Роман Корбут, учасник громадської організації Euromaidan-Warszawa, розповів редакції Евакуація.city, як зберегти українську ідентичність у Польщі та чому так важливо проговорювати болючі питання спільної історії.
Українці на одному з мітингів у Польщі
Польське село на Житомирщині
Роман Корбут – менеджер з розвитку бізнесу в одному з польських банків та учасник громадської організації Euromaidan-Warszawa.
"Я живу у Польщі з 2011 року. Але походжу з маленького польського села Вирівка на Житомирщині. Люди у нас розмовляють суржиком, культивуються польські традиції: в селі всі католики, бабця говорить "Dziękuję" замість "дякую". І мама, і тато мають польську національність, тому і я з дитинства знав польську мову", – розповідає Роман.
У 2007 році Польща зробила стипендіальну програму для людей з країн колишнього СРСР, що мають польське походження. Так Роман вступив на факультет міжнародних відносин одного з Варшавських ВНЗ.
"Поїхав навчатися, але завжди добре знав, звідки я і де моя батьківщина", – говорить чоловік.
Початок Євромайдану в Польщі
Коли у 2014 році у Києві вибухнула революція Гідності, Роман не залишився у Варшаві.
"Я поїхав в Україну, тому що бачив – там, де відбувається Майдан, твориться історія. Зміг лишитись на два тижні. Пам’ятаю побиття студентів, перший батальйон, який зібрався після події на Михайлівській площі. Я ходив зі списками і збирав людей на захист Майдану, бо очікував, що Беркут знову буде розганяти людей на Михайлівській", – згадує чоловік.
У Варшаві в той час була своя динаміка. Люди почали виходити під українське посольство, як тільки Азаров повідомив, що Україна не буде підписувати угоду про асоціацію з ЄС.
Українці в Польщі створили власний Євромайдан
"Вийшли українці, які вже були у Польщі. Бачили в українському посольстві представників влади, і тиснули, щоб йти в напрямку ЄС, а не в напрямку росії. Всі прекрасно розуміли – це такий час, де Україна має вибирати. І дуже боялися, що вона обере Євразійський союз. Тому і поляки, і українці виходили кожного дня, щоб підтримувати Київ. Ми чули голоси, що для людей на Майдані міжнародна підтримка дуже важлива. Старались діями показувати, що світ їх бачить, світ їх підтримує. Так потихеньку почав організовуватись "Євромайдан Варшава", – розповідає Роман.
Організація, яка народилась на волонтерських засадах, почала активно збирати кошти і гуманітарну допомогу на Майдан.
Гуманітарна допомога в Україну
"Нашим завданням було бомбити посольства інших європейських країн, щоб підтримка України була постійно. Пояснювати на заході, що це за революція, і чому вона важлива. Коли почалась війна і окупація Криму, ми перепрофілювались на допомогу військовим: збирали гроші на бронежилети, амуніцію, біноклі. До нас приїжджали поранені і з Майдану, і зі Сходу: ми збирали кошти самостійно, щоб лікувати людей. Але і намагались говорити з владою Польщі", – згадує чоловік.
Лютий у Польщі
Початок повномасштабного вторгнення Євромайдан-Варшава зустріла допомогою на усіх можливих фронтах: волонтери з першого дня почали збирати гроші на амуніцію, аптечки і медикаменти для військових. Роман взяв на себе пошук житла для евакуйованих українців.
"Я зрозумів, що треба зробити сайт, де не буде ланки волонтерів, або ж їх буде дуже мало. Щоб людина з України могла напряму подзвонити волонтеру з Польщі. Ця ідея сподобалась хлопцеві моєї сестри, програмісту з Гданська. Так ми і почали робити сайт UkraineSupport.
Завдяки цій сторінці близько 20 тисяч українців знайшли собі житло. Цю сторінку потім собі забрали Airnbnb – включили її собі до своєї бази. Це була одна з найбільших сторінок допомоги з житлом – до нас звертались і міста, і громади Польщі", – розповідає чоловік.
Фури, російські водії і блокування мільйонів доларів
У березні українців Польщі надзвичайно обурював той факт, що російські та білоруські товари спокійно перетинають кордони Європейського союзу та їдуть собі далі до росії.
"Ми уже бачили, як зупиняли фури, які їдуть з Угорщини, і перевозять медикаменти і ліки. Ці ліки 100% йшли в білорусь, де відходили від боїв російські солдати. Почали думати, що ми можемо зробити, і вирішили блокувати їм проїзд Польщею. Під'єднались польські активісти, і ми, Євромайдан", – згадує чоловік.
Березневі холодні дороги Польщі на кордонах з білоруссю вкрились лампадками та протестними плакатами. Кілька поляків та українців у дощовиках тримали прапори своїх країн, і сподівались, що ось-ось, і росіяни масово вийдуть на антивоєнні протести у себе в країні.
"Але спілкування з російськими водіями дало зрозуміти – це не тільки Путін, а взагалі російське суспільство, яке є тяжко хворим. Мій знайомий любить рації, як і далекобійники, вони так між собою спілкуються.
Тому ми мали змогу під'єднатися і порозмовляти з тими водіями. Ми віталися фразою "Слава Україні", і починався просто жах. Деякі з них кричали: "вам хана, ми вас знищимо, до Варшави доїдемо, ждіть нас тут.
Ці люди стояли на території Польщі і таке говорили. Водії навіть виставляли в себе літеру Z на вікна. Були провокації, з'являлися тітушки, які пропонували кидати каміння у водіїв. Поліція мала займати нейтральну позицію, хоча вони явно нас підтримували. Але був величезний тиск – тому, що польські перевізники теж стояли в черзі, а це величезні гроші в простої. Ми розуміли, що стоїмо на кордоні – а там за нами мільйони доларів", – згадує чоловік.
Черга далекобійників простягалась на 50 кілометрів, і створювала надтиск на уряди Польщі та інших країн Європейського союзу.
Черга простягалась на 50 кілометрів
"Нам, зрештою, вдалося вистояти. Польща і Литва стали ініціаторами того, щоб ЄС закрив кордон для далекобійників з білорусі і росії. Тому нам вдалося перерізати їм цю артерію, як би страшно в процесі це не було", – згадує чоловік.
Чому поляки вирішили допомагати українцям
Як випускник факультету міжнародних відносин Варшавського університету, Роман часто проводить історичні паралелі.
"Думаю, що поляки так нас підтримали, бо у них трохи ожили спогади. Польща дуже часто в історії була кинута сама на себе, коли росія з одного боку, а Німеччина з іншого – історія Другої світової тому приклад. Англія, Америка і Франція – ніби і союзники, але вони нічим не допомогли, коли на країну напали.
Роман розповідає, що з боку його мами сім'я була депортована в Казахстан, а прадіда убили нкведисти. Схожі історії є практично у кожній польській родині, тому полякам нема за що любити росію.
"Завжди, коли росія була сильна, Польща страждала. І втрачати такого союзника, як Україна – з сильною армією і народом, який вміє відстоювати свої інтереси, Варшава не хоче. До того ж ці інтереси багато в чому збігаються з польськими, якщо говорити про економічні питання", – пояснює чоловік.
Збір амуніції в Україну
Традиційним каменем спотикання польсько-українських відносин є Волинська трагедія, яка так чи інакше часом зринає в медіапросторі Польщі.
"Люди, які для України є героями, для Польщі є антигероями. Деякі воїни УПА чинили недобрі речі проти цивільного польського населення. Тому щоразу, як Україна називає якусь вулицю на честь Романа Шухевича і Бандери, то в Польщі запалюється лампочка спогадів Волинської трагедії.
Поляки не заперечують, що закривали українські церкви, забороняли мову і робили інші недобрі речі, тому коли йдеться про боротьбу з польськими урядовцями, це всі розуміють – ми мали право. Але військові не мають мордувати цивільних.
Має пройти час, який загоїть всі ці рани, і попрацювати хороша польсько-українська комісія істориків, яка докладно розбере усе, що сталось.
Україна має в якийсь новий спосіб подивитись на своїх героїв. У Польщі є таке – от хтось є героєм країни, але в нього на руках є кров цивільного населення, тому про це варто пам’ятати.
Якщо ми не будемо про це говорити, то ці тези будуть використовувати різного роду пропагандисти, і псувати стосунки між державами", – розповідає Роман.
3020
