Журналістка Евакуація.Сity, яка жила в Миколаєві до війни і ненадовго повернулася до рідного міста, розповідає про життя місцевих зараз, міфи щодо евакуації та шляхи виїзду.
Прифронтовий Миколаїв
"Потужні вибухи лунають у Миколаєві! Усім залишатися в укриттях", – такі сповіщення отримують містяни 9-й місяць поспіль. Станом на 4 листопада росіяни не обстрілювали місто усього 44 дні. Про це повідомив його міський голова Олександр Сєнкевич. Раніше він навів дані станом на 6 жовтня:
"138 мирних жителів загинули в Миколаєві, серед них одна дитина. 688 людей поранено, це ті, які зверталися до лікарні. 900 мільйонів гривень збитків – це ті об'єкти, які можна відновити".
Також внаслідок обстрілів постраждали близько 1 600 житлових будинків.
Повітряні тривоги лунають декілька разів щоденно у будь-який час доби по всій області. Чи на щодня прилітають рашистські ракети та "мопеди"– іранський "привіт". Найбільше від обстрілів потерпають території Очаківської, Березнегуватської, Широківської, Галицинівської та інших громад. Під постійним вогнем залишаються не тільки населені пункти, розташовані на лінії розмежування, ворог атакує і тилові громади.
На двох річках, але без води
Ще у квітні росіяни навмисно підірвали водопровід до Миколаєва, відтоді місто – без питної води, у крани подається лише технічна, з Південного Бугу.
Солону рудувату рідину містяни змушені використовувати для своїх потреб. Це стало причиною численних аварій водогону, тож цілі райони залишаються без водопостачання на декілька годин або і днів. Біля спеціально облаштованих точок видачі черги за очищеною водою.
Вночі у темряві, вдень без світла
Чи не з першого дня війни миколаївці жорстко економлять і електроенергію – вуличне освітлення не працює, скорочена кількість електротранспорту на міських маршрутах тощо. Попри суворий режим світломаскування вночі, вдень міста і села Миколаївщини знову опиняються без електрики.
Після бомбардування росією стратегічних енергетичних об’єктів по всій Україні, в області ввели графік масштабних стабілізаційних відключень електропостачання. Згідно з ним визначили групи та населені пункти (села, вулиці) і порядок відключень електроживлення. Хоча тривалість відключень не має перевищувати 4 години поспіль, Миколаївобленерго вже попередило споживачів про можливі похибки у часі для перепідключення електропостачання між групами.
В режимі світломаскування
Попри це, місто живе і працює, функціонують лікарні, комунальні установи та магазини, їздять маршрутки та трамваї-тролейбуси, у Палаці урочистих подій за відсутності світла проводять весільні церемонії з живою музикою та при свічках, у дворах гуляють матусі з візочками, а у кафе п'ють каву городяни і нечисленні гості міста.
На вулицях людей небагато, однак у певний час і певних місцях збираються черги за питною водою та гуманітаркою – хвіст тягнеться на два-три квартали, в основному, люди похилого віку: мовчать, сваряться, обмінюються новинами.
Евакуація з Миколаєва
Всі ці побутові негаразди, а головне, небезпека обстрілів, змушують миколаївців залишати свої домівки і переїжджати в інші регіони країни та за кордон.
Так, від 24 лютого з Миколаєва виїхала понад половина мешканців. За словами Олександра Сєнкевича, з пів мільйона жителів у місті зараз залишилося 220 тисяч. Міський голова неодноразово наголошував, що зберігається високий ризик руйнування будинків та життєво важливої інфраструктури, та закликав евакуюватися усіх, чия діяльність не пов'язана з управлінням критичної інфраструктури.
І якщо у перші години і дні повномасштабної війни миколаївці виїжджали самотужки, власним транспортом або разом із родичами чи знайомими, вже з середини березня налагоджений організований виїзд з міста.
На сьогодні добровільну евакуацію громадян проводять і міська влада, і благодійні організації (Червоний Хрест, БФ "Світлі справи"), і навіть приватні туроператори.
У даний час виїзди відбуваються раз на тиждень за попереднім записом. Людей з гарячої точки автобусами вивозять до Одеси, на захід України, до сусідніх Польщі, Молдови, Румунії та інших країн. Безкоштовне розміщення та проживання на новому місці надають волонтерські організації, релігійні громади та місцеві жителі.
Евакуація: міфи і реалії
Попри те, що тисячі людей вже виїхали з Миколаївщини, серед тих, хто залишився, побутує ціла низка міфів, пов’язаних з евакуацією. Зокрема,
- що безкоштовно евакуюють лише "своїх",
- вони ж і потрапляють в хороші місця,
- що на виїзд потрібно мати великі гроші,
- що виїхати з літніми людьми та з людьми з інвалідністю нереально та інші.
Щоб підтвердити або спростувати ці думки, телефоную за номером 0800-339-801 до місцевого колцентру Червоного Хреста. Волонтерка Катерина Гузь роз’яснює:
"Ми евакуююємо людей щосереди. Веземо до Варшави, там відбувається розподіл по інших містах, завчасно пункти призначення нам невідомі. Подаємо запит приймаючій стороні і отримуємо інформацію, де можуть розмістити людей, де є можливість прийняти.
У нас щотижня відкривається новий набір. На заході Україні певний час у нас було організоване розміщення у прицерковних домівках, зараз такої можливості немає через велику завантаженість. Тож людей розміщують по прибуттю там, де є місце.
Великий комфортабельний автобус йде з Миколаєва за маршрутом Одеса – Умань – Вінниця – Хмельницький – Тернопіль – Львів. У Львові ночівля і пересадка на Польщу. Там евакуйованими опікується вже приймаюча сторона. Ми записуємо усіх. Виключення – з нами не можуть виїхати самотні чоловіки (це не стосується людей з інвалідністю та старших 65 років). Евакуація безкоштовна, на місцях надають допомогу, розселяють, не дають пропасти".
Міф щодо неможливості виїзду людей з інвалідністю спростовує керівник департаменту праці та соціального захисту населення міськради Сергій Василенко. Він розповів, що від початку повномасштабного вторгнення росії лише за однією з програм із Миколаєва евакуювали понад 3,5 тис. осіб з інвалідністю. У цьому допомогли партнери із Молдови. Далі містян перевозили та влаштовували в Німеччині, Австрії.
На сайті Миколаївської міської ради розміщені анкети для усіх, хто потребує евакуації з міста Миколаїв, зокрема, люди з інвалідністю.
"Гаряча" війна, близькість лінії фронту, побутові труднощі та небезпека поставили багатьох миколаївців перед складним вибором – залишатися чи виїжджати. І зробити його варто, зважаючи не на міфи і плітки, а на реальні факти.
3026
