Журналістка Евакуація.City поспілкувалася з працівниками фонду та дізналася, як вони підтримують людей, що врятувалися від війни.
Ми стали хабом для допомоги переселенцям
На годиннику 11:00. Ми зустрічаємося поблизу одного з гуртожитків Волинського національного університету імені Лесі Українки у Луцьку. Саме сюди співробітники благодійного фонду "Рокада" привезли продуктові набори для евакуйованих від партнерів NEEKA та HUAWEI. В кімнатах, де повинно б минати безтурботне життя студентів, нині живуть люди, які залишили свою домівку через війну.
"Ми постійно шукаємо партнерів. Коли кажеш про благодійний фонд, то люди уявляють мішок з грошима, насправді це не так. Ми шукаємо інші фонди та організації, які можуть дати те,чого немає у нас: їжу, гігієнічні набори, корми для тварин. Таким чином наш фонд став своєрідним хабом для допомоги переселенцям", – говорить соціальна працівниця фонду Олена Кузьмич.
Є певні категорії людей, яким продукти дістануться в першу чергу, – каже жінка. Це багатодітні родини, люди з інвалідністю, літні люди, тати та мами, що самі виховують дітей, сім’ї, які очікують на народження малюка, а також ті, хто втратили житло та рідних.
Дітям постійно треба щось жувати
Подруги Вікторія Кузнєцова та Катерина Портна з дітками тимчасово мешкають в гуртожитку університету, куди привезли продукти співробітники фонду. У Луцьк вони переїхали з Гуляйполя Запорізької області два місяці тому. В рідному місті обстановка нині дуже напружена, – кажуть жінки.
"Бойові дії в нас почалися на початку березня. Ми довго трималися, не хотіли їхати. Але ж діти… Ми б хотіли повернутися якнайшвидше, проте там постійні обстріли. Ні світла немає, ні газу, ні магазинів, ні аптек. Ми лишилися без будинків, без машин. Як туди їхати?" – бідкається Вікторія.
"Навіть такий простий набір продуктів зараз дуже рятує, – доповнює подругу Катерина. – Ціни зросли страшне. Тим паче, діти вдома, а їм постійно треба щось жувати. У нас там є кухня, є можливість готувати. От отримали дріжджі, борошно, то насмажимо сьогодні пончиків".
Вікторія Кузнєцова, Катерина Портна та їхня співмешканка по кімнаті Наталія Пахомова
Гуманітарна допомога від ООН
Зазвичай благодійний фонд "Рокада" надає непродовольчу гуманітарну допомогу. Йдеться про пральні машинки, кухонне приладдя, посуд, обігрівачі, постіль. Університетському гуртожитку, наприклад, нещодавно передали 67 комплектів з матраців, ковдр та подушок, – розповідає очільниця студмістечка Світлана Шевчук.
"Це були абсолютно нові речі. Ми дуже задоволені, тому що зараз будь-яка допомога вагома для нас. У нашому університеті є п’ять гуртожитків. В них мешкає 115 людей. Ми не лише відповідаємо за те, щоб наші жителі почувалися добре, а й стараємося, щоб вони мали якийсь одяг та харчі. Тому працюємо з різними благодійними фондами та організаціями. Це, зокрема, і "Рокада", – каже пані Світлана.
Гумдопомогу благодійний фонд надає лише поселенням, де мешкає п’ять і більше сімей. Окремим родинам, які живуть на зйомних квартирах або в родичів, отримати її, на жаль, не вдасться (але можна отримати психологічну, соціальну та юридичну підтримку).
Для одержання необхідних речей треба надіслати спеціальну заявку (рокадівці допомагають у її складанні) у профільні підрозділи Організації Об’єднаних Націй. Лише після цього – чекати на посилку. З Волині ООН прийняла вже понад 40 таких запитів. Зараз вони на різних етапах реалізації: хтось вже отримав допомогу, а хтось ще в очікуванні. Цікаво те, що речі не треба буде повертати. Вони залишаться на базі поселень.
Раніше я допомагала, а тепер мені
Мешканка університетського гуртожитку Юлія теж прийшла отримати продуктовий набір. Жінка не хоче називати своє прізвище. Каже лише, що приїхала у Луцьк з Лиману, що у Донецькій області. Шлях на Волинь був непростий: спочатку вона дісталася до Краматорська, потім евакуаційним потягом – до Львова, а далі – в Луцьк.
"Раніше я була соціальною працівницею. У 2014 році в нас було порівняно тихо і ми в себе приймали переселенців. А тепер вийшло так, що сама мусила поїхати з рідного міста і допомогу вже надають мені. Сьогодні навіть такий пакет продуктів для нас дуже важливий. Бо я ще не отримала виплати від держави за квітень. А доходу більше нема. На місці мого працевлаштування нас відправили у відпустку без збереження заробітної плати. У нас там згоріли всі документи", – каже Юлія.
Юлія
Все, що в мене було, залишилося на орендованій квартирі
Ігор Концевуй приїхав з Балаклії Харківської області. Чоловік з дитинства сирота: виховувся в дитячому будинку. Усе, що в нього було, залишилося на орендованій квартирі.
"Що зараз з цією квартирою я не знаю. Я стояв на обліку на власне житло. Чекав також на субвенцію від держави, але її не дали через війну. А тепер вже не знаю, чи чекати її взагалі.
Хоч я й маю групу інвалідності, можу заробляти сам. В Балаклії я займався монтажем вікон. Але зараз роботи особливо нема. Є один чоловік, який мені підкидає "шабашки", але щось постійне знайти важко. Тому, і такій допомозі я щиро радий", – говорить Ігор.
Ігор Концевуй
Раніше фонд допомагав іноземцям, тепер опікується своїми
На Волині благодійний фонд "Рокада" з’явився лише на початку повномасштабного вторгнення росії, – розповідає його координаторка Ірина Корольчук. В столиці ж він функціонував вже протягом двох десятиліть. Щоправда, мав дещо інші завдання.
"Благодійний фонд "Рокада" заснували у 2003 році. Він є виконавчим партнером Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Раніше він допомагав іноземцям, які шукали притулку в нашій країні, допомагав їм інтегруватися в українське суспільство.
З початком війни курс роботи фонду змінився: зараз він підтримує внутрішньо переміщених українців, тобто тих, хто врятувався від війни, переїхавши в інші регіони своєї країни. Нині офіси "Рокади" діють в 10 областях України з порівняно спокійною обстановкою", – говорить Ірина.
Ірина Корольчук з командою
У команді благодійного фонду є декілька психологів. Кожен з них має свій напрямок роботи: хтось працює з дітьми, хтось – з жінками, а хтось лікує душі людей, які зазнали важких втрат. Робота спеціалістів відбувається здебільшого "в полях", в складі мобільної бригади, яка відвідує місця масових поселень ВПО, – каже психологиня Ольга Звенигородська.
"Наше завдання – завітати в найвіддаленіші населені пункти області і запропонувати свою підтримку. В Луцьку працює багато професійних психологів, які надають безкоштовні консультації переселенцям, а от за межами міста, в маленьких містечках і селах, отримати кваліфіковану допомогу важче.
Ми не нав’язуємось, ми лише інфомуємо про таку можливість, деколи проводимо групові тренінги чи лекції. І коли людина відчує потребу в спілкуванні з психологом, вона зможе зателефонувати і отримати онлайн-консультацію", – говорить Ольга.
Ольга Звенигородська
Найчастіше психологи надають одну-дві індивідуальні консультації, але бувають випадки, коли доводиться спілкуватися з людиною і п’ять разів. З особливо вразливими категоріями – людьми з інвалідністю, дітьми без супроводу чи жертвами сексуального насилля, психологи готові говорити стільки, скільки в цьому відчуває потребу людина.
"Були випадки, коли я чула: "Мені психолог не потрібен, я в порядку" або "психолог потрібен слабким, а я сильна". Після цих слів ми просто розмовляли годину, за яку люди встигали і виплакатися, і розповісти про свої страхи, і описати в деталях всі жахи пережитого.
Деколи ось таке емпатійне слухання і є саме те, чого люди потребують. І коли після спілкування молода жінка каже: "Дякую, а можна я ще зателефоную?", бабуся: "Доцю, ви такі всі добрі", а семирічна дівчинка дарує свій малюнок, розумієш, що наша робота таки потрібна", – ділиться Ольга Звенигородська.
Дуже зблизилася з переселенцями
Робота соціального працівника у БФ "Рокада" полягає у консультаціях та супроводі, – розповідає соцпрацівниця Олена Кузьмич. За один день вона обслуговує близько десяти переселенців.
"Якщо пояснити переселенцю, де можна отримати ту чи іншу допомогу, проконсультувати щодо фінансової допомоги, можливостей для отримання продуктових та гуманітарних наборів – це соціальна консультація.
Також є соціальний супровід. Це коли не просто розмовляєш з людиною, а конкретно вирішуєш проблему. Наприклад, коли знаходиш у добрих людей комп’ютер для хлопчика з інвалідністю або везеш з глибинки маму з маленькою дитиною в Луцьк до лікаря чи організовуєш щеплення для дитини і візит мами в службу зайнятості", – розповідає Олена.
Олена Кузьмич
На плечі соціального працівника БФ "Рокада" лягає також контроль за потребами евакуйованих, які живуть в поселеннях. За цей час деякі переселенці стають практично рідними, каже Олена Кузьмич.
"Мені дуже імпонує одна сім’я зі Слов’янська, яка виїхала великою родиною і трьома котами. Зараз вони проживають у соціальному житлі поблизу Луцька. Ми їх кілька разів відвідували. І це неймовірне відчуття, коли ти приїзджаєш, а тебе пригощають чаєм, показують дитячі малюнки, а найменші члени родини тебе обіймають. Ти розумієш, що ввечері прийдеш додому і будеш спати у своєму ліжку, а люди втратили дім. Після одного візиту я тупо сиділа і дивилася годину у стінку: такі гнітючі були відчуття", – пригадує Олена.
Найчастіше люди звертаються, щоб отримати відшкодування за втрачене житло
На базі "Рокади" отримати можна також юридичну допомогу. Практикують тут як очне консультування, так і в телефонному режимі, – говорить правозахисниця Ольга Голіцина-Чазова.
"Найчастіше люди звертаються з питань надання соціальної допомоги, оформлення спадщини в умовах дії воєнного стану, оформлення грошової допомоги від міжнародних організацій, щодо правил перетину кордону та обмежень виїзду, а також питань регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану. Найболючіше і одне із найчастіших звернень – це питання отримання компенсації за зруйноване житло та інше майно", – розповідає пані Ольга.
Для детального консультування з того чи іншого юридичного питання переселенців направляють до центрів безоплатної правової допомоги.
Ольга Галіцина-Чазова
Чи не щодня працівники благодійного фонду "Рокада" роблять колективні виїзди в поселення, де організовують різноманітні заходи й акції для евакуйованих. Нещодавно вони завітали в гуртожиток одного з ліцеїв під Луцьком та розмальовували з дітлахами дерев’яні літачки. Їх планують продати на аукціоні, а виручені гроші передати на відбудову найбільшого в Україні літака "Мрія", який нещадно знищили російські окупанти.
Працівники фонду в один голос кажуть, що вважають свою роботу потрібною і важливою. А коли вдається побачити результат – це ще більше мотивує робити хороші справи.
3025
