Історію опублікувало видання The Guardian.
Фотографії українських матерів з дітьми за кордоном
Понад 6,3 мільйона людей покинули Україну через війну в надії знайти прихисток в сусідніх країнах. Сім’ї мусили швидко приймати рішення покинути дім, і брали з собою мінімум речей, не знаючи, їдуть на кілька тижнів, місяців, чи років.
Тільки до Румунії приїхали 924 тисячі українців. Фотограф спілкувався з чотирма матерями з України біля румунського кордону, записав їх історії і зробив фотографії. Імена героїв змінив з міркувань безпеки, ось їх досвід:
Ірина евакуювалась на 7 місяці вагітності з 10-річною донькою
Ірина на сьомому місяці вагітності, вона мала одну добу, щоб вирішити: залишати Україну разом із 10-річною донькою Ніколіною, чи ні.
Ірина з донькою Ніколіною
Вона не хотіла їхати, але прийняла болісне рішення залишити хвору матір, свій дім і своє життя в Києві заради дітей: "Я вирішила, що якщо є можливість, мушу їхати заради 10-річної доньки і ненародженої дитини, у них все життя попереду".
Коли Ірина та Ніколіна приїхали на київський вокзал, то побачили тисячі людей, які намагалися сісти на потяг до західної України. Він був переповнений, але машиніст побачив, що жінка вагітна, тому запропонував їм з донькою місце у чистому несправному туалеті.
"На кожній зупинці люди жорстоко сварилися, нам було дуже страшно, тому зачиняли двері до туалету, в якому сиділи", – згадує жінка.
Допомогу з перетином кордону сім’ї запропонували волонтери, вони зустріли її в Рахові і довезли до кордону, який жінка з донькою перетнули пішки. Зараз вони живуть у місцевої сім’ї в районі Марамуреш.
Марія з сином виїхала з Дніпропетровської області
Зранку 24 лютого до Марії зателефонували родичі, її цілком звичайне життя як мами і вчительки змінилося назавжди. Родичі сказали, що в них чути вибухи, а через п’ять хвилин ракети влучили в Дніпропетровську область, де живуть Марія та Денис.
Марія з сином у Румунії
"Це був найстрашніший день у нашому житті", – згадує жінка.
Вона не хотіла їхати, але друг переконав сім’ю, що залишатися занадто небезпечно, і запропонував їхати разом. Вони сіли в найближчий потяг на захід: з Дніпра до Румунії. "Ми не знали, де і як будемо жити. Це була подорож у нікуди", – каже Марія.
В дорозі її син Денис захворів, тому їхати було виснажливо, але за кордоном сім’ю зустріли привітно: "Румуни дуже добрі люди з відкритим серцем. Ми отримуємо їжу та воду. Нам дали ваучери майже по 50 доларів, якими можемо розраховуватись у супермаркеті".
Мілена виїхала за кордон з однорічним сином
22-річна Мілена боялася за своє життя, коли лунали сирени та вибухи біля її будинку в Івано-Франківській області. Вона живе біля магістрального газопроводу і думала, що його можуть підірвати.
Мілена з сином за кордоном
Спочатку вона з однорічним сином ховалася в підвалі батьків у Івано-Франківську, але брат сказав, що в Україні небезпечно і порадив їхати за кордон. Жінка взяла сина та своїх двоюрідних братів і відправилася до Румунії.
Її батьки досі в Україні. Мілена не хотіла залишила їх, але знала, що мусить їхати заради сина.
"Моє серце в Україні. Боляче покидати рідний дім і країну. Важко прощатися з чоловіками на кордоні. Ми не знали, чи побачимо їх коли-небудь знову.
З собою взяла лише найнеобхідніше для себе і дитини: теплий одяг, їжу, документи та ноутбук".
Вона планує повернутися з сином в Україну, коли там буде безпечно.
Віра поїхала до Румунії з двома маленькими доньками
"Важко було покинути Україну, ніхто не хотів їхати", – згадує Віра, мама двох дітей. Вона опинилась перед таким же важким вибором, як і мільйони українців.
Віра з дітьми
"Це роздирало мене на частини: хотіла залишитися, але разом з тим у мене є діти, яких потрібно захищати", – каже жінка. До війни вона працювала медсестрою і виховувала 3-річну Марту та 6-місячну Альону.
Найважче жінці було прощатися з батьками, які не хотіли виїжджати, адже мама Віри працює фельдшеркою і вирішила, що має допомагати людям в Україні.
Віра ніколи не була за кордоном до того, тому перетин кордону з Румунією був для неї травматичним: "У мене був якийсь напад паніки. Я боялася кордону".
Тепла зустріч від волонтерів у Румунії допомогла полегшити біль від від’їзду: "Тут нас дуже підтримали і дали набагато більше, ніж ми очікували: іграшки, одяг, їжу. Ці речі ми мали в Україні, а тут, за кордоном, діти виглядали так, ніби бачили їх вперше в житті".
3020
