Редакція "Евакуація.Сity" поспілкувалася з жінкою про життя у скандинавській країні, ціни та блог.
Син тепер боїться поїзда
Анастасія народилася і жила в Одесі. Вона дуже багато подорожувала, бо була професійною танцівницею бальних танців. Через травму спорт довелося покинути, навіть після кількох спроб повернутися.
Після цього жінка стала викладати англійську мову. У неї є чотирирічний син, з батьком якого жінка не разом.
У перші дні вторгнення разом із малюком Анастасія залишалася в Одесі. Думала, що все от-от закінчиться, а війна не триватиме довго.
"На четвертий день ми зрозуміли, що ситуація не змінюється в кращий бік. Деякі міста вже були окуповані. Ми з колишнім чоловіком подумали про те, що не знаємо, як буде завтра. Можливо, ми теж прокинемося в окупованому місті. Зваживши все, я зрозуміла, що не можу собі пробачити, якщо не врятую сина. Якщо є можливість це зробити – треба евакуюватися і перечекати все у безпечнішому середовищі", – згадує жінка.
Анастасія з сином
Збори тривали лише один день: Анастасія ще раз все обміркувала, зібрала речі і разом із сином ввечері сіла на безкоштовний евакуаційний поїзд до польського кордону.
Жінка добре знала, як працює транспорт у інших країнах та як планувати мандрівку. Однак у той час зрозуміти щось було вкрай важко, бо аеропорти не працювали, і всюди панував страх.
Вона згадує евакуаційний поїзд – людей там було так багато, що несила була дихати. Син Анастасії дуже злякався, у дитини почалася панічна атака.
"Вийти і зайти було неможливо, всі намагалися заспокоїти дітей. На вокзалі були військові зі зброєю. Багато хто їхав з тваринами, а чоловіків майже не випускали з міста. Через постійні зупинки дорога до Перемишля зайняла близько 15 годин", – згадує Анастасія.
У Польщі евакуйованих зустріли волонтери: вони дали теплу їжу, чай, пледи. Вже у Польщі Анастасія знайшла безплатний пором до Швеції, тож вирішила їхати туди. Жінка оплатила 25 євро (925 гривень) за місце у окремій каюті:
"Якби ми не брали цю каюту, увесь шлях був би безкоштовним. Це все було крок за кроком – спочатку евакуаційний поїзд до Львова, звідти – у Польщу, далі – в Швецію. Добре, що на шляху супроводжували волонтери – від цього було не так лячно. Особливо – дитині. Cин ще до великої війни любив поїзди, але тепер – просто відмовляється в них сідати".
Одразу після приїзду
Анастасія приїхала до Швеції перед восьмим березня. Згадує, що попри календарну весну, на вулиці були кучугури снігу і дуже холодно.
"Навіть якщо вдягнути щось шерстяне – навряд чи зігрієшся", – згадує Анастасія.
У той час ЄС ще не прийняла Директиву про тимчасовий захист українців. Тож до жінки ставилися, як і до інших біженців у Швеції: здати відбитки пальців та поселитися у таборі. Шведів не можна звинувачувати, бо ніхто не був готовий до таких подій, каже Анастасія.
Як оформити документи і жити у таборі для біженців у Швеції
Якщо в евакуйованої людини в Швецію немає роботи, знайомих та можливості орендувати житло, її поселяють у спеціальне житло від Міграційної служби. Спочатку Анастасію поселили у кемп поблизу Стокгольма.
"Це тимчасове місце перебування, поки ви очікуєте на інтерв'ю. Потім вас розприділяють до постійного місця перебування. Відколи прийняли тимчасовий захист, щоб отримати допомогу, не потрібно проходити інтерв'ю", – розповідає Анастасія.
Біженцям у Швеції дають LMA-карту (червону карту), натомість переселенці з України можуть отримати синю (яка дорівнює тимчасовому дозволу на проживання).
Наразі Анастасія мешкає у кемпі для біженців. Там живуть люди, які рятувалися від війни у різних країнах, зокрема вихідці із Сирії та Іраку.
Там переселенцям надають окрему кімнату, всі інші приміщення (кухня, душові, вбиральні) –спільні. "У кімнаті є свій холодильник, нам видали дитяче ліжко, посліль та комплект різних рушників. Є вайфай", – розповідає жінка.
Скільки коштує життя у Швеції
"Швеція дорога країна, якщо співставляти ціни із українською зарплатою. Хліб може коштувати 3 євро (110 гривень), це дуже дорого для українців. У Швеції навіть професії, які не вимагають багато навичок, дають змогу заробляти близько 15 тисяч крон (52 тисячі гривень). Тож такі ціни для них є середніми", – розповідає Анастасія.
Оренда квартири може коштувати від 3,5 до 5 тисяч крон на місяць (12 100 – 17 000 гривень).
"Тут все дуже просто. Купують щось переважно для комфорту, а не щоб похизуватися", – каже Анастасія.
У країні прийнято відкладати на старість, це починають робити з дуже молодого віку.
Соціальної допомоги, яку країна виплачує українцям, вистачає, щоб спокійно прожити протягом місяця. Оскільки в кемпі, де живе Анастасія з сином, не забезпечують харчуванням, то вона отримує 70 крон (240 гривень) для себе та 40 крон для сина (140 гривень) на день.
"На ці гроші можна купити їжу. Не завжди вдається купити щось екстра, але є спеціальні товари для біженців. Вони дешевші вдвічі, а подекуди й втричі. Останні днів шість у місяці доводиться економити, грошей майже не залишається. Але це через те, що я з дитиною і не можу відмовляти постійно у нових іграшках і солодощах", – каже Анастасія.
Можна отримати гроші на одяг
Переселенці з України можуть оформити і додаткову одноразову допомогу на одяг – 1 200 крон (4 100 гривень). Але заявку слід заповнювати дуже уважно і просити всі речі, які вам необхідні – вдруге таку підтримку отримати важко. Для дітей, які навчаються в школі, видають ноутбуки, де завантажені завдання, які треба поступово надсилати вчителю.
Дитячі садочки у Швеції
У Анастасії є чотирирічний син. Для нього жінка довго шукала місце у садочку – заповнила анкету ще навесні, а відповідь отримала перед початком нового навчального року.
"Тут дуже маленькі групи, всього 13 діточок, але три вихователі. У перший день нас покликали всього на годину, щоб познайомитися з вихователями. Треба було заповнити анкету про те, що дитина любить чи ні, розповісти про улюблені іграшки, характер малюка. Потім ніхто не перепитує чому дитина щось не робить чи не їсть певні продукти", – розповідає жінка.
Оскільки не всі у групі знають шведську чи англійську, для спілкування з вихователем використовують певну систему знаків – так діти можуть показати, що хочуть їсти чи пити, сказати про свої інші базові потреби.
Анастасія з сином
"Садочок, який близько до нас – зачинений на ремонт. Нас перевели в інший – за 5 кілометрів від кемпу. Дитина ще не вміє їздити на велосипеді, годину йти туди і назад тяжко. А проїзд дуже дорогий – 26 крон в одну сторону (90 гривень). Тож мені доводиться брати коляску для дитини. За таких умов проїзд безкоштовний", – каже Анастасія.
Здається, що зробити відео просто, але це не так
Анастасія давно активно веде свою інстаграм-сторінку і має активних підписників.
"Я розуміла, що людям буде цікаво спостерігати за моїм досвідом, дізнатися щось більше. В інстаграмі важко додавати велику кількість інформації, щоб люди не заплуталися. А ютуб зручна платформа для великих відео на специфічну тему. Все ж блогеркою себе назвати не можу", – розповідає жінка.
Попри це вже друге відео на каналі на тему "Як живуть українські біженці в Швеції" набрало більше 87 тисяч переглядів.
"Це було приємно: коментарі, реакції. Багато підтримки від українців. Під відео прийшли й люди з росії. Відчувається цей вайб, коли пишуть, що завдяки цим подіям ми можемо побачити світ.. Напевно, вони не знали, що у нас давно діє безвізовий режим і нам не треба було влаштовувати війну, щоб потрапити в Європу", – розповідає блогерка.
Загалом на кожному відео Анастасії більше 1,5 тисячі переглядів. Жінка знімає на звичайний смартфон, монтує у безкоштовній версії програми "One Shot".
"Здається, що зробити відео – дуже просто: щось зняв, щось змонтував. Але насправді в першу чергу треба сформувати навичку постійно бути готовою знімати, а монтувати доводиться вночі", – розповідає жінка.
Монетизація на каналі стане приємним бонусом, але це для Анастасії не головне. Наразі жінка не думає про повернення в Україну. Вона вважає, що навіть після перемоги у країні може бути небезпечно.
"Я просто не впевнена, коли повертатися буде безпечно. росія все ж залишатиметься нашим сусідом. Я люблю своє місто, так як там не почуваюся ніде. Одеса – це моя душа".
3019
