Журналістка редакції Евакуація.City поспілкувалася з українцями у Бельгії про їхнє життя за кордоном та поміч співвітчизникам.
Як українці опинилися у Бельгії
"Переїзд був доволі болісний. Спочатку поїхав Ігор і ми жили на дві країни. Ще не було безвізу і процедура оформлення возз'єднання сім'ї була складною і тривалою. Ігор працював в університеті Гента. У 2020 році за підтримки університету, Фламандської влади, спонсорів й інвесторів створили QustomDot, де він зараз працює", – розповідає Таїсія.
Вона наголошує, що переїжджати в Бельгію без робочого місця – не просто. Жінка – письменниця: пише та видає книжки. Рік тому заснувала в Україні видавництво "Парасоля" і власне займалася ним до 24 лютого. Потім була пауза, волонтерила, допомагала українцям в Україні і в Генті, а зараз знову повертається до роботи.
Почалася війна
Запитую, про 24 лютого і початок російсько-української війни:
У бельгійських медіа лунали застороги і повідомлення про війну. Тому жодних ілюзій, що вона швидко закінчиться, не було.
"Для написання чергової книжки, я вивчала документи Другої світової, вони мене сильно емоційно вразили. Знаючи історію України, розуміла, що відбувається. Перші 15 хвилин я проклинала росію і все, що з нею пов’язано. У мене виникало не просто заперечення, а просте питання. Скільки ще нам потрібно виборювати своє право просто бути?", – каже вона.
Жінка додає: з іншого боку, Україна про яку мало, хто знав у Європі, зараз формує її повістку. Боляче, що такою ціною, але світ змінюється і змінюємо його ми. Наконечна сподівається, що після війни світ почне реально відстоювати свої цінності, особливо ті, які декларує. Оскільки виходить так, що зараз українці відстоюють загальні гуманістичні цінності, хоча ніколи не зголошувалися це робити.
Доньці Наконечних – 3 роки, вона поки не розуміє, що таке війна. Але до подружжя в Гент приїхали родичі. Їй намагалися пояснити: чому вони приїхали і звідки.
"Ми намагаємося їй пояснити, що Україна – це країна, звідки ми походимо, вона знає синьо-жовті кольори, часто співаємо українських пісень. Я стараюся з нею говорити на її рівні. Можливо пізніше вона зрозуміє чому мама раптово проводить з нею менше часу і у свій спосіб "пішла на війну", – каже Таїсія, яка багато часу присвячує волонтерству.
Волонтерство з-за кордону
Розпитую Таїсію про участь у волонтерському русі на підтримку України.
Бельгія – маленька країна, але тут працює декілька українських громадських організацій. До 24 лютого, всі були у передчутті війни, насторожені.
"Пласт, до якого я належала ще в Чернівцях, за два тижні до початку війни прийняв рішення створити кризовий центр. І коли пройшов перший шок, я розуміла, що в Бельгію приїдуть українські біженці. У перші дні зв’язалася з активістами"
Основний осередок Пласту в Антверпені. У Генті від був доволі слабким, але з початком війни учасники швидко об'єдналися, скоординувалися із греко-католицькою парафією, створили кризовий штаб і першу гуманітарну допомогу почали збирати на 4 день.
"Через наші пластові контакти з гуманітарним хабом у Львові передали обладнання для передчасно народжених дітей у дитячу лікарню. Надавали адресну допомогу: через військових капеланів передали приблизно 7 карет швидкої допомоги, ліки, хірургічне обладнання, тисячу турнікетів) І очікуємо на одну швидку для чернівецьких військових", – розповідає Таїсія.
Приймали допомогу від місцевих, склали списки, опублікували, створили групи, встановили контакти з муніципалітетом.
"Ми зразу зв’язалися з урядом, місцевою владою аби підготуватися до прийому біженців. У той же тиждень відкрили ще один склад, бо зібрали фуру допомоги: ліки, амуніцію, які закупили за пожертви. Новий склад працював на прийом гуманітарки, там чергували волонтери по 3-4 дні, а тепер він закритий і працює за домовленістю, оскільки перша хвиля активної допомоги спала", – пояснює волонтерка.
Зараз волонтери займаються фандрейзингом, організовують івенти, спілкуються з бізнесом чи людьми, які можуть чимось допомогти.
"Також плануємо розгортати діяльність на культурному фронті. Поки ми оговтувалися, проросійські організації в Бельгії активно вели підривну діяльність. Наприклад, росіянка відкрила українську школу для дітей, де навчають російською, не називають війну війною, хто несе за це відповідальність, тощо (йдеться про начебто українську школу "Весна", – ред.). Спочатку нам було не до цього, бо треба було вирішувати першочергові задачі, а зараз треба знаходити в собі сили і виходити на цей фронт", – каже українка і додає: "Бо якщо ми не воюємо за культуру, то за що ми воюємо?".
Офіційно зареєстрованих українців в Генті близько тисячі. Хоча очікували до 10 тисяч. Таїсія припускає, що є люди, які не реєструються. Є люди які вже повернулися тому.
Загалом Бельгія – це не найкраща країна для еміграції. Особливо, коли немає людей, що можуть допомогти вимушеним мігрантам. Волонтерів дуже мало, а людей багато, неможливо всіх охопити і супроводжувати під час офіційної реєстрації. Крім того, дається в знаки різниця в менталітеті. Українці відкриті, прагнуть швидко вирішити питання, а бельгійці стримані, все відбувається повільно.
Щодо соціальної допомоги, то на території Бельгії суми приблизно однакові: від 700 до 1 100 євро, коли людина сама, і близько 1400 євро на сім'ю, плюс виплати на дітей. Виплати на дітей залежать від розрахунків і становлять від 100 євро на кожну дитину.
Історії евакуйованих
З українцями Таїсія і волонтери працюють в основному через Український комітет біженців. Консультують, надають юридичну допомогу.
"Запам'яталися історії 3-х жінок. Одна з Чернігова, у неї вже немає дому, переїхала сюди і пише ікони. Друга – з Маріуполя, яка також вже немає куди повертатися. Їм доведеться розпочинати життя в нових реаліях. Обидві відразу легко перейшли на українську мову. Є ще одна вражаюча історія, у нас є волонтерка, яка народилася у Придністров'ї, її мама втекла, коли вона була ще маленькою. Спочатку в Одесу, а потім переїхали у Бровари. Жили там. Зараз її дитині 2 роки і знову матір з бабусею втікають війни. Цього разу у Бельгію", – ділиться Таїсія.
Вона також додає, що українські нелегали скористалися ситуацією, щоб отримати легальне перебування:
"Загалом війна підсвічує як світлих, так і темних людей. Люди, які перебували нелегально в Бельгії буквально в перші дні війни стояли в чергах, щоб зробити собі легальні документи. Більше того, вони просили про консультацію і коли в тебе багато запитів від постраждалих – це реально дратувало".
Інші ж українці, які давно жили у Бельгії, вирушили додому, захищати Батьківщину.
"Один чоловік, парафіянин нашої церкви, з початком війни свідомо поїхав в Україну. Він був учасником АТО і воює зараз на фронті. Нещодавно його поранили під Ізюмом, він залишився живий і одужує", – розповідає Таїсія.
3020
