Журналістка видання Евакуація.City поспілкувалась із волонтерами про допомогу дітям-переселенцям.
Я тут можу допомогти більше, ніж з США
Катерина Халандач – українка, яка 10 років живе в США і має там власний бізнес – фінансову компанію. В Україні в неї залишились рідні, тому їй доводиться жити на дві країни. Коли розпочалась війна, Катерина якраз була в Україні.
"Взагалі частково живу в США, частково тут. Від початку війни в Україні, бо не можу бути далеко від сім’ї. Планую залишитися вдома до кінця війни. Відчуваю, що тут можу допомогти більше, ніж з-за кордону", – каже жінка.
Катерина Халандач
У 2019 році Катерина заснувала свою благодійну організацію Make it possible Ukraine в Сполучених Штатах. Її ідея полягала в тому, щоб допомагати українським дітям отримувати хорошу освіту і відкрити їм двері у світ.
"Я хотіла дати їм добру освітню програму та хороший приклад в житті: волонтерами, менторством чи ще чимось. Тому створила цю благодійну діяльність і почала шукати дітей-сиріт, дітей, чиї батьки служили в АТО, малозабезпечених", – розказує Катя.
Коли розпочалась російсько-українська війна, американські друзі Каті почали активно донатити на її фонд і всі гроші дівчина використовувала для потреб ЗСУ. Волонтери закупляли необхідне спорядження в Техасі, далі везли в Чикаго, а звідти воно летіло до Варшави і далі на Львів.
"Наприклад, мій друг Ден жив в Києві довгий час. Сам задонатив гроші, сам поїхав в США і купив на ці гроші все, що треба, запакував і привіз у Варшаву. Мені потрібно було лише забрати з Варшави. Він все повністю зробив сам", – розчулено згадує вчинок свого друга дівчина.
Проте Каті хотілось, щоб організація працювала і на свою початкову мету, тому дівчина вирішила самостійно навчати дітей-переселенців англійської мови. Для цього не потрібно було витрачати гроші з фонду, які йшли на військо, і це б повернуло ідею організації.
"Я знайшла прихисток і запропонувала їм викладати англійську для дітей. Разом організували 40 діток: 20 у дорослій групі (11-15 років) і 20 у малій (7-11 років). Всі здали тести і я розуміла, який в них приблизно рівень англійської. Проте ще хотіла, щоб з ними займались і професійні викладачі", – пояснює Катя.
Так дівчина вирішила розмістити волонтерську вакансію на сайті Linkedin і їй вдалось залучити волонтерів із США, Канади, Сінгапуру, Німеччини. Катя стала посередником між ними, вона налагоджувала їм зв’язок перед онлайн уроком і перекладала.
"Дітям сподобались такі заняття, але це було дуже важко для мене. Бо я мусила спілкуватись і з вчителями, і з дітьми. Треба було шукати локальних волонтерів, тому почала писати знайомим. Так мені вдалось знайти українців, які викладають англійську.
І тоді я розділила заняття: вживу діти мали 2 уроки в тиждень, і онлайн раз в тиждень. Наприкінці серпня в нас закінчилась така перша тримісячна програма", – ділиться результатом Катерина.
Крім цього ще були носії мови, які безпосередньо приїхали до Львова. Загалом, від травня дівчині вдалось залучити 30-40 волонтерів, які регулярно змінюються, але є і ті, хто вже волонтерить постійно.
Від них віє світла енергія
Одним з таких львівських викладачів став Андрій Стефурак – поліглот, експерт з американської англійської. Катя написала йому і запропонувала волонтерство, і це була приємна несподіванка.
"Вони кайфують, бо можуть спілкуватись з іноземцями. Від них віє світла енергія, вони дуже розумні. Самі відвідують заняття – їх ніхто не змушує", – каже Андрій.
В дітей зараз більше розмовної практики. З'явилося ще багато волонтерів іноземців, які приїхали до Львова, і приходять до прихистку.
Хлопець й справді здружився з дітьми, вони разом ходили в Оперний театр, вчились робити піцу та пасту і з іншими волонтерами. Також мають спільну телеграм групу.
"Ми стали хорошими друзями. З одного боку я хочу, щоб вони всі повернулись вже в свої мирні будинки, але з іншого боку розумію, що буду скучати за ними. Я би дуже хотів потім приїхати до них в гості: Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Харків, Донецьк, Краматорськ", – ділиться ідеєю Андрій.
Ще один волонтер британець Джо приїхав до України, щоб допомагати тут. З Катею вони познайомились через спільних друзів і дівчина запропонувала йому волонтерити в прихистку.
"Я був в Україні кілька разів, маю тут друзів. Сприйняв війну дуже близько до серця, тому вирішив приїхати сюди. А ці діти – це майбутнє України, і допомогти їм означає внести свій вклад в це майбутнє, дати їм можливість щось вивчити", – каже Джо.
Хлопець планує бути в Україні, доки йому дозволяє віза.
Катерина і Джо перед заняттям з малювання у прихистку
Мрія допомогти іншим
Надія Драбик також стала волонтеркою, яка допомагала дітям вивчати англійську. До цього вона займалась перекладом для іноземних військових: зустрічала їх, допомагала добратись до потрібних полігонів.
"В умовах цього волонтерства я запропонувала створити проєкт "Оживи мрію", щоб дати більше радості дітям.
На заняттях з англійської мови ми розпитали про що діти мріють, чим би хотіли займатись. Опублікували це в соціальних мережах і шукаємо людей, які готові підтримати мрії", – каже Надя.
Кожна дитина пише від 5-20 мрій. Поки організаторам вдалось втілити близько 15%.
Мрії 15-річної Олександри з Лисичанська
Волонтерка зізнається, що переважно діти мріють про щось абсолютно не матеріальне. Наприклад, зробити лимонад, навчитись робити пасту чи пекти піцу, вміти малювати, і, звичайно, всі мріють повернутись додому.
"Є одна дівчинка, яка мріє допомагати іншим, особливо тваринам. Мріяти допомогти іншим – це фантастично. Зараз я у відрядженні, як повернусь ми підемо з нею в Притулок врятованих тварин. Купимо все, що буде потрібне їм і там проведемо час.
А найважче нам поки реалізувати мрію дівчини, яка хоче стати графічною дизайнером. Для цього нам треба купити їй планшет, записати на курси і так далі. Ось на цю мрію поки дійсно потрібні гроші", – каже волонтерка.
Окрім реалізації мрій, у дітей вже почались уроки підприємництва. Тому тепер волонтери працюють над трьома основними напрямками: вивчення англійської, здійснення мрій та уроки підприємництва.
Якщо ви хочете підтримати реалізацію мрії дитини, чи допомогти з розвитком фонду, можете зробити свій донат тут.
3020
