Журналістка Евакуація.Сity побувала на виробництві та у магазині одягу для військових, поспілкувалася з підприємцями, які наважилися перевезти бізнес через війну.
Щось встигли роздати, щось – згоріло
Геннадій Романов був підприємцем у Краматорську. Спочатку все починалося як волонтерство – у 2014 році під час Революції Гідності з'явилася потреба у бронежилетах, згодом іншій амуніції. Геннадій разом з дружиною та партнером налагодив пошив, а потім і продаж військового спорядження.
Так у Краматорську з'явилися магазини "Воєнторгу". За кілька років активної роботи справа вперлася у "стелю", тож підприємці вирішили відвідати курси для керівників бізнесу. Не вистачало знань для наступного розвитку.
"Випадково я натрапив на програму Громадської школи бізнесу від USAID у 2020 році. На ній викладав Руслан Бельтюков. Після його лекцій я зрозумів, що мою справу можна розвивати. Так впродовж кількох років їздив на різні курси та менторські програми, де викладав Руслан", – згадує Геннадій Романов.
Геннадій з дружиною Наталею
Цей супровід допоміг налагодити рутинну роботу, змінити підхід до клієнтів, розробити власні торгові марки та модель франчайзингової мережі, зокрема у Маріуполі, Волновасі, Бахмуті.
Геннадію з партнерами вдалося реалізувати лише близько 10% порад наставника, і через повномасштабне вторгнення довелося змінювати плани. У перші дні великої війни усі магазини "Воєнторгу" закрили. Усі речі роздавали українським військовим безкоштовно.
"У Маріуполі щось встигли роздати, щось – згоріло. У Волновасі – все забрали наші військові, у Сєверодонецьку – теж. Радію, що все дісталося своїм. Трохи залишилося на складі", – розповідає Геннадій. У Краматорську він разом із родиною залишався до кінця березня.
Думав допомагати лише перший час, потім – відпустити
Виїхати з Краматорська Геннадія переконав саме Руслан Бельтюков. У Львові він понад 12 років розвивав Львівську школу керівників бізнесу та освітній Холдинг інноваційного розвитку, проводив тематичні лекції для підприємців та великих компаній.
"На початку повномасштабної війни я став обдзвонювати всіх, з ким співпрацював. Геннадію сказав: "Обирайте: або чекаєте, коли прилетить, або швиденько переїжджаєте у Львів, а тут ми знайдемо можливість розвинутися", – згадує Руслан.
У кінці березня речі із одного вцілілого магазину передали через Нову Пошту у Львів. Загалом вдалося вивезти товарів на суму близько 880 тисяч гривень та частину швейного обладнання. Крім цих грошей у релокацію більше не вкладали нічого – користуються швидким повторним інвестуванням та оборотним капіталом (коли гроші вкладають у те, що може дати швидкий прибуток).
Через якийсь час Геннадій з родиною і сам переїхав у Львів, разом з Русланом почав відновлювати свою справу на новому місці.
Руслан Бельтюков
Спочатку почали торгувати просто із кабінетів бізнес-школи. Розпаковували коробки і видавали товари клієнтам, що чекали в коридорах офісної будівлі. Потім у колишньому тренінговому центрі на першому поверсі бізнес-школи організували повноцінний магазин-склад.
Тепер у залі, де колись навчалися керівники бізнесу, розвішані піксельні куртки та штани, на полицях – взуття різних розмірів. З коробок постійно дістають новий товар, щойно з виробництва.
"Коли вони релокувалися, то я думав допомогти перший час, потім відпустити. Але Геннадій з дружиною вирішили запросити мене стати бізнес партнером з метою масштабування компанії", – розповідає Руслан. Масштабування почалося із зміни назви усіх магазинів мережі.
"Брендам, зокрема релокованим, потрібно обов’язково мати своє "обличчя". Мережа називалася "Воєнторг", але це рядянський відголоcок. Колись товари "Воєнторгу" славилися найвищою якістю. Ми вирішили зробити це нашою концепцією – одягнути бійця повністю і якісно, назву марки змінили на "Укрвійськторг", – додає він.
Поступово Руслан переконав і інших підприємців релокуватися у безпечніші регіони України. Вони розвивають торгові марки одягу та взуття для військових: Offizer, U-militär, Corvette, Löwenkraft, UKR Force, On-Guard. Ці речі можна купити лише у магазинах "Укрвійськторгу". Так вдається привабити клієнтів. Мережа активно співпрацює з волонтерами.
Частина релокованих підприємців відкриває магазини "Укрвійськторгу" за франшизою. Зараз військову амуніцію бренду можна придбати у Львові, Новояворівську, Чернівцях, Житомирі, Києві, Покровську.
"Ми говоримо про відновлення бізнесу не як про "займатися тим, чим займався до війни", а як про можливість робити корисне і важливе, що потрібно сьогодні, заробляти гроші та сплачувати податки.
Наприклад, релокували бізнес з Курахово, що на Донеччині, до Чернівців. Там вони займалися продажем шаурми, тепер – військовою амуніцією", – пояснює Руслан. Усі релоковані магазини мережі приймають оплати безготівкою та сплачують податки.
За потреби – веземо товар у госпіталь, у військові частини
Клієнтів магазини "Укрвійськторгу" шукають через соціальні мережі, зокрема в тік тоці. Майже кожне відео збирає близько 35 тисяч переглядів. Звідти мають замовлення, навіть безпосередньо від військових.
"Колись у нас купував амуніцію капітан. Я поговорив з ним, переконував привезти до нас свою роту. Він сказав, що не всі мають нагоду прийти в магазин. Тож було б добре, якби ми привезли спорядження у військову частину. Напакували машину – все продали. За потреби навіть відвозили одяг та взуття у госпіталь", – розповідає Генадій.
Для швидкої роботи з клієнтами та інших бухгалтерських розрахунків користуються українською системою обліку "Ареал". Її теж розробили переселенці, які приїхали з Краматорська – Павло та Антон. Зараз вони працюють разом з "Укрвійськторгом" і часто з'являються у офісі компанії.
У кабінет, де ми спілкуємося про компанію, чоловіки заходять з робочими питаннями. Спочатку не хочуть розповідати про роботу, але все ж погоджуються розповісти свою історію.
Павло та Антон створюють український аналог 1С
У рідному місті Краматорську Павло та Антон створювали системи бухгалтерського обліку для підприємств.
"Виїжджати нас переконав Руслан. Дзвонив щодня по декілька разів. Переконував, що у безпечному місці ми принесемо більше користі країні та розвинемось. Ми виїхали, і через тиждень був приліт на вокзал", – згадує Павло.
З собою в евакуаційний поїзд взяли лише найнеобхідніше. Пізніше попросили знайомих передати через доставку обладнання. Зараз підприємці адаптовуються у Львові і мають на меті позбавити український ринок програми російського виробництва 1С.
"З бізнесом та комунальними підприємствами ми говоримо про те, чому не ок працювати з системою 1C. Це російська компанія, тож гроші йдуть туди. Натомість пропонуємо власне українське програмне забезпечення кращої якості та комфорту у користуванні", – розповідає Павло.
Шиємо, щоб зберегти житття
Вагома частина львівської історії "Укрвійськторгу" – виробництво. Підприємцям вдалося налагодити його на новому місці.
"Дехто, зокрема, Геннадій у рідних містах розвивав власну справу, шив одяг. Тож деяке обладнання вдалося вивезти. Зараз відшиваємо 1 500 штанів на місяць, шиємо куртки, фліски, термобілизну", – пояснює дорогою Руслан.
Львівське виробництво "Укрвійськторгу" починається із розкрієчної дільниці – там створюють лекала та крій, який потім передають швеям у цех чи на інші фабрики, які обслуговують "Укрвійськторг".
Далі – за кожен процес відповідає окрема людина. Відтак не потрібно наймати висококваліфікованих працівників, а залучити тих, хто хоче вчитися і розвиватися в процесі.
Виробництво "Укрвійськторгу"
"Ми хочемо, щоб одяг рятував життя. Наші швеї не просто шиють форму, а зберігають життя наших воїнів. Треба шити так, щоб не роздерлося, щоб через це людина не загинула. Це чогось варте. Людина не буде робити помилки, коли має таку мотивацію", – каже Алла Внукова, партнерка Укрвійськторгу у виробництві одягу.
Серед усіх швей на зміні лише деякі – корінні львів'янки. Інші майстрині – переїхали у Львів через війну.
Тут у нас пів України зібралося, каже Руслан заходячи на виробництво і просить назвати рідні міста працівниць.
– Лисичанськ!
– Маріуполь!
– Миколаїв!
– Краматорськ!
Розповідати про свої історії виїзду багато не хочуть.
"Наше місто розбомбили, то ми і виїхали", – каже одна з них, евакуйована з Маріуполя, і додає, – Тепер облаштовуємося у Львові".
Під час роботи часто співають, згадують про міста, які довелося покинути.
– До них хочемо.. до моря.. – з гіркотою каже одна із працівниць, львів'янка.
– Приїдеш.. відбудують Маріуполь, і всі туди поїдемо..
У цеху готова більше говорити про свою евакуацію Алла Внукова. Вона – одна з тих підприємиць, які перевезли своє обладнання до Львова, аби зовсім не втратити бізнес через війну. Вона переїжджає вдруге – спочатку у 2014 році довелося залишити рідну Горлівку, тепер – Краматорськ.
"Там разом із командою шили спеціалізований одяг, зокрема для медичних працівників. Коли війна прийшла до нас вдруге, то ми перевезли обладнання та переїхали до Львова. Тепер шиємо те, що дуже необхідно нашим військовим", – каже жінка.
Алла Внукова
Іншого виходу як виїжджати – не було, додає Алла. У місті були постійні "прильоти", тож залишатися там було небезпечно.
"Я раніше навчалася у Руслана Бельтюкова, чула, що він створює спілку релокованих підприємців. Сама б не наважилася їхати аж у Львів, але знала, що тут буду корисною", – каже Алла.
Алла, як і всі в "Укрвійськторзі", налаштована працювати до перемоги. А після – виробництво і магазини перепрофілюють. Схожий за кроєм одяг, але не в пікселі можна шити для будівельників, паркувальників, лікарів. Тож це завжди користуватиметься попитом, впевнені підприємці.
3025
