Історію того, як покинуті будинки, двері до яких не відчинялись роками, отримали нових власників, Олексій Філюк розказав Радіо Свобода.
Джакузі, ванна, пральна машинка ‒ тазик
Отець Олексій служить у Шушківцях 17 років. Він звернувся до місцевої громади з проханням прихистити людей, які потребують допомоги. Селяни на це погодились і почали готувати покинуті будинки до нових мешканців.
Отець ПЦУ Олексій Філюк
"Написав оголошення у себе на сторінці у фейсбуці: кому потрібне житло, поселимо безкоштовно. Зручностей нема. Джакузі, ванна, пральна машинка – тазик. Його можна купити або принесемо. Люди їхали і знали реальну картину: вони їдуть у глухе село, де спокійне небо над головою, вони не шукали відпочинку, а рятувались від війни", – каже отець Олексій.
Перед тим як заселити людей, священик з селянами поприбирали подвір’я, поремонтували зовні та всередині будинків, адже хати були занедбані. Окрім цього вони приносили побутові речі та іншу допомогу, яку потребували переселенці.
"Миттєво люди організувалися, принесли картоплю, моркву, буряк, бутлі сала, закрутки. Хтось допомагав садити город, лад у хаті навести, речі приносив. Люди в селі співчувають і розуміють, що велика біда, переживають", ‒ каже місцева мешканка Зоряна Довгалюк.
Два будинки зруйновані ворогом
Людмила Серватович приїхала в Шушківці з Херсонської області 14 березня. Троє дорослих та восьмирічний хлопець. Вже в новому місті в пані Людмили народилась внучка.
У селі Шушківці на Тернопільщині селяни віддали переселенцям покинуті хати
"Тут уже невістка народила онучку. Посадили город. Головне, що тут тихо, люди добрі. У нас немає нічого, в рідному селі нічого не залишилось, все руйнують далі. Тривають бої. Я приїхала в тому, в чому була вбрана", ‒ каже пані Людмила.
Коли сім’я виїжджала з області, то в їхньому місті Таврійськ ще сильних обстрілів не було. Коли вони вже приїхали до нового будинку, то місцева громада дала їм і холодильник та дитячий одяг.
У дворі впало дві ракети
Подружжя Миколи та Ольги приїхало в Шушківці з Миколаєва 3 червня. Там вони залишили свою квартиру.
"Терпіли три місяці, а коли у дворі впала одна, друга ракета на дитячий майданчик, постраждали люди, загинув чоловік, то ми вирішили, що треба виїжджати. Російські окупанти почали дуже обстрілювати. Стріляли по декілька разів на день. Ніде було сховатись і нам радили сидіти між двома стінами", ‒ пояснює своє рішення переїхати пан Микола.
Чоловік працював моряком, об'їздив півсвіту. В Тернополі пара вже встигла навести порядок у новому будинку, посадити картоплю, часник, огірки, цибулю.
Ольга Ротар з Миколаєва
"У селі привітні люди, добрі, провідують нас. Мені потрібно уколи робити, і в селі медсестра зголосилась допомогти. Ми щасливі, що чуємо зранку птахів. Ще кращий порядок тут зробимо", ‒ говорить дуржина пана Миколи, Ольга Ротар.
На стінах у хаті повсюди висять фотографії попередніх господарів. Їх ніхто не чіпає. Також пані Ольга в старому будинку знайшла м'ясорубку, а на ній напис "Азовсталь". Наш сучасний символ боротьби та мужності.
3025
