Редакція "Евакуація.City" поговорила з жінкою про переїзд, онлайн-супровід пологів та перинатальну медицину у Німеччині.
На кожному блокпості радили не їхати далі
До війни Тамара Зейналли працювала перинатальною психологинею та доулою. Вона читала лекції для майбутніх батьків, а також виховувала трьох дітей. Наймолодшому малюку нещодавно виповнився рік.
24 лютого у рідному для Тамари Вишгороді пролунали перші вибухи, небо стало червоним від зарева.
"Ми думали, що краще залишатися вдома, але три дні поспіль чули вибухи, знали, що йде колона танків, незрозуміло куди, чи на Ірпінь, чи на Вишгород. Зібралися за 15 хвилин, бо хотіли встигнути до комендантської години, яка мала тривати два дні", – каже Тамара.
До війни Тамара працювала перинатальною психологинею та доулою
Перед виїздом вона просто вимкнула живлення всіх приладів і перекрила воду. “Напевно, там потік холодильник, і все виглядає не дуже красиво. Плата за комунальні послуги все ж приходить, хоч ми там і не живемо”, – каже жінка.
Їхала родина через Київ, на кожному блокпості їм казали, що місто закрите і краще не їхати далі, але все ж пропускали.
"Ми виїхали з Києва близько 7 вечора. На кожному блокпості у нас перевіряли машину. Там не було нічого, окрім нас, собаки, котів, дітей та двох валізок дитячих речей. Собі одяг ми не брали", – згадує жінка.
У темряві було важко зорієнтуватися, куди їхати. Тамара вирішила, що варто завітати до подруги у Черкаську область, яка запрошувала їх перечекати бойові дії. Родина зіштовхнулася із браком бензину, тож довелося їхати дуже повільно.
"Ми переночували на Черкащині і вирішили їхати до кордону. Подруга пропонувала залишатися в селі, зайняти одну із порожніх хатинок. Але я хотіла виїжджати, бо в Україні немає безпечного місця, а безпека дітей це головне", – каже Тамара.
Діти Тамари були дуже налякані. Донька не хотіла виходити з укриття, мовчала протягом всього шляху.
Евакуація до Німеччини
Після ночівлі у подруги родина вирішила їхати далі. "Ми не обирали, куди їхати. Просто їхали, щодня зупиняючись у якомусь місці. Дітям потрібен простір", – згадує Тамара.
У дорозі жінка записувала сторіс. На одну з них відгукнулася колишня клієнтка, запросила родину до Німеччини.
"Я була у великому стресі. Не могла нормально спати, а дитина постійно потребувала ресурсу. Ми просто їхали. У нас не було карточки для телефону, грошей, ми зупинялися і ловили там інтернет. Писали, що їдемо з України і шукаємо прихисток", – каже вона.
Тамара знайшла прихисток у Німеччині
Увесь час за кермом був чоловік. Проблем з виїздом не було, бо він іноземець. Дорога до Німеччини тривала 7 днів, але деталей мандрівки родина не пам'ятає через сильний стрес.
"Скільки витратили не пам'ятаю. Був такий стан, що гроші, які взяли втратили по дорозі. Розраховувалися за бензин кредитною карткою. Я просто віддавала гроші, не розуміючи за яким курсом, скільки що коштує. Це був стан трансу, хотілося просто виїхати у безпечне місце. Але мені писали знайомі і допомогли грошима", – каже Тамара.
Врешті зупинилися поблизу Берліна, у маленькому містечку Вандліц. Друзі жінки підготували для її родини житло, потурбувалися про все, зокрема їжу.
"Місцеві дуже позитивно були налаштовані, але у нас ніякої радості не було. Ще місяць я не могла спати, досі лячно від шуму гвинтокрилів чи сигналу пожежної машини", – зізнається жінка.
У будинку Тамара з родиною живе безкоштовно. Соціальна організація міста виплачує власнику компенсацію за проживання українців, якої вистачає, щоб покрити комунальні платежі.
До травня ходила у зимових светрах
Через евакуацію у Тамари почалася криза з дитиною – адреналінове молоко.
"Дитина буквально розгризла мене до крові. Потрібно було щось робити з цим. Я перестала дивитися новини, не читала їх понад два місяці. По трохи відновлювала свій стан, а також дитини. Зараз за все відповідальний чоловік, розповідає мені у двох словах", – пояснює Тамара.
Старші діти Тамари пішли вчитися на адаптаційні курси, де намагаються пристосуватися до умов у новій країні.
"На такі курси ходить і чоловік, я теж намагаюся, хоча з дитиною це складно організувати. Поки що нас утримує держави", – каже Тамара.
Евакуація дуже негативно вплинула на жінку.
“Я була у дуже сильному стресі. До травня ходила у зимових светрах, не розуміла, чому постійно спекотно. Коли побачила новину зі свого рідного міста, щось нейтральне, але там було фото зелених дерев, я розплакалася”, – каже Тамара.
Супроводжувала пологи у підвалі
Попри сильний стрес Тамара продовжувала надавати безкоштовні консультації дорогою, супроводжувала пологи у підвалі онлайн.
"Я постійно розмовляла з жінками, багато було запитів. Я не пам'ятаю жодної історії, не пам'ятаю себе, але все ж працювала з людьми", – розповідає жінка.
Через деякий час Тамара зіштовхнулася із вигоранням. Тож перестала відповідати на повідомлення та припинила консультації. Лише тоді, коли відчула у собі сили, знову почала набирати клієнток.
"У мене вже з'явилися клієнтки тут в Берліні, це українки. Деякі чоловіки цих вагітних зараз у лавах ЗСУ. Я маю своє закрите коло клієнток, яким можу сказати, що я втомлена чи не маю ресурсу", – пояснює Тамара.
Крім того, вона має час та натхнення створювати власний курс із дитячої психології. Війна змусила жінку повернутися до спеціальності із дитячої психології, тож незабаром розпочнуться тематичні майстер-класи.
Тамара продовжувала надавати консультації
"Мені потрібно щось нове, у що можу зануритися. Це теж допомагає відновлюватися".
Якщо раніше в Тамари було одночасно 20 – 40 пар, то зараз це 3-4. Це переважно ті, хто вже народжував за супроводу доули.
"Якщо багато років працюєш у цій сфері, то потім важко вийти. Я не хочу закінчувати із консультаціями повністю, але поки поставила на велику паузу", – каже Тамара.
Стверджує, що супровід вагітності по телефону майже не відрізняється від звичного.
"Я супроводжувала більше тисячі пологів, тож вже навіть по телефону розумію, на якому етапі жінка", – каже Тамара.
Потреби виходити на довоєнний рівень заробітку у неї немає: вистачає допомоги від Німеччини, заробіток від супроводу пологів вона відправляє на благодійність, розповідає Тамара.
Супровід пологів в Німеччині
Перше, що дуже впадає в очі за кордоном щодо вагітності – пологи справді безкоштовні. Хоча в Україні все забезпечує держава, все одно потрібно знайти лікарів, домовитися, щоб отримати комфортні умови, каже Тамара.
"Однак, через те, що витрати на пологи компенсує держава, інколи є втручання та аналізи, які не потрібні, в Україні би їх не проводили, напевно", – розмірковує Тамара.
У Німеччині триступенева система пологів, тож жінки можуть народжувати
- вдома,
- у перинатальному центрі (без допомоги реаніматологів);
- у госпіталі.
"Якщо жінка народжує, то тут її ніхто не ображає, не кричить на неї, не намагається самоствердитися. Жінка поводиться як хоче: може кричати, стрибати… У нас теж є такі тенденції, але у маленьких містечках жінки часто зіштовхуються з іншим. Тут пологи – це жінка, вона тут головна", – каже Тамара.
Хоч у Тамари є всі умови, щоб залишитися у Німеччині, вона прагне поїхати додому.
"Якщо я захочу емігрувати, то зроблю це у мирний час", – пояснює вона.
3020
