Матеріал The Washington Post "A ferry in France is a floating refuge for more than 800 Ukrainians" скорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
12-палубний пором для українців
У своїй каюті на поромі Méditerranée у південнофранцузькому портовому місті Марсель Світлана Прилипко спала та плакала. Вона не знала, чи зможе вийти з Маріуполя живою. Вона боялася, що більше ніколи не побачить своїх дітей. Але їй вдалося втекти і подолати 1 500 миль (2 400 км) Європою на своєму авто. Нині вона возз’єдналася з сином і дочкою на судні, переобладнаному на плавучий притулок для втікачів від війни в Україні.
Жінка відчуває полегшення. А ще виснаженість, спустошення щодо колишнього і побоювання щодо майбутнього життя. Méditerranée швидко став одним із найбільших у Франції центрів тимчасового розміщення українських біженців. Понад 800 людей знайшли прихисток на 12-палубному поромі. Переважна більшість – жінки й діти.
У Європі судна, асоціюються зі стримуванням потоку біженців. Європейський Союз платив лівійській береговій охороні за те, щоб та стримувала біженців від перетину Середземного моря. Суднам неурядових організацій, які рятували цих людей, іноді доводилося прямувати з порту в порт, шукаючи вхід. Коли Німеччина змушувала шукачів притулку залишатися на контейнеровозах за межами Гамбурга, правозахисники засудили цю практику, назвавши її навмисною ізоляцією та символічним стримуванням.
Але Méditerranée, пришвартований у другому за чисельністю місті Франції, з розвагами, психологічною підтримкою та іншими послугами на борту – відображає більш привітний підхід, каже Вірджіні Гіродон, дослідниця імміграції з Sciences Po (Інституту політичних досліджень – Евакуація.City).
"Мова йде про допомогу, але ні в якому разі не про постійне житло", – сказала жінка.
Планується, що в середині червня Méditerranée відновить свій звичайний розклад руху – курсуватиме між Марселем та Алжиром. Поки невідомо, куди пасажири порома вирушать далі. Із понад 6 мільйонів людей, які втекли з України, понад 70 000 – вирішила приїхати до Франції.
Місце для релаксу та спілкування
Як влаштований побут у плавучому прихистку
Україномовні вказівники допомагають зорієнтуватися на поромі. Час від часу спрацьовують гучномовці, які сповіщають українською мовою про заходи на борту.
Автостоянку судна переобладнали на спортзал і футбольне поле. На верхніх палубах відремонтували кінотеатр, який не використовувався більше двох десятиліть. На носі корабля сушать білизну на солоному морському бризі, а знизу в порту працюють електрогенератори.
Те, що колись було баром, тепер слугує дитячою зоною.
"Пором перетворився на містечко", – каже П’єр-Антуан Вілланова, виконавчий директор Corsica Linea, компанії, що керує поромом.
Себастьян Адам, капітан Méditerranée
Коли Європа мобілізувала свої ресурси для прийому біженцям з України, Вілланова думав, чим його компанія може допомогти. Méditerranée майже не працював впродовж пандемії через обмеження на транскордонні перевезення.
За кілька днів виконавчий директор разом із французьким урядом вже обговорював деталі перетворення судна на плавучий центр для українців. Для французьких чиновників така ідея була привабливою. Марсель стикається з житловою кризою і місць не вистачало ще до напливу евакуйованих з України. Центр на воді став ідеальним рішенням для префекта регіону Крістофа Мірманда.
Чиновник визнає, що використання судна для проживання "може мати недоліки".
"Ми бачили громади, якими неможливо управляти з огляду на їх багаточисельність", – сказав він.
Він також додає, що частина людей живе у каютах без вікон. Проживання на човні може ускладнити деяким людям доступ до роботи й відновлення нормального життя. Та все ж Мірманд бачить більше переваг у цьому рішенні.
"Я думаю, що спільне перебування для них важливо в такій ситуації невизначеності", – зазначає він.
На судні є психіатри, викладачі французької мови та представники банку. Кінотеатр також використовується для проведення ярмарків вакансій із місцевими компаніями.
Фахівці з психічного здоров’я особливо стурбовані впливом війни на дітей, які перебувають тут. Біля інформаційного стенда на судні видніється дитяча творчість. На одному малюнку зображений надгробок для флагмана Чорноморського флоту росії "Москва", затопленого Україною минулого місяця (у квітні – Евакуація.City). Поруч намальований піратський корабель, обрамлений написом: "Щоб рибу їсти, треба у воду лізти". Наймолодші діти можуть відвідувати дитячий садок на восьмій палубі, старші ходять до шкіл на березі. Медичні бригади завжди готові надати допомогу.
Які плани щодо майбутнього в самих українців
Кожен на судні по-різному сприймає те, що сталося. 50-річна Ольга Рулова так часто лізла в сумку, щоб дістати телефон і прочитати новини з України, що подряпала блискавкою руку. "Боже мій", – сказала вона, розблокувавши мобільний у черзі на обід. "Повітряна тривога!" прочитала оновлення щодо рідного міста Краматорська. Потім ще одне повідомлення "Всі в укриття", цього разу з Дніпра, міста де перебуває її син.
Жінка зізнається, що хоче якнайшвидше повернутися в Україну і надати свідчення для можливих міжнародних судових процесів проти росії.
Інші готуються відкрити нову сторінку життя у Франції. Євросоюз запропонував українцям тимчасовий захист з правом проживання протягом трьох років. 35-річний Ігор Липецький і його 36-річна дружина Любов сидять на стільцях біля колишнього дьюті-фрі, де нині зберігають подарований одяг, схиливши голови над зошитами з французькою лексикою.
Пара возз’єдналася в Марселі після завершення 4-місячного контракту Ігоря, який працював моряком на борту іншого корабля. Вони планують пройти інтенсивний курс вивчення французької мови протягом наступних місяців і працевлаштуватись поблизу. "Я буду шукати роботу або в порту, або на якихось прибережних суднах", – сказав Ігор. "Моя дружина – бухгалтерка і економістка, тож, можливо, для неї теж є щось".
Французькі чиновники в терміновому порядку вивчають альтернативні варіанти розміщення українців. Не виключають можливості їх переселення на інший човен після того, як Méditerranée відновить свою звичайну роботу в червні.
"Думаю, тим, хто хоче залишитися тут і почуватися у безпеці, буде важко переїхати в інше місце", – розповідає старший психіатр на поромі Маріон Дюбуа. За її словами, багато людей прагнуть уникнути розмов про переїзд із порому. "Я не впевнена, що вони дійсно знають, що через місяць судна тут не буде", – зазначила лікарка.
Машина Світлани Прилипко припаркована біля причалу, а її валізи все ще в багажнику. Вона сподівається, що зможе продати автомобіль, щоб оплатити своє проживання за кордоном. Наразі під лобовим склом видніється талісман – букет вербових гілок.
У коридорі парома Méditerranée
3017
