Ольга Вязенко розповіла редакції Евакуація.City, як працюють та волонтерять в Новій Зеландії українські експати.
Від журналістки до організаторки заходів
До переїзду до Нової Зеландії киянка Ольга Вязенко була журналісткою. Зараз жінка працює радницею з організації заходів у мерії Данідина, другого за населенням міста на Південному острові країни. Її відповідальність – масштабні міські громадські заходи на кшталт святкування Нового року.
Єдина проблема полягає в тому, що за півтора року Ользі не вдалось провести жодного. За законами Нової Зеландії, громадські заходи не можуть відбуватись за дощової погоди. І звісно ж, посеред пандемії.
Тому всі події, які готувала жінка за цей час, скасовували або через дощ, або через раптове погіршення епідемічного стану. Ольга уже майже звикла, що за день-два до проведення повністю підготовленої події почує від мерії – вибачте, знову ні. Плюс Нової Зеландії – на чесно відпрацьовану заробітну плату скасовування заходів ніяк не впливає.
"Взагалі, до Нової Зеландії я приїхала вчитись, чотири роки тому. Спершу ми просто шукали університет для доньки, вона навчалась в старших класах в Україні. На одному із зум-інтерв'ю з одним з київських вишів нам сказали, що дочка може й вступить, а у дорослих вже нема шансів. І ми такі – як нема шансів? Якщо це виклик, то він прийнятий – я вступаю. Тільки до Нової Зеландії", – згадує жінка.
Ольга випускається з новозеландського університету
Навчання Ольги у новозеландському виші для родини було стратегічно важливим – міграційні правила країни дозволяють парі студентки/студента отримати право на робочу візу.
"Нова Зеландія є однією з небагатьох країн, яка видає візи з правом на працю. Такий формат дозволу на проживання дає можливість всій сім’ї бути разом, а дитині вчитись в школах країни безплатно. Так спершу в новозеландський виш вступила я, а донька закінчила за океаном шкільну освіту", – розповідає Ольга.
Початок війни
З початку лютого українці Нової Зеландії тривожились.
"Ми всі, активні емігранти, вже відчували, що щось буде. Готували акції протесту, працювали зі Світовим Конгресом Українців щодо звернення до світу, запису інформаційних роликів. Перша новозеландська акція протесту проти дій росії була запланована на 26 лютого.
Після 24 в країні сформувався "графік протестів": щосуботи й українці, і новозеландці приходять в центр міста, щоб підтримати Україну. В інших містах – наприклад, Веллінгтоні, Окленді – люди приходять не лише на вихідних, а й на тижні під посольство рф. Небайдужі емігранти й новозеландці влаштовують аукціони, готують благодійні вечері й запрошують гостей, які платять за вхід.
Ще у нас тут ще розповсюджений "бейкінг" – печемо печиво, тортики, кексики. Словом, все, що можна продавати на ринках чи ярмарках. Деякі міста печуть частіше, деякі рідше, але такий фандрейзинг дуже ефективний. Минулого разу ми зібрали майже тисячу доларів, а в більших містах і до семи тисяч виходило. Потім ці гроші йдуть у фонди допомоги України", – розповідає Ольга.
Жінка говорить – з початку лютого наші емігранти та навіть новозеландці по всій країні ходять по школах з лекціями та семінарами про Україну. Щоб ніхто не забув про війну.
"Є навіть група людей, які працюють з парламентом, депутатами, над санкціями. Над тим, що треба українцям. Вода камінь точить – щоб Нова Зеландія давала більше допомоги", – пояснює Ольга.
І такий підхід дає свої результати. Від початку повномасштабного вторгнення Нова Зеландія виділила 13 мільйонів доларів на військову, гуманітарну та юридичну підтримку України, а з початку червня додала ще 4,5 мільйона доларів на придбання додаткового нелетального обладнання й предметів постачання для української армії.
Міністерство іноземних справ росії не змогло пережити цього спокійно, і внесло до свого "чорного списку" мера міста Данідина і ще 32 новозеландських посадовців за "роздмухування русофобії".
"В результаті наші чиновники запишались таким високим визнанням і навіть вирішили влаштувати святковий обід фігурантів "чорного списку", – розповідає жінка.
А з 15 серпня Нова Зеландія анонсувала ще один пакет військової допомоги.
Ольга була серед тих, хто доклався до такої позиції новозеландців щодо України.
Український хаб
Після початку повномасштабного вторгнення колишня журналістка не могла бути осторонь подій удома. Попередні плани на антивоєнні мітинги здавались уже занадто дрібними у порівнянні з масштабом руйнувань та убивств, які принесла на українську землю росія. Ользі було очевидно, що відстань у 17 тисяч кілометрів від Києва не сприяє тому, щоб новозеландці добре розуміли контекст російської агресії проти України. Спершу жінка та кілька інших активних українок вирішили, що будуть продавати випічку і розповідати про війну прямо на ярмарку, а виторг відправляти на потреби ЗСУ.
"Але у Новій Зеландії тоді була зима – холодно, вітер і дощі. Тому ми звернулись до місцевого торгового центру Golden Centre, щоб нами дали місце під кейтеринг, хоч кілька годин на місяць. А в процесі переговорів виявилось, що менеджерка того молу дуже підтримує Україну і супер зраділа, що ми прийшли – вони й самі хотіли щось робити для українців.
Тому ми сіли разом з керівництвом молу, і напрацювали концепцію емоційно-інформаційного Українського хабу для новозеландців. Головною ідеєю було донести до Ківі(так називають себе люди на островах) інформацію про Україну, просвітити їх", – розповіла Ольга.
Українці в колаборації з новозеландським центром зробили кілька презентаційних панелей про історичні і культурні цікавинки з України. Про стосунки з росією – великий і окремий стенд від царизму до повномасштабного вторгнення.
"Нам було важливо пояснити, що ця війна почалась 8 років тому, а російська агресія проти України тягнулась століттями. Для ілюстративності попросили сучасних українських фотографів надіслати нам свої фотографії в Україні під час воєнного стану", – розповіла Ольга.
Українці обрали таке місце у молі, де щодня проходить тисячі людей. Golden Centre орієнтований на інтереси місцевих мешканців, тому на своєму сайті мол розповідає про локальні події та заходи, які можуть зацікавити місцеву спільноту.
"До нас почало приходити багато новозеландців та розпитувати про Україну. У вільний час я з іншими українками розповідали про війну та дім всім, хто хотів слухати. Одна справа – дивитись фото, а інша – поговорити зі справжніми українцями, які жили всередині схожих історій. Знають, як розбомбили ось цей будинок з фото, і хто в ньому жив", – пояснює концепцію Ольга.
Хаб також почав збирати пожертви для України.
"Для нас важливо дати людям варіанти, куди донатити – хтось захоче допомогти конкретній сім'ї, а хтось українцям, які приїжджають в Нову Зеландію і рятуються від війни. Можна і на основне: медичну допомогу або зброю", – пояснює Ольга.
Діяльність українців стала настільки відомою в місті, що газета Otage Daily Times, з якої, за словами жінки, починається ранок кожного данедінського новозеландця, вирішила зробити про Український хаб окремий матеріал.
На вихідних Ольга з подругами робить українські воркшопи для місцевих: разом роблять мотанки для дітей, поки йдуть лекції-презентації про Україну. Також Український хаб проводив сесію з психологом, яка розповіла всім охочим слухати про травми війни, травми поколінь та методи роботи з ними.
Special Ukrainian Visa
На початку повномасштабної війни Нова Зеландія анонсувала "special ukrainian visa", яка дозволяє людям, що мають дозвіл на постійне проживання, привезти до країни своїх родичів. Ніякого тимчасового захисту країна не пропонує, всі витрати на квитки та проживання українці повинні покривати самостійно.
Заявки на спеціальну українську візу можна подавати протягом 12 місяців, починаючи з 15 березня 2022 року.
Щоб отримати таке право, ви повинні підтвердити, що проживали в Україні станом на січень 2022 року, а також "мати міцне здоров’я та бути добропорядною людиною без судимостей".
Члени сім’ї, що відповідають вимогам, у Новій Зеландії можуть спонсорувати своїх:
- батьків;
- дідуся та бабусю;
- братів і сестер;
- дорослих дітей.
Кожен із цих людей може включити своїх партнерів та дітей, які знаходяться на утриманні, у своїй заяві на візу.
Враховуючи дорожнечу квитків та відсутність державної допомоги, українських переселенців у Новій Зеландії небагато. Країна анонсувала, що приїде 4 000 людей, але станом на кінець липня було лише 270.
"Ми спершу не мали дозволу на постійне проживання. Подались на резидентство на початку війни, на загальних засадах – якраз підійшов термін, коли можна було претендувати. Буквально нещодавно отримали резидентство і візи, і одразу купили квитки для обох мам – моєї та чоловіка. Тепер очікуємо на їхній приїзд та продовжуємо працювати для України. Хоч і за 17 тисяч кілометрів від неї", – розповіла жінка.
3025
