Журналістка "Евакуація.City" побувала у центрі, поспілкувалася з волонтерами та батьками дітей.
Як працює денний центр для дітей-переселенців у Львові
У невеликій кімнаті граються троє хлопчиків. Кожен занурений у свою розвагу і обирає улюблені іграшки.
Дітьми опікуються двоє волонтерів: Аліна та Матвій. Крім них, у центрі почергово допомагають ще троє людей.
"Два місяці тому ми вирішили допомагати дітям. Побачили, що мами-переселенки часто шукають дитячі садочки, бо працюють чи хочуть мати час на власні справи. Їх мало відкривається, тому ми зробили центр денного перебування для діток", – розповідає Аліна.
У центрі граються діти
Центр для дітей-переселенців – проєкт організації YMCA. Його відкрили за підтримки данських благодійників.
YMCA заснували у 1844 році. Це одне з найбільших та найбільш давніх молодіжних об'єднань у світі. Серед цілей команди: особистісний розвиток, взаємна допомога та соціальне служіння для молоді.
Також учасники YMCA намагаються реагувати на надзвичайні події та обставини, тож хочуть допомогти адаптуватися внутрішнім переселенцям. Осередки є у багатьох містах України, зокрема і у Львові.
Немає визначеної години, коли діти мають прийти до центру, каже Аліна. Вони можуть приходити у будь-який зручний час, головне попередньо записатися за телефоном: +380680291880.
У центрі можна бути до чотирьох годин на день
"Ми, на жаль, не маємо можливості приймати дітей більш ніж на 4 години. І можемо організувати дозвілля лише для малечі від 4 до 11 років. Вони ще не можуть залишатися вдома самі: вже з 11-12 років це можливо. З дітьми, яким до 4 років, не маємо ресурсу працювати", – пояснює Матвій.
У центрі діти можуть активно провести час, помалювати, поспілкуватися з аніматорами. Харчування та денний сон для малюків не забезпечують. Крім того, не мають можливості опікуватися дітьми з інвалідністю.
Волонтери центру
За два місяці центр YMCA змінив вже два приміщення. Перше було далеко від центру Львова і не дуже пристосоване для дітей. Зараз малечу приймають у студії Кадрики за адресою вулиця Магазинова,8.
Волонтери центру
До війни Аліна працювала івент-менеджеркою. Дівчина хотіла допомагати, тому приєдналася до роботи у центрі.
Діти охоче йдуть на контакт з волонтерами і між собою, але часто під час ігор згадують досвід евакуації.
"Вони розповідають про свої рідні міста, з ким і коли звідти виїжджали, як бачили танки дорогою. Це найбільш емоційні моменти", – згадує Аліна.
Щоб працювати з дітьми-переселенцями, дівчина, як і інші волонтери центру, пройшла курси з психологом. Там вона навчилася проводити арт-терапевтичні заняття, а також тілесні та рухові практики для дітей. Це допомогло краще зрозуміти їх, каже Аліна.
Аліна
"Часто діти самі собі придумують ігри, а ми намагаємося їх підтримати, "вмикаємося" в активності. Якщо інша групка дівчат чи хлопців хоче гратися у щось своє, теж стараємося підтримати, але й залучаємо всіх до спільних занять", – розповідає дівчина.
Матвій приєднався до роботи у центрі після того, як евакуювався з Києва.
"Коли з родиною приїхали до Львова, то я намагався бути "затичкою" у всіх можливих волонтерських ініціативах. Щось розвантажували, допомагали там, де бракувало рук", – згадує хлопець.
За освітою він психолог, тож хотів знайти заняття, яке б відповідало професії та умінням. Коли дізнався про проєкт, вирішив приєднатися. Хоч тепер у Києві стало відносно спокійно і туди вже можна повертатися, саме діти "тримають" у Львові, зізнається Матвій.
"Особливої психологічної допомоги не потрібно, немає запиту від батьків. І це, мабуть, добре. Буває, що діти сумують, то ми стараємося їх розважити. Найважливіше допомогти дітям взаємодіяти у просторі з іншими дітьми, щоб вони могли разом гратися", – пояснює Матвій.
Матвій
Чи поладнають між собою діти, залежить від того, яка у них спільна діяльність, вважає він. Поки у тимчасовому дитячому колективі не сформувалося кілька лідерів, які могли б пропонувати ігри, саме волонтери відповідальні за спільні активності.
"Це вимагає від дорослого дуже багато ресурсу: задавати темп грі, утримувати дитячу увагу. Ми були раді, коли лідери сформувалися і взяли на себе організаторську ініціативу", – з посмішкою розповідає психолог.
Батьки мають час на себе та роботу
Батьки задоволені тим, що у дітей є можливість погратися з однолітками поза домом. Час, який з'являється, використовують переважно для пошуку нових підробітків чи виконання робочих завдань.
Юлія з сім'єю вирішила виїжджати одразу після перших вибухів у Києві – вже о 7 годині ранку 24 лютого вона їхала з міста до Львова. Зараз вони живуть у родичів.
"Спочатку побачила оголошення у одній із тематичних львівських груп, яку створили спеціально для переселенців. На наступний день – на заняттях зі скалелазання познайомилася з іншою мамою, яка вже відводила свою дитину сюди. Почула добрі відгуки", – каже жінка.
Юлія з сином Марком
Виявилося, що центр розташований зовсім поруч із помешканням, де живе Юлія – тож вона вирішила знайти для сина Марка ще одне заняття.
"Те, що центр так близько – ідеально. Марку потрібно більше спілкування, більше часу з дітьми", – розповідає Юлія.
Поки син грається у центрі, жінка відновлює свій бізнес, яким займалася у Києві.
Кирило вперше прийшов до центру вперше. Хлопчик дуже задоволений, бо може спілкуватися з іншими дітьми та гратися багатьма іграшками. Разом із мамою і татом він переїхав до Львова з Одеси.
"Сьогодні лише перший раз відвідуємо центр. Якщо сину сподобається, то будемо приводити його сюди частіше. Час використаємо для роботи та особистих справ", – каже батько Кирила Андрій.
Андрій із сином Кирилом
Центр денного перебування для дітей-переселенців працюватиме, поки у цьому буде потреба, кажуть Аліна та Матвій. Вони хочуть, щоб батьки-переселенці мали час для себе та роботи.
3020
