Редакція Евакуація.City поспілкувалася з чоловіком про господарство, екзотичні рослини та адаптацію до життя в Нідерландах.
Любимівку окупували у перші дні війни
Віталій Шакало до війни був фермером. У селі Любимівка на Херсонщині він вирощував тюльпани, нарциси, аліум, лаванду, шавлію, лілії. А ще – крокус Sativus, з якого виготовляв приправу шафран.
Лише за перший рік Віталій випробував більше 40 видів посадки шафрану і постійно вдосконалював своє господарство. До початку пандемії Віталій проводив у своєму селі фестиваль "Маленька Голландія на Херсонщині". Там відвідувачі могли відпочити на природі, зробити фото у квітах, купити сувеніри.
У Любимівці Віталій розвивав власне господарство
Напередодні великої війни Віталій виграв міжнародні гранти і створив теплицю за власним кресленням. Вона була більш енергоефективною, ніж традиційні українські. Планував накопичувати тепло з повітря у ґрунті, щоб сприяти росту рослин. 24 лютого проєкти були на фінальній стадії...
Любимівку окупували у перші дні війни.
Чоловік сам зіпсував частину техніки – екскаватор та трактор. Довелося розрізати раму обладнання, щоб машини не можна було відновити, і щоб вона не дісталася окупантам.
Нову теплицю Віталія пошкодило уламками під час роботи російського ППО.
Готувалися до війни завчасно
Віталій знав про те, що росія може почати велику війну і наступати на Україну зі сторони тимчасово окупованого Криму. Попри це фермер продовжував працювати і замовляв нове обладнання для вдосконалення виробництва.
"Ми cподівалися, що не буде війни, але готувалися до цього. Зробили запас пального і харчів на 10 людей на рік. Все було готове, в авто дружини поклали речі та документи для виїзду", – пояснює Віталій.
Однак вже після початку великої війни дружина категорично відмовилася їхати, вирішила залишитися з чоловіком. Віталій почав волонтерити, розвозив продукти для потребуючих у найближчих до Любимівки селах.
"В Україні почали створювали сили територіальної оборони. У нашій громаді щось на кшталт цього вже працювало протягом шести років. Ми просто продовжили діяльність. Ввечері патрулювали, щоб на нашій території не було мародерства, вдень – розвозили продукти. На блокпостах було багато спірних питань. Наприклад, російські солдати змушували нас перевести годинник, я відмовлявся, бо це вони приїхали до нас", – згадує Віталій.
Якось коли фермер їхав за продуктами, його зупинили на блокпосту. Один із солдатів з так званої днр, якого мобілізували проти його волі, попередив, що в окупантів є розпорядження на затримання Віталія.
Віталій почав волонтерити
"Він сказав, що сьогодні вони зроблять вигляд, ніби не бачили мене. А наступного разу точно затримають. Військові знали мою адресу", – розповідає чоловік.
Родина вирішила виїхати з Любимівки – о 6 ранку наступного дня добиралися польовими дорогами, оминаючи ворожі блокпости поблизу Любимівки.
"Ми викинули всі речі, щоб не витрачати час на перевірки, залишили лише для найменшого сина. Їхати доводилося навмання, вся дорога була закидана російською розбитою технікою. Я побачив там автомобіль із відкритою правою дверкою. Напередодні я бачив відео про цю машину, родину в якій розстріляли", – згадує Віталій.
Коли родина майже доїхала до Миколаєва, у місті почалися прильоти. Але повертатися до Любимівки було ще небезпечніше, тож діватися було фактично нікуди. Родині пощастило – вдалося потрапити до Миколаєва без пригод.
Далі поїхали у західні області України, на Тернопільщину. Там від знайомих отримали безкоштовне житло у місцевому готелі.
"Ми переночували і залишили трохи грошей зі своїх збережень. Хотіли не лише подякувати за прихисток, а й дати можливість готельєру підтримувати інших переселенців", – пояснює Віталій Шакало.
Польща, росія, Нідерланди
Віталій знайомий із багатьма фермерами і в інших регіонах України, і за кордоном. Він співпрацював з колегами, консультував тих, хто хотів вирощувати шафран чи інші рослини у себе вдома. З першого дня знайомі вмовляли чоловіка виїхати.
"Ми бачили, скільки людей виїждає у західні області України, який дефіцит житла там. Тож вирішили рухатися далі. Сестра дружини вже 10 років живе в Польщі, але й там людей було надто багато", – пояснює Віталій.
Перший місяць Шакали провели у Польщі. Чоловік має троє дітей, тож міг перетинати кордон. Він волонтерив і у новій країні: забирав евакуйованих від кордону і довозив до Варшави чи інших країн.
Віталій з родиною виїхав з України
Протягом цього часу Віталій чекав на батьків. Їм не вдалося виїхати одночасно з сином, і вже згодом довелося виїжджати через Крим та росію:
"У той момент, у квітні, не було проїзду через Василівку. Колону автобусів з українцям зупинили на кордоні, вигнали на вулицю і змусили стояти так протягом 40 годин, на дощі та вітрі. З людей нічого не вимагали і не випитували, але й не пропускали далі. "Волонтери" пропонували залишитися в росії, обіцяли допомогу. За евакуацію через росію довелося заплатити 650 доларів".
Врешті батьків довезли до Польщі, тож родина вирішила виїхати до Нідерландів. По-перше, там діти зможуть вчити англійську та нідерландську мови, а чоловік – спостерігатиме за роботою іноземних колег.
"Я маю троє дітей, найменшому рік, середньому – три, доньці – шість. Військову службу не відбував за станом здоров'я. Тож маю право виїжджати за кордон", – пояснює чоловік.
У Нідерландах легко адаптуватися
У Нідерландах родина не зіштовхнулася із труднощами адаптації, каже Віталій. Спочатку зупинилися у будинку знайомих, потім – отримали помешкання від муніципалітету.
"Ми живемо у так званому парку вихідного дня. Тут близько тисячі будиночків, схожих на бази відпочинку у Генічеську чи Залізному Порту. Є всі зручності, невеликий дворик, чудові умови", – каже Віталій Шакало.
Дітей влаштували у місцеву школу, а Віталій одразу отримав роботу у новій країні, тож родина не отримує допомогу від держави. Лише безкоштовне житло.
"Мені запропонували роботу колеги. Але мені незручно починати з початку у людей, з якими я понад 10 років був на рівних, партнером. Тож звернувся до муніципалітету і поки що працюю на підприємстві, яке виготовляє шкільні дошки. У лютому наступного року мені мають надати робоче місце у теплиці", – каже Віталій.
Навчання на підприємстві, де зараз працює Віталій, відбувається безпосередньо на робочому місці. Спочатку людину ставлять на найнижчу посаду – пакувальника, з часом підвищують. Віталій досяг підвищення менш ніж за місяць.
Як різниться ставлення до землі в Україні та Нідерландах
Попри успіхи на новій роботі, Віталій мріє повернутися до фермерства і працювати на підприємстві, схожому на господарство у Любимівці. Щовихідних чоловік їздить до знайомих на екскурсії і намагається побачити, як іноземці працюють із важливими для рослин процесами: як висаджують квіти, калібрують (розфасовують плоди за розміром), викопують.
У Нідерландах фермерські процеси більш автоматизовані і менше залежать від людини, каже Віталій. А теплиці – енергоефективніші, із відмінною конструкцією та опаленням.
"Українці намагаються зекономити на господарстві, у Нідерландах фермери витрачають більше сьогодні, але з розрахунком на те, що завтра це принесе гроші і дозволить розвиватися швидше", – пояснює Віталій.
По-іншому в країні ставляться і до землі. Українські фермери часто виснажують землю, спалюють на полях солому, забруднюють повітря.
"Агрохолдинги орендують землю, тому не зважають на її стан, спалюють сміття, солому на полях. Через це псується верхній шар, вигоряють добрива. Тут все навпаки – землю бережуть, солому продають у корівники, а потім удобрюють землю гноєм", – пояснює Віталій.
У Нідерландах він продовжує спостерігати за вирощуванням шафрану. Чоловік намагається зрозуміти, що іноземцям вдається краще і що може спрацювати в Україні.
У Нідерландах Віталій часто відвідує господарства колег
"Різниця знову ж таки у ставленні до землі. Нідерландці удобрюють землю переважно органічними, а не синтетичними добривами. Використовують натуральне: гній, солому. Поливають каналами, а всередині висаджують водорості, які дають спеціальні бактерії, що допомагають рости рослинам", – розповідає фермер.
Зараз господарство у Любимівці не працює. Його доглядає тракторист, який колись працював у Віталія і не хоче покидати рідне селище. Пропозиції співпраці він отримує від росіян: "Зазвичай моя ціна на посадковий матеріал шафрану – 7 доларів за кілограм. Люди з росії та Криму цього року готові були викупити за 8-10 доларів, але лише зараз, поки немає митниці. Ми категорично відмовилися працювати, а урожай аспарагусу взагалі не зібрали".
Були й пропозиції перереєструвати бізнес в Криму чи росії, продати росіянам. Віталій відмовився.
Не планує починати бізнес за кордоном
Віталій планує повертатися у рідне село і не хоче починати бізнес у Нідерландах.
"Коли росія зробила жест доброї волі з Херсона, ми вже були на валізах. Ми думали, що війська підуть далі. Дружина і діти мали повернутися на кілька тижнів, а я залишитися в Україні", – каже Віталій Шакало.
Однак все ж родина хоче повернутися після повної деокупації. Чоловік впевнений, це лише питання часу.
"Або це господарство буде на території України на Херсонщині, або ми почнемо з початку, але теж у підконтрольних Україні областях. Нідерландські фермери готові дати мені посадковий матеріал та техніку зі знижкою або безкоштовно", – каже Віталій Шакало.
3025
