під час війни, складнощі евакуації сімей та інші виклики.
Далі пряма мова Вікторії...
Кожна дитина має рости в родині
СОС Дитячі Містечка Україна – це частина міжнародної федерації SOS Children’s Villages International, яка працює відповідно до Конвенції ООН про права дитини. Організація була заснована 1949 році в Австрії для дітей-сиріт, чиї батьки загинули під час Другої світової війни, тож мотив її створення перекликається з теперішньою ситуацією в Україні.
Організація опікується дитячими будинками сімейного типу, де може виховуватись до 10 дітей (далі – ДБСТ, прим.ред.), прийомними сім'ями, опікунськими сім'ями та сім'ями з тимчасово влаштованими дітьми. Місія організації – запобігання сирітству в Україні, розвиток сімейних форм виховання для дітей, позбавлених батьківського піклування та підтримка молоді, яка виходить з-під опіки.
В Україні організація почала працювати з 2003 року, на початку тільки в Київській області. З 2014 року ми почали розширились ще на Луганську область. Тож досвід роботи на території, де йде війна, в організації був ще до повномасштабного вторгнення Росії.
До війни у нас було 13 програм, ми зберегли всі програми, діяльність підтримуємо і зараз. Наприклад, маємо Дитяче містечко в Броварах – це 16 будинків, де до війни мешкало 14 сімей і понад 100 прийомних дітей.
Психолог Оксана Насибуліна 28 лютого проводить навчання в СОС Дитячі Містечка в Броварах з дітьми, які готуються до евакуації – пояснює, як справлятися зі стресомФото: Надано Вікторією
Велику частину роботи займає юридична складова: адвокація реформ, розробка законопроєктів тощо. Також маємо програму "Укріплення сім’ї", в рамках якої працюємо з сім’ями в складних життєвих обставинах. Ми не припиняємо роботу з дітьми, коли їм виповнюється 18 років, а в рамках молодіжної програми сприяємо їх розвитку до настання 25 років – до цього часу людина стає повноцінним членом суспільства.
Наша місія залишається та сама, але вектор роботи з початку повномасштабного вторгнення Росії усе ж змінився – зараз ми акцентуємо увагу на безпеці дітей з різних регіонів. До того ж організація на час війни розширила список категорій, які можуть отримати допомогу. Зокрема це інтернати та одинокі мами.
Вивозити сім'ї почали завчасно
Ще в грудні 2021 року головний офіс попереджав про можливість вторгнення росії. Тоді ж українське відділення організації розпочало підготовку. Уже тоді ми провели інструктажі щодо евакуації для наших співробітників і сімей, що перебувають під опікою.
А на початку лютого 2022 почали пропонувати евакуацію прийомним сім'ям і ДБСТ на безпечні території в межах України. Рішення за сім'ї ми не приймали – вони ухвалювали їх самостійно. Тож вивозили виключно тих, хто погоджувався.
Значна частина наших підопічних з Луганської області. Багато з цих людей уже вимушено переїжджали у 2014 році. Вони не з чуток знають, що таке війна та евакуація. Тож, по-перше, мало хто вірив у щось дійсно масштабне, а по-друге, і це головне – ніхто не хотів переживати цей досвід знову. Люди тільки-но оговтались від одного життєвого потрясіння, а тут їм повідомляють, що можливе нове.
Але були сім'ї, що погодились виїжджати ще до початку війни. Вони були евакуйовані, так би мовити, лайтово, ніжно та делікатно. Особливо, в порівнянні з тією масовою евакуацією, що відбувалася уже по факту початку війни. Тоді ми вивезли разом із сім'ями понад 80 дітей в Трускавець. Поселили їх на 2 тижні на безкоштовній основі в санаторії, з харчуванням і усіма умовами, як на курорті. Коли почалася війна, то вивезли ці сім’ї в Польщу.
Попередня евакуація 18 лютого. Всі, хто бажав, були попередньо евакуйовані до ТрускавцяФото: Надано Вікторією
Розширення під час війни
З 24 лютого, з початком повномасштабного вторгнення, ми вже займалися як евакуацією сімей, так і евакуацією співробітників нашої організації, а також усієї документації. Це не менш важливі процедури, адже нам потрібно було, щоб організація продовжувала повноцінно функціонувати в Україні у цей складний час.
90% співробітників у нас евакуювалися. Головний офіс також одразу налаштував процеси на роботу в умовах війни, допомога була акцентована на Україну та Польщу. Також всі представництва організації, а це 137 країн, відразу почали фандрейзити на Україну.
Діти працівників, що евакуйовувалися останніми, разом з молоддю з Молодіжної програми залишалися в бомбосховищах в БроварахФото: Надано Вікторією
Завдяки налагодженим процесам, партнерствам, достатньому фінансуванню і тому, що члени нашої команди евакуювалися в безпечні частини країни та за кордон, нам одразу вдалося розширитися територіально. Якщо до війни ми працювали лише з двома областями, то з її початком почали працювати фактично з усією Україною – наразі маємо офіси і мобільні бригади в Чернігівській, Дніпропетровській, Закарпатській та Львівській областях.
Ми допомагали та допомагаємо з евакуацією з Донецької, Луганської, Харківської, Дніпропетровської та Київської областей. На зараз евакуювали близько 2-х тисяч людей. У рамках програми "Релокація" наші партнери прийняли понад тисячу людей за кордоном – в Польщі, Чехії, Угорщині, Молдові та Словаччині.
Усе це відбувається за допомогою наших партнерів
З початком війни ми створили консорціум партнерів-громадських організацій, де СОС Дитячі Містечка виступають у першу чергу фінансовим донором. Ми фінансуємо організації, які допомагають з евакуацією, поселенням, гуманітарною допомогою, психологічною підтримкою та оформленням документів для наших бенефіціарів.
Евакуацію з нашого боку координує програмна директорка фонду Дар'я Касьянова. Координація відбувається онлайн, в Telegram. Дар'я узгоджує дії наших партнерів-ГО, але всі діють виключно за вказівками військових, без них не відбулося жодного евакуаційного заходу.
Схема приблизно така: військові повідомляють про зелений коридор, ми оперативно реагуємо, зв'язуємося з працівниками на місцях, головами територіальних громад – в них є контакти ДБСТ і прийомних сімей. Далі вже люди оперативно збираються і їх вивозять за допомогою наших партнерів.
Головна проблема під час евакуації – це обстріли та відсутність безпеки. Ми всіляко звертаємо увагу міжнародної спільноти на це питання і закликаємо сприяти у його вирішенні. На початку війни ніхто навіть не уявляв масштаби катастрофи. Тож про це треба говорити, багато говорити. А головне – домагатися якихось рішень.
На шляху до Польщі. Наступний етап евакуації в партнерські СОС Дитячі Містечка за кордоном.Фото: Надано Вікторією
Скільки сімей вивезли
Статистики, скільки ще сімей потребують евакуації, у нас немає. Ми вивезли приблизно 85% прийомних сімей та ДБСТ, що перебувають у нас під супроводом. З сімей у складних життєвих обставинах не виїхав майже ніхто. Хоча насправді зараз ця назва категорії звучить трохи дивно, бо в складних життєвих обставинах опинилися всі українці.
І евакуйовані, і ті, хто залишився, найбільше потребують гуманітарну та психологічну допомогу. Наприклад, соціальні служби та наші мобільні бригади багато займаються з дітьми, проводять дозвілля, усіляко підтримують їх. До кожної сім’ї та дитини - індивідуальний підхід. Наприклад, якщо дитині потрібен логопед, ми знаходимо логопеда. Також наші співробітники періодично приходять грати з дітьми за спеціально розробленою методикою. Вся допомога, включно із житлом, безкоштовна, і надаватиметься до тих пір, поки сім'ї не повернуться додому.
Початок квітня, Білгорай, Польща. Сім'ї з дітьми другий місяць пізнають польську культуру та вивчають мову. Фото: Надано Вікторією
Наразі сім'ї, що евакуювалися, проживають в готелях, санаторіях, школах тощо – усі ці установи виділили приміщення для безкоштовного проживання на необхідний термін.
Але зараз ми всі бачимо ситуацію на фронті і вже розуміємо, що багатьом сім'ям, власне, немає, куди вертатися – їхні будинки зруйновані. У дитячих будинках сімейного типу виховується до 10 дітей, тобто звичайної квартири для проживання такій кількості людей недостатньо. Тому ми і створювали наші Дитячі Містечка – щоб ці сім'ї могли комфортно жити.
На щастя, СОС Містечко в Броварах постраждало мало і вже скоро розпочне свою діяльність.Фото: Надано Вікторією
Зараз, враховуючи ситуацію, ми з партнерами працюємо над розробкою програми будівництва або викупу готового житла на безпечних територіях України. Поки що ми перебуваємо на етапі оцінки ризиків і розробки програми. Щодня додаються нові дані та зростає кількість людей, що втрачають житло. На цей проєкт нам знадобляться десятки мільйонів євро. Можливо, це будуть мобільні будинки на колесах, які за потреби можна буде транспортувати.
Не зважаючи на те, що всі сім’ї живуть в комфортних умовах, на безкоштовній основі і їм надається вся необхідна допомога, вони дуже хочуть повернутися додому. Абсолютно кожна сім’я чекає, коли закінчиться ця страшна війна.
3950
