Журналістка Евакуація.City відвідала один з гуртожитків, поспілкувалася з його жителями та владою.
У гуртожитках на Волині мешкають понад дві тисячі переселенців
За словами начальниці управління інформаційної та внутрішньої політики Волинської облдержадміністрації Карини Мариневич, нині в області мешкає понад 70 тисяч переселенців.
"Поселяли ми їх здебільшого туди, де є умови для проживання, тобто гуртожитки чи інші соціальні заклади комунальної власності. Близько 15 тисяч евакуйованих зараз мешкає у приватному секторі. У гуртожитках ліцеїв, коледжів, профтехучилищ та вишів – понад дві тисячі переселенців", – каже Карина.
Карина Мариневич
Евакуйовані живуть поруч зі студентами
Один з найбільших вишів області – Волинський національний університет імені Лесі Українки, що розташований в Луцьку – має чотири гуртожитки. Вони стали тимчасовим прихистком для понад ста людей, які через російську агресію змушені були покинути свої домівки. Майже 40 з них живуть у гуртожитку на вулиці Кравчука.
У дворі перед будівлею – не гамірно. Зрідка хтось виходить з приміщення, а повз йдуть випадкові перехожі, що несуть додому покупки з ринку. Тихо і в холі. За порядком тут пильно слідкує вахтерка, а на стінах одиноко висять плакати з правилами.
У гуртожитку подекуди можна зустріти і студентів, які з різних причин не покинули своє університетське помешкання на час військового стану та "дистанційки".
Максим Кравчук навчається на п’ятому курсі. Хлопець має постійну роботу, тому на початку повномасштабного вторгнення вирішив не з’їжджати. Каже, сусідство з переселенцями йому зовсім не заважає.
"Евакуйованих в нас поселяли в ті блоки, де нікого не було. Над нами живуть переселенці, і під нами. Я особисто не знайомий з ними, але в обличчя людей знаю. Коли бачимося на коридорі, то завжди кивають мені, вітаються. Ніяких проблем в спільному проживанні в нас немає, адже все залежить від людей. Не важливо, з якої ти області: Донецької, Вінницької чи Львівської", – говорить Максим.
Максим Кравчук
Я не можу довго страждати: історія жінки з Маріуполя
Тетяна Цікун з Маріуполя живе в університетському гуртожитку разом з сином, який має інвалідність, вже чотири місяці. З нею ми зустрічаємося на щойно пофарбованому дитячому майданчику, що сховався під деревом. Звичайна площадка завдяки старанням та творчій натурі Тетяни перетворилася на затишний куточок.
"Я за фахом живописець. І коли побачила цей майданчик, сказала: "Давайте я вам його розмалюю". Люди підходили і казали, що вже три роки збиралися пофарбувати. Отак ми тут почали освоюватися, бо життя продовжується. Я така людина, яка не може довго страждати і сидіти на місці", – каже жінка.
Тетяна Цікун
Перші три тижні війни Тетяна з сином провели в квартирі її знайомої. Сітка картоплі, сухарики з кондитерської та банка домашнього томатного соку були єдиними запасами сім’ї. Та й ними, каже жінка, ділилися з іншими мешканцями будинку. Незважаючи на неспинні обстріли, вони вирішили їхати з міста.
"Ми виїжджали з однією моєю знайомою. Її машина просто дивом залишилася ціла, тільки колесо було пробите. Ми діставалися до Луцька аж три дні, але коли приїхали, нам тут дуже сподобалося. В палаці культури почала проводити заняття з дітьми як волонтерка. Зараз шукаю роботу. В гуртожитку кажуть, що виселяти нас не будуть. Щоб орендувати квартиру, доходу поки нема", – каже Тетяна.
Попри пережите жінка звикає до нового життя. Каже: розуміє, що вже навряд чи повернеться жити в рідний Маріуполь. Але все ж, колись обов’язково його відвідає.
Живемо на гроші, які збирали на ремонт кухні
Невдовзі на той же майданчик виходить Артем. Він не хоче показувати своє обличчя та називати прізвище. Каже, через проукраїнську позицію у 2014 році його дані використали проти нього. Чоловік разом з мамою мешкає в гуртожитку вже два місяці. В Луцьк він приїхав з Лисичанська, який зараз вже зайняли росіяни.
"У 2014 Лисичанськ деякий час вже був окупований. Але потім життя знов відродилося. В 2019 в нас почався стрімкий розвиток. Реконструювалися школи, садочки, будувалися дороги. В нас був свій будинок. Минулого року техніки накупили, але все там і залишилося", – каже Артем.
В рідному місті Артем працював оператором здобування нафти та газу. Зараз чоловік хоче працевлаштуватися. Однак каже, що роботу по фаху на Волині знайти важко.
"Робота – тема дуже болюча. Дуже маленькі зарплати тут, а ціни чималі. Поки що ми живемо на гроші, які кілька місяців заощаджували на ремонт кухні. Щодо житла – то в голові якийсь вакуум. Виплати скорочують. Оренда квартири для нас зараз недоступна. Навіть якщо працевлаштуватися, знімати помешкання буде важко. Скоро треба буде купувати і якісь зимові речі, і ліки", – говорить Артем.
Зараз чоловік розгублений, адже не сподівався на такий розвиток подій. Каже, думав, що повернеться в Лисичанськ через кілька тижнів. Перед від’їздом навіть посадив з мамою город.
Артем
Ми не можемо виставити людей на вулицю
У Волинському національному університеті імені Лесі Українки досі достеменно не знають, чи з 1 вересня розпочнуть навчати очно. Кажуть лише, що розглядають такий варіант. Проте остаточного рішення поки немає: все залежатиме від безпекової ситуації та подальших вказівок керівництва країни.
Завідувачка студмістечка Світлана Шевчук розповідає, що навіть якщо навчання розпочнеться в офлайн-форматі, а всім переселенцям не вдасться знайти новий притулок, студентів будуть поселяти поруч з евакуйованими.
"Ми не можемо просто виставити людей на вулицю. Про те, що вони в нас живуть, знає облдержадміністрація. Саме через їхню гарячу лінію і відбувалися всі поселення евакуйованих.
Ми співпрацюємо з ними з приводу того, щоб при можливості знайти нове помешкання людям. Але в будь-якому випадку будемо старатися зробити комфортним життя і переселенців, і студентів. Якщо ми вже їх прихистили, то ми за них відповідаємо. Це наш лозунг", – каже жінка.
Ольга Шевчук
Тим часом у Волинській облдержадміністрації зазначають, що на сьогодні варіанти альтернативного житла у зв’язку із початком навчального року шукають для 568 переселенців. Карина Мариневич каже, що виселяти евакуйованих з гуртожитків без надання житла в області однозначно не будуть.
"Ми розглядаємо варіант переселення в інший заклад освіти, де навчання відбуватиметься онлайн, або пошук житла у приватному секторі", – запевнила Карина.