Матеріал The New York Times "Want to Host a Ukrainian Refugee? The U.K. Isn’t Making It Easy" скорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
Homes for Ukraine. Що це таке?
Коли Росія вторглася в Україну, Великобританію почали масово критикувати за те, що вона недостатньо допомагає українцям, які були вимушені покинути свої домівки. Члени ЄС відкрили свої кордони з самого початку, у той час як Британія навіть подаватися на візу дозволяла лише тим, у кого є найближчі родичі в країні.
Через кілька тижнів після початку війни британський уряд все ж розпочав спрощувати можливості для в’їзду та перебування в країні. Так була запроваджена програма Homes for Ukraine, покликана об’єднувати вимушених переселенців з України та британців, які готові стати для них спонсорами. У результаті десятки тисяч британців виявили бажання прийняти в себе українців та подали спеціальну заявку.
Зусилля тих, хто прагне допомогти, різко контрастують з підходом уряду до програмиФото: New York Times
Станом на 16 травня до Великобританії прибуло близько 53 800 українців, з них 20 800 – завдяки наявності найближчих родичів у країні, а 33 000 – за програмою спонсорства Homes for Ukraine.
Проте британці та українці кажуть, що програма має безліч підводних каменів. Процес узгодження всіх етапів відбувається надто повільно, зокрема, є великі складнощі при подачі заявок та значні затримки в оформленні візи. Також вони занепокоєні тим, що уряд Великобританії не допоможе отримувати доступ до освіти та інших життєво важливих послуг.
Приголомшлива бюрократія
До прикладу, пані Оксана прибула до Лондона з України із 12-річним сином, який вільно володіє англійською. Вона жалілася, що за декілька тижнів так і не змогла записати сина до школи, навіть враховуючи його відмінні знання мови.
А подружжя Ліллікрап, яке живе в Сент-Олбансі, містечку на північ від Лондона, цілих сім тижнів намагалося допомогти отримати британські візи для української сім'ї, яка перебуває у Гамбурзі. Містер Ліллікрап назвав цей процес "жахливим через приголомшливу бюрократію".
Протестувальниці проти повільного візового процесу біля штаб-квартири департаменту в ЛондоніФото: The New York Times
Два тижні тому йому повідомили, що візи для батьків були схвалені, але для їхньої дитини – ні. Річ у тім, що вона не має закордонного паспорта, оскільки народилася лише за кілька тижнів до початку війни. Через це потрібно було везти дитину у візовий центр за сотні миль від Гамбурга. Багато інших людей описували подібні перешкоди.
Британці й українці об'єдналися, щоб вирішити проблему
Проблеми за програмою стали настільки розповсюдженими, що британка пані Мур-Шеллі вирішила організувати захід, який об’єднав спонсорів і переселенців навколо цієї теми. Вона влаштувала обід у церкві, який сприяв побудові громади і дав можливість обговорити складнощі. Багато спонсорів, які зібралися в церкві, не отримували чітких відповідей щодо деталей програми від уряду, тож зверталися один до одного за порадою.
Пані Мур-Шеллі разом з чоловіком також стали спонсорами – у себе вдома вони прихистили українку на ім’я Наталя. Мур-Шеллі розповіла, що вони з чоловіком відчували безсилля, дивлячись на жахи російсько-української війни, і що стати спонсорами для них було "маленькою допомогою", яку вони могли надати.
Жінка так само поскаржилася на заплутаний процес подачі заявки, тижневе очікування візи та складнощі в пошуку українців для спонсорування (так, навіть такі виникали). Зрештою, знайти жінку, яка потребувала допомоги, подружжю вдалося через знайомого українця, що працює офіціантом у місцевій кав’ярні.
Імоген Мур-Шеллі та її чоловік Сандерсон Джонс з дітьми та Наталією, українською переселенкою, яку вони приймають у своєму будинку в ЛондоніФото: The New York Times
Окрім того, що програма Homes for Ukraine містить безліч бюрократичних деталей, вона ще й має безпекові питання. Пошук майбутніх гостей та спонсорів включає серед іншого й не верифіковані сайти та групи у Facebook, що робить систему вразливою.
Так українки подекуди стають мішенню для британців, що мають злі помисли. Агентство ООН у справах біженців висловило стурбованість з цього приводу і закликало до кращого захисту та перевірки.
Речник британського уряду запевнив, що "програма була розроблена з захисними механізмами, включно з перевірками Міністерством внутрішніх справ та місцевою радою" Також він додав, що українці повинні мати доступ до охорони здоров’я, освіти, пільг та підтримки роботи на тих самих підставах, що й громадяни Великобританії.
Натомість місцеві ради кажуть, що їм важко встигати за цими перевірками, і що їхні ресурси вже обмежені. Щоб забезпечити належну підтримку українцям, місцеве самоврядування потребує своєчасної та якіснішої інформації про прибуття евакуйованих – як від уряду, так і від майбутніх спонсорів.
У своїй заяві уряд також зазначив, що йому відомо про затримки в подачі заявок. Речник назвав такі затримки “неприйнятними” і зазначив, що “були внесені зміни для прискорення процесу”.
Українські переселенці на заході у ЛондоніФото: The New York Times
Проте для розчарованих британців пустих слів від уряду виявилося недостатньо. Так група потенційних спонсорів зараз подає судовий позов проти Міністерства внутрішніх справ, яке курує програму Homes for Ukraine.
Також з’являються неофіційні повідомлення про зловживання умовами програми. Деякі хости приймають у себе вдома людей не через бажання допомогти, а виключно для того, щоб отримувати щомісячні платежі приблизно в 430 доларів, які уряд обіцяє кожному спонсору.
На це скаржиться 26-річна Роза, яка переїхала в будинок британської пари. Жінка каже, що подружжя до неї вкрай недружнє, а ситуація через її проживання постійно напружена.
Проте, попри численні мінуси програми Homes for Ukraine, щедрість та зацікавленість десятків тисяч мешканців Британії, а також зусилля місцевої влади свідчать про велике бажання допомагати українцям, що стали вимушеними переселенцями під час російсько-української війни.
3020
