Скільки тварин кожного дня прибуває у притулки, кого вивозять за кордон та як за ними доглядають? Журналістка Евакуація.City побачила все на власні очі, поспілкувалася з волонтерами та працівниками осередків.
Новий дім
"Чоловік тримав птаху за пазухою і просто плакав. Казав, дивіться, ось ворона, вона з Маріуполя, як і я…", – пригадує директор Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович. Тут, на острівці природи біля Снопківського парку, лікують та доглядають тварин, а дітей навчають берегти природу. Ігор Антахович говорить, що чоловік із Маріуполя підібрав сіру ворону пташеням та виходив її. Тепер двічі на день приходить у центр спілкуватись із вихованицею. Його родина перебуває за кордоном і він хоче приєднатися до них. Директор центру говорить, що чоловік планує забрати ворону за першої можливості.
У великому вольєрі поселили Шерхана – породистого собаку алабая. Він, разом із господарями, приїхав із Харкова. "Мама і син живуть поруч, у школі. Звісно, їм не дозволили тримати такого великого пса разом з іншими вимушеними переселенцями. Директорка школи подзвонила мені і ми розмістили собаку тут", – розповідає Ігор Антахович. Вольєр наразі пустий – Шерхана взяли на прогулянку його господарі. Директор говорить, що перед приходом "своїх людей" алабай дуже радіє, а після прогулянки плаче – може вити і пів години.
У еколого-натуралістичному центрі мешкає понад 250 видів тварин – єноти, лисиці, лами, поні, ослики, коні. Усіх не перелічити. Серед квітучих магнолій та сакур, які розсипають свої пелюстки на чисто виметені доріжки, постійно чути спів птахів. До павичів, голубів та інших постійних мешканців центру, додались понад 200 папуг, які приїхали з Миколаївської області.
"Вони їхали автобусом, їх більше десяти разів перевіряли на блок-постах, утім вони змогли до нас добратись, – розповідає Ігор Антахович. – Через знайомих з нами домовився заводчик-орнітолог з Миколаєва. Така колекція – це національне багатство і її дуже складно відновити".
Різні види птахів із Південної Америки, Австралії уже розпочали гніздування. Після перемоги колекція повернеться до власника, а молодняк поповнить колекцію екоцентру.
Серед вольєрів на території центру розташувалась "екоферма" – дерев’яний будиночок із столами посередині та клітками уздовж стінок. Над клітками висять кольорові дитячі малюнки – портрети кроликів, шиншил та морських свинок, які тут мешкають. Їхні власники виїхали з України та залишили тваринок у екоцентрі, у безпеці. До гризунів приходять діти, беруть їх на руки та годують.
"Незважаючи на те, що наші гуртки зараз офіційно не працюють, ми все одно приймаємо дітей. Не можемо їм відмовити, – усміхається директор. – Перед Великоднем проводили майстер-класи для вимушених переселенців, от і пішов розголос про нас. Тепер в екоцентр приходять наші постійні учні та евакуйовані дітки. Гуртки, заняття та екскурсії – безкоштовні, ми завжди дотримувались цього принципу і так буде надалі".
Дитячі малюнки
У екоцентрі можна взяти тваринку додому. Однак потрібно пройти денний курс по догляду за нею та підписати договір про адопцію. Ігор Антахович говорить, що днями приходили мама з донькою, які вимушено залишили свій дім через війну. Вони підписали договір та взяли кролика. Ось така історія, коли люди, які втратили дім, дали його тваринці.
Ігор Антахович розповідає, що до нього звертались із харківського "Фельдман Екопарку", з яким вони вже давно співпрацюють. Тварин евакуювали буквально з-під обстрілів. Хижаків з парку вдалось розмістити у зоопарку "Лімпопо" біля Львова, директором якого є вихованець Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру. Волонтери допомагають Екоцентру із кормами для тварин та екзотичних папуг.
Будівля, у якій розташований екоцентр, збудована у 1905 – 1908 роках. Тут товсті стіни та великі підвали, в яких обладнали укриття. Якщо звучить повітряна тривога, усіх відвідувачів та працівників центру просять зайти у сховища. "У перші дні тварини, коли чули звук сирени, вели себе неспокійно, кричали. Проте зараз на сирену навіть не реагують – звикли".
"У нас жоден працівник не виїхав зі Львова з початком війни. Один з наших робітників, який був учасником АТО, з перших днів пішов на фронт", – розповідає Ігор Антахович. Екоцентр працює чітко – тварин годують кожного дня, територію обов’язково прибирають, а педагоги проводять дистанційні уроки.
"Ми не втратили зв’язок між собою, постійно спілкуємося та регулярно бачимося. Нам буде простіше відновлювати навчання після перемоги", – говорить директор. Окрім того, планують провести літні дитячі табори, адже у Карпатах дітям буде безпечніше.
Нові господарі
Голубе небо з хмаринками, верхівки дерев та поля вдалині зображені на гігантській куртині, яка закриває вхід у ангар. За нею розташовані клітки та вольєри із собаками. Тварини голосно гавкають – знають, що скоро підуть на прогулянку. Волонтер виводить невеличкого рудого песика, який віддано тулиться до його ніг і не бажає іти далі.
Більшість домашніх улюбленців потрапили у "Домівку врятованих тварин" з-під обстрілів і досі не можуть оговтатися. "Не бійся, ходімо на прогулянку", – чоловік бере на руки тваринку і йде вздовж довгої черги із охочих вигуляти собак. Щодня до "Домівки" приходить багато людей – прибрати клітки та нагодувати евакуйованих тварин.
"Інколи у день привозять більше ста тварин. Усіх потрібно продезінфікувати, розселити, нагодувати, вилікувати та влаштувати. Незалежно від того, ким працюємо, маємо одну мету – рятувати", – розповідає волонтерка громадської організації "Західно-українське товариство захисту тварин" Таїсія. Пригадує, що у перш дні чергувала у притулку цілодобово і навіть не встигла попрощатись із чоловіком, який пішов добровольцем на війну.
Тварин у "Домівку" привозять з усієї України.
"Протягом перших днів війни нам привозили тваринок із розбомблених районів Києва. Котів та собак, які були підстрелені, поранені уламками, лежали у переходах та в руїнах будівель, мали травми спини, – пригадує Таїсія. – Тоді ми почали відправляти їх у притулки за кордоном. Спочатку волонтери використовували власні контакти, згодом до ініціативи почали долучатися різні організації".
Усіх тварин потрібно вакцинувати, чіпувати та оформити для них паспорти. Процедура доволі тривала і вдається відправити не більше п’яти – шести домашніх улюбленців протягом одного дня. Таїсія каже, що нерідко привозять і "екзотику" – папуг, мавп, вовків.
У "Домівці", окрім евакуйованих котів і собак, живуть і постійні її мешканці – свійські тварини, поранені лелеки та врятовані із притравочних мисливських станцій лисиці-чорнобурки та інші.
До притулку приходять львів’яни та вимушені переселенці – показати діткам тварин, погодувати їх та вигуляти евакуйованих собак.
"У нас на вихідних стоїть довжелезна черга. Собаки стомлюються від тривалих прогулянок і навіть не хочуть виходити із вольєрів", – усміхається Таїсія. Люди, які приходять вигуляти песиків приносять для них корм. Волонтери з різних країн забезпечують осередок медикаментами.
Черга на вигул собак
Посеред двору притулку дійсно височіє чималенька піраміда із пакунків. Корм, який залишається, волонтери відправляють у гарячі точки або у постраждалі від окупації та обстрілів регіони, дають людям, які облаштували тимчасові перетримки для котів та собак. Частину кормів вивозять волонтери, а, за можливості, відправляють поштою.
Люди приносять теплі речі для котів та собак. Таїсія пояснює, що більшість тваринок мають вірусні захворювання, дехто потребує невідкладної операції. Відповідно новим звірятам потрібні підстилки, щоб не передати їм вірус через старі, на яких уже хтось відпочивав. Притулку допомагають ветеринарні клініки, які за волонтерські знижки або й безкоштовно стерилізують та лікують тварин.
"Запити отримуємо з цілої України та надсилаємо необхідні речі та харчування. Перед кожною відправкою вантажу його фотографуємо і просимо фотозвіт від замовників, щоб урятуватися від шахраїв та нечесних перевізників", – каже Таїсія.
У перші дні війни, коли була велика хвиля вимушених переселенців, у "Домівці врятованих тварин" було лише декілька вольєрів для котів та собак. Проте, керівники центру дістали клітки та облаштували нові місця для прийому домашніх улюбленців. Господарі приносили тварин, яких не могли залишити у себе з різних причин.
Волонтери привозили звірят, яких недобросовісні власники полишали замкненими у квартирах. У притулку з’явились екзотичні види і працівники тепер вивчають інформацію щодо правильного харчування та догляду за ними.
У "Домівці врятованих тварин" чутно спів птахів та гомін тварин. Час від часу територію обходять місцеві собаки, до яких нещодавно приєдналась собачка Булочка із Миколаєва. "Вона так ластилася до всіх, так хотіла дружити і залишитись. Тепер поводить себе так, наче жила тут усе своє життя", – усміхається Таїсія.
Біля вольєру із лелеками гуляють тато із донькою. "Поглянь – це птахи, які приносять життя", – говорить батько своїй маленькій дівчинці. Вона з інтересом розглядає чорно-білих птахів, які поважно ходять краєм ставка. Вітер над ними сипле пелюстки, які, наче сніг, повільно опускаються на воду.
3025
