Матеріал The Washington Post "Chicago school embraces Ukrainian students fleeing war" скорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
Перший школяр прибув на початку березня
Директорка Анна Сиріллі згадує першого евакуйованого з України: підліток з’явився у школі при Катедральному Соборі Святого Миколая за тиждень від початку російського вторгнення.
13-річний Дмитро раніше відвідував Собор, але повернувся в Україну. Коли в лютому почалася війна, Дмитро з матір’ю прибув до США.
"Вони приїхали прямо з аеропорту, маючи лише по валізі на кожного, – каже Анна – Мама сказала, що їй потрібно знайти житло та спитала, чи може залишити сина".
Шкільний спортзал прикрашений плакатами на підтримку України
Нині п’ята частина учнів – евакуйовані з України
Через вісім місяців від початку війни школа Святого Миколая стала справжнім осередком для евакуйованих. І не безпідставно. Приблизно 80 відсотків учнів мають українське походження, майже п’ята частина – вихідці з України. Кілька вчителів і працівників закладу розмовляють українською, багато учнів допомагають своїм новим одноліткам з перекладом. У школі також є мовні помічники та консультанти, які надають психологічну підтримку новоприбулим.
Карта України в одній із аудиторій школи
Дмитро Рюмін та Юлія Замота евакуювалися з України у квітні разом із 4-річним сином Іллею, який наразі відвідує школу. Дмитро не вірив, що в Україні може бути війна. Але коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він зрозумів, що слід рятуватися.
Родина переїхала до Львова, далі – до Польщі, до Мексики та, врешті, до США. Ілля перетнув Атлантику з 15 м’якими іграшками та люлькою, спеціально виготовленою для транспортування його іграшкового автомобіля Hot Wheels.
"Сумно чути, як 5-6-річні діти розмовляють про Київ і бомби"
Ілля навчається разом з іншими дітьми, які пережили подібний досвід. Аліна Пахомова приїхала з 10-річним сином Давидом і 7-річною донькою Кірою. Всі евакуйовані навчаються безкоштовно, отримали шкільне приладдя та одяг.
Учні шикуються перед аудиторією
Директорка закладу каже, що школа намагається максимально підтримувати сім’ї, але розуміє, що для лікування травм може знадобитися певний час. Аліна Пахомова пригадує, як злякався її син Давид, коли влітку розпочався торнадо і загули сирени. Хлопчик хвилювався, що знову доведеться пакувати речі та їхати. "Чому нас переслідує війна?" – питав він.
Дмитро Рюмін розповідає, що син Ілля сумує за домом: "Він думає, що наша стара квартира та авто все ще чекають на нас у Києві".
Дмитро Рюмін із сином снідають перед школою
"Ілля пропускає сніданок лише заради того, щоб піти до школи, – каже Дмитро. – Він любить дітей. І друзі та вчителі розуміють, що відбувається. Сумно чути, як 5-6-річні діти розмовляють про Київ і бомби".
За словами Анни Сиріллі, наразі у школі навчається 75 евакуйованих.
Попри невідомість майбутнього, заклад приймає нових школярів
Війна триває, тож директорка школи не знає, як довго заклад зможе фінансово підтримувати евакуйованих.
"Я знаю, що зараз нас підтримують, і що в січні все буде по-іншому, – каже Анна. – Попри це ми все ще приймаємо дітей".
Учні на перерві у школі при Катедральному Соборі Святого Миколая
Анна Сиріллі та волонтерка Дарія Дяченко йдуть коридорами наприкінці навчального дня. Вони вказують на високого 13-річного хлопчика, який першим прибув до школи.
На мить, попри те, що на задньому плані висять банери з натяками на війну та стрес, тривога зникає. Хлопець, який грає в баскетбол зі своїми однолітками, краєм ока помічає двох жінок і радісно махає їм рукою.
3689
