Свою історію евакуації хлопець розказав виданню VAROSH.
Яким було життя в Маріуполі
Ілля з мамою жили на околиці Маріуполя. Від 25 лютого поїзди вже не їздили, тому вибратись з міста вони не могли. Вирішили, що поживуть у готелі, де більше людей. Там вони були 6 днів, потім жили в незнайомих людей.
Згодом організували "зелений" коридор, але сім’я не встигла ним пройти. Одна жінка розказала їм про підвал, де можна заховатись, провели там 12 днів. Коли вони пішли подивитися на свій будинок, його вже не було.
"Поряд був 2-поверховий будинок. Там нікого не було: ні в підвалі, ніде… Тож ми вирішили в ньому поселитися. В цьому будинку була їжа, вода і навіть іграшки. Лише вікна вибиті. Ми прожили там 4 дні, а що сталося на 5-й день, хай бабуся розкаже…", – каже Ілля.
Олена Миколаївна починає розказувати:
"На 5-й день Іллюша з мамою вийшли до сусідки, там же селище, всі один одного знають. І тут впав снаряд поряд… Мою Наталку сильно поранило в голову, але вона все одно встигла дотягнути Іллюшу до воріт сусідчиного дому і вже там втратила свідомість".
Це сталось 20 березня.
Ілля каже, що до сусідки Віри йому вдалось дострибати на одній нозі. Іншу ногу сильно поранило – йому розірвало ліве стегно. Сусідка положила хлопця і його маму в одній кімнаті наніч, проте вже зранку мама Наталя була без пульсу. Її поховали перед будинком. В цей же ранок прийшли російські військові, які забрали Іллю і ще кількох людей з села. Це була так звана "евакуація".
Лікування в донецькій лікарні
В Іллі було розірване стегно та великий осколок в іншому стегні. Його просто дістали без наркозу.
"Вони хотіли мені ногу відрізати, але тут я випадково поворухнув нею (так я зрозумів, що наркозу не було), тож вони зрозуміли, що щось ще можна зробити…", – каже хлопець.
Бабуся Іллі переселилась до Ужгорода з Маріуполя у 2000 році. Олена Миколаївна каже, що їй 26 березня подзвонив молодший син з Австрії й вислав відео з російських новин, де Ілля давав коментар з донецької лікарні. Жінка хотіла врятувати онука будь-яким шляхом. Вона почала писати про свою історію в різні інстанції, проте ніде не було відповіді, крім дівчат "Сили Ужгорода”. Вони скерували зробити документи про опіку.
"Завдяки волонтерам вийшли на Офіс Президента. Син мій молодший разом зі ще одним волонтером з "Сили Ужгорода", Олександром, писали всім листи й домоглися того, що Ірина Верещук включилася до справи. Одного вечора вона подзвонила мені й сказала: "Завтра їду за Іллюшею", – розповідає Олена Миколаївна
Польща-Туреччина-Москва-Ростов-Донецьк: дорога за внуком
Не можна заїхати до окупованого Донецька з підконтрольної України, тому жінка була змушена їхали через москву. Для цього їй довелось їхати поїхдом до Польщі, далі летіти в Туреччину, звідти летіти в Москву, звідти поїздом у Ростов, а з Ростова вже машиною в Донецьк. Тиждень в дорозі.
"Російський кордон я пройшла без проблем, а на кордоні в Донецьку мене почали допитувати: "Ви звідки?" – "Із Закарпаття", – кажу. "Я вас, – каже мені, – не пропущу. А де ви прописані?" – "В Маріуполі". І тільки тоді мене пропустили", – згадує пані Олена.
В лікарні жінка бачила лише МЧС-ників та кадирівців.
"Я забрала Іллюшу і тільки завдяки тому, що розголос про нашу ситуацію був дуже великий, нам вдалося виїхати з Донецька. Мене попереджали: якщо хтось туди й потрапляє, то назад уже виїхати ніяк не може… Але ми, слава Богу, виїхали. На носилках й "швидкою допомогою" Іллюшу повезли до кордону. Поверталися ми тією ж дорогою, через 4 кордони: москва, Туреччина, Польща, Київ", – розповідає Олена Миколаївна.
Повернення на Батьківщину
В Києві Ілля лікувався в лікарні Охматдит ще 1,5 місяця. 26 квітня в хлопця був День народження, його провідав Володимир Зеленський та подарував айпад.
"Я, чесно, в шоці був!.. Я знав, що він зайде, але тепер уже не пам’ятаю, що він казав… Пам’ятаю тільки, що сказав: "Красивий хлопець", – згадує Ілля.
Ілля та Олена Миколаївна
Зараз хлопець почувається добре, йому залишилось лише зняти шви та навчитись краще ходити.
"Тут, в Ужгороді Іллюші сподобається, це точно! Він уже любить це місто, хоча ще ніколи тут не був, тут його другий дім! Пообіцяла вже йому, що в першу чергу підемо з ним у замок", – каже його бабця.
3025
