Українці, які евакуювалися в інші країни, можуть зіштовхнутися із подекуди незрозумілими правилами побуту та організації життя мешканців інших країн. Наприклад, особливими можуть виявитися правила виховання дітей.

Про те, як виховують дітей у Данії на психологічних посиденьках розповіла Світлана Перчик. Вона переїхала до країни кілька років тому та працює вихователькою у місцевому садочку. Редакція "Евакуація.Сity" записала найцікавіше із розповіді. 

Правила виховання дитини в Данії

У Данії дитину поважають і дають їй безліч прав, каже вихователька Світлана Перчик. Більшість дорослих поважають не лише право дітей на дитинство, але й право бути почутим (-ою) і сприйнятим (-ою) серйозно. 

Насилля над дитиною неприпустиме. За це малюків одразу забирають і можуть надати іншу родину, яка буде виховувати з повагою. 

"Повернути дитину до рідної родини дуже важко, особливо якщо насилля доведене", – каже Світлана Перчик. 

Водночас батьки чітко визначають свої правила та межі поведінки дитини. Наприклад, у країні існує правило, що цукерки діти можуть отримати лише в п'ятницю. 

вихователькаСвітлана ПерчикАвтор: Архів героїні

"Кожного дня діти цукерки не вживають. Якщо батьки поступляться і дадуть солодощі, наприклад, в понеділок, для дитини це означатиме, що просити можна і у вівторок, і в середу, і у четвер", – каже Світлана Перчик. 

Старші діти не можуть приносити до школи нездорову їжу. Вчителі стежать, щоб їжа у обідніх боксах була збалансованою. 

"Дітей залучають до роботи на кухні: приготування вечері чи обіду. Так є шанс, що діти будуть пробувати нове, а не харчуватимуться одноманітно. Разом з батьками діти збирають свій ланч-бокс", – каже Світлана. 

Ще одне незвичне для українців правило, за яким живуть данські сім'ї, – діти від 0 до 5 років засинають о 19:00. 

"Так у дитини з народження виробляється певний ритм. А батьки мають вільний вечір, щоб займатися своїми справами чи побути наодинці", – каже Світлана. 

Домашнього завдання та оцінювання в данських школах немає до 8 класу. Вчителі більше уваги приділяють соціалізації дітей, а не змаганню хто кращий у певному предметі.