Журналістка Евакуація.City відвідала одне з містечок, поспілкувалася з владою міста та розповідає, як тут готуються до зими.
(Не) тимчасовий дім
Нині у Львові діють три модульні містечка, в яких живуть понад тисяча людей. Львівська міська рада встановила їх у співпраці з Міністерством розвитку громад і урядом Польщі, який і подарував ці будиночки місту. Для людей, які після бомбардувань спали на матрацах у спортзалах чи школах, такі містечка дали комфорт і можливість облаштувати побут.
Ще влітку під час облаштування модулів тут провели усі необхідні комунікації: електроенергію, воду, каналізацію. Вже зараз мешканці містечок можуть увімкнути електричне опалення, тож у будиночках тепло. На випадок збоїв з електропостачанням у міській раді закупили генератори. З настанням холодів мешканці містечок скаржаться на вологу. Будиночки-контейнери облаштовані так, що коли на вулиці зимно, всередині – тепло, тож під час перепадів температури утворюється конденсат.
Модульне містечко на Сихові
Усі три модульні містечка у різних районах Львова мають приблизно однаковий вигляд. Їх складають, наче конструктори Лего. Кожен модуль – шість метрів довжини і три метри ширини.
Всередині виглядають одинаково: два двоповерхові ліжка, столик і шафка. Зазвичай там живе одна сім'я з чотирьох людей. Вони розташовані кількома рядами. Надворі стоять сушарки з розвішаною білизною. На початку містечка кухня з їдальнею, а в самому кінці санвузли з душовими.
Таке розташування спричиняє ще одну проблему для мешканців міста: чим ближчі холоди, тим більший ризик застуди у дітей, коли батьки ведуть їх помитись з однієї частини містечка в іншу до душових і вбиралень.
Мешканці модульного містечка сушать одяг на вулиці
Містечко у районі Сихова – найбільше з трьох у Львові. На його території 94 житлові будинки, у яких мешкає 286 людей. Більшість мешканців тут із Донецької та Луганської областей. І хоча такі умови – не матрац у шкільному спортзалі, та все ж настання холодів змушує частину мешканців шукати інші варіанти, які дозволять осісти на довше і з більшим комфортом.
"Модульне містечко працює у нас так, як живий організм. Одні виїжджають, інші заїжджають. Деякі люди рухаються вперед, бо розуміють, що йде зима і буде холодно. Зі своєї сторони ми робимо все можливе, щоб забезпечити необхідне з настанням холодів: зимовий одяг, ковдри", – розповідає адміністратор містечка Ростислав Либа.
Адміністратор модульного містечка Ростислав Либа
"Я навіть зараз не можу усвідомити, що я тут"
На подвір'ї модульного містечка гуляє Ірина з Харкова разом із синами: Дем’яном і Микитою, 3 і 5 років на вигляд. Жінка грає з дітьми в класики й малює крейдою дім. Для неї це вже друга евакуація. У 2014 році вона була вимушена переїхати з Маріуполя до Харкова. Облаштувала там своє життя в районі комунального ринку. 24 лютого знову зібрала речі й разом з сім'єю поїхала, щоб врятуватись
"Їхали, куди очі несли. З Лозової вибирались евакуаційним потягом. Було складно, тому що потрапили під обстріл. Діти злякались", – пригадує Ірина дорогу до Львова.
Спершу вона з дітьми жила у спортзалі, а у квітні перебралась до модульного містечка. На якийсь час виїхала до Польщі, але згодом повернулась назад. Каже, що почувалася там некомфортно. Разом із нею в іншому будиночку модульного містечка живе її мама з сестрою.
Поруч з намальованими класиками гойдає візочок Анжеліка Друца з міста Вознесенська, що на Миколаївщині. Анжеліка була на шостому місяці вагітності, коли їхала на інший кінець країни. Ділиться, що переїзд трапився для неї несподівано, адже попри всю небезпеку планувала народжувати у рідному місті. У кітні їй зателефонувала сестра і сказала, що йде у військо і попросила приглянути за дитиною: чоловік сестри на той момент також був у лавах ЗСУ. Тож Анжеліка змінила свої плани. Разом з сім'єю вона купила за 10 тисяч гривень "жигулі" та рушила до Львова.
Дім, який крейдою намалювала Ірина з синами
"Зараз мені страшно. Не так за своє життя, як за дітей. Коли бачу у новинах, як мама жива, а дитина загинула, це просто душу вириває з мене. Як жити після цього всього? Я навіть зараз не можу усвідомити, що я тут. Не сплю ночами, змучена, бо дитина маленька.
Я насолоджувалась першою вагітністю, а тут я відкладала час народження, тому що не знала, як це буде з усіма повітряними тривогами. Хоч у Львові порівняно з Миколаєвом тихо, але все одно небезпека може бути в будь-який момент. Я боялася, що коли мене заберуть у пологовий, мій старший син залишиться тут і щось станеться з ним. Коли я поряд з ним, спокійніше", – розповідає Анжеліка.
"Ти ж розумієш, у нас військова частина поряд, її можуть у будь-який момент бомбити", – сказав їй у березні чоловік і вивіз у село Троїцьке, у дім мами Анжеліки. Через три дні він вступив до лав тероборони й охороняв лікарню у Вознесенську.
Жінка пригадує, як ще у квітні незадовго до виїзду був наступ російських окупантів на її рідне місто Вознесенськ. На той момент Анжеліка мешкала в будинку своєї мами у селі Троїцьке, що за 60 км від Вознесенська. За 6 кілометрів від села через балку пролітали російські гелікоптери. Якось у село зайшла група російських диверсантів, які маскувались під ЗСУ, але місцевим їх видав чистий російський говір. Вони випивали й домагались дівчат: "Що я могла зробити? Я на той час була вагітна. Коли у нас не було зв'язку, бо станції розбомбили, я бігла на гору і дзвонила бригаді, в якій служив чоловік сестри. Через кілька днів їх (російських окупантів) лупонули".
Анжеліка разом з дітьми приїхала з Миколаївщини
Анжеліка спершу хотіла повернутися додому, але тепер все більше схиляється до того, щоб на довше залишитися у Львові. За 20 кілометрів від рідного Вознесенська розташована Південноукраїнська атомна станція і ще кілька тижнів тому за триста метрів від реактора влучила ракета. Жінка вмовляє виїхати маму, яка досі лишається у Троїцькому. Недавно розповідала доньці телефоном, як копає картоплю: "Сапаю, летить ракета – я падаю, закриваю вуха і відкриваю рот".
Коли Анжеліка розповідає про це, лунає відбій повітряної тривоги. Вона прислухається до протяжного звуку сирени й говорить: "У мене дитина вже два тижні каже, що не хоче в той підвал смердючий. Я питаю: "Даня, машинка чого поломана?" А він каже: "Ракета влетіла".
Зараз Анжеліка разом з чоловіком і дітьми потрохи звикає до життя у модульному містечку. Але чекає, коли зведуть новий будиночок: через холоди з'являються незручності.
"Біля дверцят і стінки мокро. Щодня викручую ганчірки, тому що сильна вологість. Стеля цвіте від вологості. Холодно. Постійно включений конвектор, але це не допомагає. Відкриваю двері, – відразу повітря заходить. Поки заношу воду для купання дитини, вона холоне. Купаю дитину – вона вже труситься. Місця мало. Продукти, чашка, тарілка – все на столі в одній кімнаті", – описує Анжеліка умови, а поміж тим міркує, – "Як не є, дах над головою є. Далі будуть кращі умови".
Ряди будиночків модульного містечка на Сихові
Нове містечко
Кращі умови прогнозує і заступник міського голови з містобудування Любомир Зубач. За його словами, чим ближче до холодів, тим гостріше постаєпроблема незручного розташування санвузлів відносно житлових будиночків у модульних містечках. Тому вирішили облаштувати нове модульне містечко в районі Сихова.
Зі збудованих зараз одне містечко знесуть, а два законсервують до весни. Тим часом збудують нове, яке має врегулювати наявні проблеми.
"Новий формат кращий на зимовий період, тому що санвузли будуть всередині. Ці контейнери об'єднаємо в єдину конструкцію, там добре зберігатиметься тепло, навіть якщо зима буде суворою", – розповідає Любомир Зубач.
У новому містечку опалення також буде електричним. Але Любомир Зубач зауважує, що на випадок можливих перебоїв з електропостачанням є закуплені дизельні генератори.
Зараз модульні містечка у Львові виглядають так, що ці контейнери-будиночки стоять рядами по черзі, є окремий вхід в кожну кімнату з вулиці. Новозведений модульний будиночок буде виглядати як цілісний будинок з різних контейнерів-будиночків. Всередину можна буде зайти з коридору. Санвузли, кухня і їдальня будуть всередині. Так само всередині передбачені місця для пралок і сушарок. Частина цих будинків буде двоповерховою.
Пан Любомир запевняє, що планування нового модульного містечка передбачили так, що всі, хто зараз живуть у модульних містечках Львова, будуть забезпечені кімнатами.
До того ж, там буде невеличкий запас житла. Загалом нове містечко розраховане на 1060 людей. Зараз у всіх модульних містечках Львова проживає трохи менше переселенців.
"Я думаю, що грудень – реалістичний термін, який ми перед собою ставимо. Це буде непросто, тому що роботи багато. Ми передбачаємо не тільки встановлення нових будиночків, а й проведення якісного доброустрою території, щоби там були доріжки, вуличні меблі, дитячі майданчики для діток. Напевно, цього року не встигнемо зробити озеленення, доробимо за кращих погодних умов", – додає Любомир Зубач.
3025
